На ваш погляд, заява Рината Ахметова щира чи це чергове шоу?
Це позитивна і потрібна заява. Я непогано знаю Рината Леонідовича. Якщо він щось говорить, то говорить щиро. Він не так часто робить гучні заяви. У нього є звичка відокремлювати себе від основного політичного контексту тим, що він не любить гратися в якісь ігри. Я би розділив його виступ на дві частини. Перше – це те, що він сказав. Це було щиро, це те, що він думає; його інтонація свідчить про те, що він був злим і таким злим я його ще не пригадую за весь період свого знайомства з ним. Це емоційна, але добре продумана заява і з усвідомленням всіх позитивних і негативних наслідків для країни і для нього особисто.
ЧИТАЙТЕ: Донецький сепаратизм: все дуже непросто
Але є другий момент, який зводиться до того, що на фоні того, що Ахметов говорить завжди те, що думає є речі, які він не говорить. Якщо є певні речі, які в цей момент краще не озвучувати або вони прозвучать контраверсійно, то він не буде ховати їх за якимось витонченими фразами, а просто нічого не скаже на цю тему. Тому, коли ми дивимося на його оцінку сепаратизму, то бачимо, що вона достатньо жорстка і однозначна.
Тарас Чорновіл. Фото: argumentua.com
Чого тоді він не сказав?
Двох інших суттєвих речей. Перше – це те, яке він мав відношення до усіх цих подій раніше і чому він раніше мовчав. Чи це було від страху, чи це був момент очікування вторгнення Росії в Україну і треба було утриматися від активних дій і не перебувати на якійсь стороні? Чи він грав якісь ігри із сепаратистами? На мій погляд грався він десь до 6 квітня і то не на найвищому рівні. Це був той період, коли були перші захоплення, коли була захоплена Донецька облдержадміністрація. Тоді відбувалися переговори з Яценюком, де було досягнуто домовленостей, які було двома сторонами виконано. Він був в цьому процесі і знав, що може цей сепаратизм зупинити одним помахом руки і був тоді в цьому процесі активним. Наступного дня, як тільки від'їхав Яценюк, відбулося захоплення у Слов'янську під керівництвом російського Головного розвідувального управління Генштабу Збройних сил РФ.
ЧИТАЙТЕ: Губарєв зізнався, що сепаратистів фінансував Ахметов
З того моменту він втратив контроль над ситуацією. Наскільки Ахметов міг відновити контроль над ситуацією, скільки людей є під його впливом, на кого він може або не може впливати – це питання відкрите, він про це промовчав. Звідси з'являється друге питання: наскільки він сьогодні здатен контролювати ситуацію і яким способом він цю ситуацію збирається виправити? Ви ж розумієте, що директорам підприємств оголосити страйки на цих підприємствах не є найбільш дієвим способом боротьби з сепаратизмом. У даному випадку це спрямовано проти тих, яким начхати, якою буде поведінка Рината Ахметова і що відбувається на його підприємствах.
То навіщо Ахметову це робити?
З одного боку це може бути засіб попередньої мобілізації своїх працівників, щоб подивитися наскільки він ними може управляти, щоб потім використати їх у активніших діях. А з іншого боку це може бути політична заява після якої можуть піти якісь дії суть яких ми ніколи не дізнаємося, а лише побачимо їхні наслідки. Ринат Ахметов добре розуміє, що проведення таких страйків у межах своїх підприємств сепаратизм знищити неможливо за визначенням, як і бандитизм, який твориться в Донбасі. Тому він може використати своїх працівників для охорони міст і таким чином взяти їх під свій контроль. А з іншого боку у нього достатньо багато охоронних структур, є своя служба безпеки. Якщо він хоче знищити всі зародки сепаратизму, йому треба зробити так, щоб вони просто зникли. Є сьогодні самозваний донецький губернатор і раптом він зникає, перестає існувати. Куди він зник нікому немає діла і шукати його ніхто не буде. Так само з іншими. Я думаю, що Ринат Леонідович міг би зробити певні кроки, щоб такі події відбулися. Зникнення кількох десятків дуже неприємних персонажів, які там здійснюють весь це заколот моментально призведе до швидкого згортання і ліквідації сепаратизму.
Чому Ахметов не став таким собі донецьким Коломойським?
Важко сказати. Тут відіграла роль безпосереднього кордону з Росією. Згадайте, яка істерика відбувалася довкола того, що в Донбас увійдуть російські війська. Говорили і про десант російських військ у Києві на 9 травня. Але це була ахінея. А от вторгнення у Донбас і втрата регіону, колосальна присутність російських диверсантів, розвідників наводила на думку, що з того боку є рішення остаточно анексувати Донбас. А з боку Києва відбувалися речі про які ми можемо хіба здогадуватися. Ахметов про них знає трохи більше, він завжди був сприяв Юлії Тимошенко, а її команда зробила дії, які я можу назвати лише однією фразою: "свідома здача Криму і Донбасу".
ЧИТАЙТЕ: Чи варто боротися за те, аби Донбас залишався у складі України?
Вони все робили для того, щоб ці регіони були втрачені. Це не від тупості і дурості, а свідомо робилося. Ахметов, очевидно, міг очікувати, що настане той момент, коли Донбас опиниться під повним контролем Росії, а Україна нічого не зробить для того, щоб повернути і відстояти собі це регіон. І тоді Ахметову довелося б мати справу з російським керівництвом. І це його стримувало. А сьогодні є європейські санкції, є опір, який виник в Донбасі і показав, що так просто все не буде і забрати собі Донбас Росія не зможе, ввести війська не ризикне. Тому він вирішив своїми силами ситуацію виправити. Воювати проти бандитів – це одна річ, а воювати проти російської армії – зовсім інша.
Що означає приїзд в Донецьк Медведчука і Шуфрича?
Я думаю, що це спроби розвернути сепаратистську акцію в інший бік. Захлинається спроба захопити і відділити Донбас. Росія окупувати не збирається. Відбувається поступовий вихід на платформу, коли сепаратизм може і заглохнути. При тому, що українська влада нічого не робить, щоб подолати сепаратистські дії. В Донецьку ніяких дій нема, в Слов'янську нема, але сепаратистські дії захлинаються самі по собі.
Шуфрич і Медведчук. Фото: zakarpattya.net.ua
Що далі буде, якщо Росія вмиє руки і відійде від цієї справи? Відбудеться повернення до унітарної нормальної держави і поступова розбудова на Донбасі нормального цивілізованого суспільства.
Очевидно, вони там зараз поїхали шукати порозуміння, щоб відійшовши від прямих сепаратистських лозунгів про відокремлення Донбасу, почати розкручувати вже не тільки сепаратистів, але й громадську думку на тему федералізації. Не вдалося відколоти весь регіон відразу, ми будемо відколювати його поступово. Я думаю, вони поїхали робити саме це. Такий собі сепаратизм-лайт – полегшена форма сепаратизму. Цікаво, що у цьому беруть участь люди СДПУ(о) Медведчука і у цьому процесі проглядається причетність партії "Батьківщина".
Є така інформація, що минулого тижні почалася реалізація нового плану Володимира Путіна в Україні – плану "реванш", мета якого – максимально урізати повноваження президента на користь залежного від нинішньої парламентської більшості прем'єр -міністра. Одночасно пропонується законсервувати нинішній склад Верховної Ради до жовтня 2017 року. Ви вважаєте такий сценарій можливим?
Москва трансформує свої ідеї. Для них все одно було дуже важливо зірвати президентські вибори. Але вони побачили, що це не вдасться, а їхні поплічники в Україні на це вплинути не змогли. Мені здається. Що ні в кого вже не викликало сумнівів, що Москва робила ставку не на Добкіна або Царьова, а саме на Юлію Тимошенко. Путін неприховано говорив, що це його вірний партнер. Ставка на неї робилася поки не стало зрозуміло, що вона не може виграти за жодних, то вихід залишився один – зробити все можливе для того, щоб, якщо вона й програє, вона могла отримати всю повноту влади. Всім зрозуміло, що вона б тоді кинула всі можливі засоби. Щоб усунути Яценюка і бути обраним прем’єр-міністром. Я не дуже уявляю, як це можна зробити в українському парламенті. Але я думаю, що відразу б підключилися і комуністи, і регіонали, знайшли би ключ до серця тих двох депутатських груп, які вийшли із фракції ПР. Було б зроблено все для того, щоб Тимошенко стала прем’єром із максимальними повноваженнями. Але ми живемо в реальному часі в зовсім іншій країні. Москва, Путін, Тимошенко, Медведчук живуть в минулому і не розуміють, що такий варіант в сучасній Україні вже не пройде. Не дамо ми їм тримати законсервованим це парламент. Все одно він має бути розпущений через свою недієздатність.
Як розпустити парламент, якщо юридичних підстав немає?
Є конституційний аспект: парламент обирався під інші повноваження. Пригадуєте, 2010 року ми всі кричали, що Янукович обирався не під ті повноваження, які отримав, помінявши Конституцію? Через це вимагали дострокових президентських виборів. Януковичу на це було наплювати. Але вся опозиція про це кричала. Наш парламент у 2012 році обирався за Конституцією президентсько-парламентської республіки, а не парламентською-президентської, якою вона стала зараз. Це означає, що під ці повноваження вони не мають далі права залишатися депутатами. Вони повинні йти на перевибори.
Окрім того, дуже легко створити умови, які за новою Конституцією кінець парламенту – це вихід фракції УДАР з коаліції. Тоді більшість припиняє існування і президент отримує право розпустити Верховну Раду. Тому Медведчук і Тимошенко можуть робити, що завгодно, але Порошенко все це придушить і наведе порядок. Вся ця путінська камарилья вже набридла. Парламент найімовірніше буде розпущений. На нових виборах Партія регіонів і "Батьківщина" наберуть дуже мало.
