Як український спецназ звільняв Дзержинськ у липні 2014 року, - ВІДЕО
22 липня 2016, 15:34
Фото: ukr.media
Два роки тому, 21 липня 2014 року підрозділи Сил спеціальних операцій України, провівши блискавичну спецоперацію, звільнили від російських окупантів шахтарське місто Торецьк (колишній Дзержинськ).
33 бійці плюс 8 спецназівців із групи прикриття впродовж майже 8 годин героїчно стримували наступ понад 200 до зубів озброєних бойовиків посилених двома танками і БМП. Було дуже "спекотно", але спецназівці втримали оборону і вже до вечора українські війська отримали повний контроль над містом та підняли над ним державні прапори.
Нагадаємо, у червні цього року Сили спеціальних операцій стали окремим родом військ.
На початку січня 2016 року міністр оборони призначив командувачем Управління Сил спеціальних операцій (ССО) генерал-майора Ігоря Луньова, першого заступника командувача високомобільних десантних військ. Полковник Сергій Кривонос призначений першим заступником командувача ССО.
53-річний генерал-майор Ігор Луньов - бойовий офіцер, здійснював планування і керівництво підрозділами десантних військ у звільненні Слов'янська, Краматорська, Дебальцевого, Вуглегірська, Жданівки, Нижньої Кринки, які захопили бойовики, а також особисто очолював операції зі знищення бойовиків на блокпостах і в районах їхнього базування.У жовтні 2014 року безпосередньо керував обороною донецького аеропорту. Підрозділи під його безпосереднім керівництвом щодня відбивали до шести атак противника.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Два полки спецназу очолили легендарні бойові офіцери
Сили спеціальних операцій України (ССО України) - один з чотирьох видів Збройних сил України, поряд з Військово-повітряними силами, Військово-морським флотом і Сухопутними військами. Сили спеціальних операцій призначені для виконання широкого спектру завдань в сучасних умовах «гібридної війни»:
- таємні операції та нелегальна розвідка (в тому числі і на території інших держав);
- створення агентурних мереж;
- звільнення, захоплення і доставка осіб, що володіють цінною інформацією (у тому числі і на території інших держав);
- впровадження в структуру спецслужб і військових організацій з метою шпигунства або знищення людей, що представляють загрозу державі (в тому числі і на території інших держав);
- підготовка до переворотів, повалення режимів;
- дезорганізація тилу, саботаж і диверсії на спеціальних об'єктах.
