Протягом усього часу російського вторгнення в Україну я спостерігав і писав про російську стратегію у війні. У цій темі, враховуючи триваючий український наступ, я намагаюся визначити, чи поступилася росія ініціативою Україні.
З 24 лютого російська стратегія безперервно розвивалася. путінський План А сім місяців тому полягав у блискавичній військовій операції, проведеній на кількох фронтах, щоб шокувати українську армію та уряд і змусити їх підкоритися, і зробити це до того, як Захід зможе допомогти.
Відважні, мужні українці прочитали задум і перемогли росіян на півночі. І на північному сході. І згуртували міжнародну підтримку для військової, гуманітарної та економічної підтримки.
Тому путін, лавров та їхні військові командири вигадали альтернативну теорію перемоги України. Вони краще визначили пріоритети своїх військових операцій і уникали одночасних наступів на кількох фронтах. Вони також покращили інтеграцію повітряних та наземних сил.
Росія зосередила свою бойову міць на східному наступі за допомогою артилерії. Також вони перейшли до оборони на півдні. Це супроводжувалося ракетними ударами, а також енергетичною війною проти Європи та розтягуванням війни, щоб випробувати терпіння Заходу.
На деякий час росіяни також втягнули Україну в битву на виснаження на сході. Не так Україна хотіла боротися. Вона вважає за краще боротися розумно і стратегічно, використовуючи те, що я назвав "стратегією корозії". Але все почало змінюватися в липні.
У липні початок використання HIMARSів, втрати росії на сході та тактичні перебудови оборонної схеми України дозволили Україні вийти з бойових дій на сході. Паралельно українці почали обстріли на Херсонщині.
У серпні я писав, що, на мою думку, ініціатива переходить від росіян до українців. Суть перехоплення ініціативи полягає в отриманні переваги по відношенню до противника і перешкоджання йому в досягненні цілей.
Але розвиток ситуації на місці в цей час змінював динаміку між загарбниками і захисниками. Українці були майже на тому етапі, коли вони могли диктувати, де відбуватимуться бої.
Цього тижня відбулися зміни в українській динаміці. Їхній наступ на південь призвів до звільнення кількох міст і відвоювання територій. Важливо, що тепер могли опинитися в пастці тисячі росіян на захід від Дніпра.
А за минулу добу або близько цього, наступ українських об’єднаних сил на північному сході просунувся вглиб території, яку контролює росія. Хоча неоднозначності багато, стратегічна ініціатива у цій війні, можливо, перейшла до українців за останні кілька днів.
Після семи місяців жорстоких і відчайдушних боїв майбутні історики можуть вважати це важливим поворотним моментом. Це означає, що українці можуть не тільки воювати, як і де вони хочуть, але їхні солдати воюють, знаючи, що росіяни відступають.
Як тільки на полі бою з’являється імпульс, успіх, як правило, призводить до успіху – якщо цей імпульс можна добре сформувати та постійно використовувати. Зрозуміло, що ще потрібне багато формування, хороше керівництво та підтримка. Але успіх на полі бою може бути заразливим.
росіяни, тримаючи ініціативу, здебільшого не змогли створити тактичний (або оперативний) імпульс. Погане керівництво та підтримка, погана інтеграція на полі бою, відсутність підкріплень, ранні тактичні поразки та погана загальна стратегія позбавили їх цього.
Для росії втрата ініціативи є ще однією катастрофою на додачу до вторгнення, яке було катастрофічним для українського народу та руйнівним для російської армії. Важко побачити, як вони відновлять ініціативу, за винятком повної мобілізації своєї нації.
Тепер, коли росіяни можуть відповідати лише на українські наступи, моральний дух і тактична ефективність можуть дуже швидко впасти. Додатковим викликом є атаки партизанів на півдні проти російських солдатів, посадовців та транспортної інфраструктури.
Українці генерують оперативний темп, який зміщує російські плани та змушує їх ще ретельніше розставляти пріоритети щодо авіації, логістики та підкріплення. Якщо вони збережуть цей темп, Україна забезпечить прийняття росіянами рішень на основі старої, неактуальної інформації.
З огляду на їхні поточні операції та політичні заяви президента Зеленського, захоплення Криму однозначно буде. Хоча це може бути або не бути метою до кінця 2022 року, росіяни тепер повинні планувати свої дії так, ніби це - одна з цілей України до "припинення війни".
Збройні сили під тиском – особливо ті, які ізольовані чи оточені, як на захід від Дніпра – можуть катастрофічно розвалитися за відсутності хорошого керівництва. І російське військове керівництво у цій війні не було зразком для наслідування.
Поєднання тиску на кількох фронтах, обмежень у підкріпленні, переваги України завдяки внутрішнім лініям, підтримці Заходу та розумній тактиці та керівництву означає, що росіяни зараз перебувають під значним психологічним тиском на всіх рівнях.
Зважаючи на російські бойові та оперативні невдачі, проблеми з особовим складом та нестачу боєприпасів та іншого обладнання, а також невдалий економічний та енергетичний тиск з боку путіна, росіянам доведеться створити нову "теорію перемоги".
І якщо в найближчі дні чи тижні з’являться зображення великої кількості відступаючих і полонених російських військ, це може стати стратегічною катастрофою для президента путіна. Його розповіді про "велич росії" і "ефективність" його чудо-зброї лежатимуть в руїнах.
Ймовірно, зараз Україна має ініціативу, а також тактичний і оперативний імпульс, що йде до зими. Війна ще далека від завершення, але український успіх на полі бою стане поштовхом для морального духу українців і підкреслює, що Захід повинен продовжувати підтримувати Україну. Кінець.
Джерело: Twitter
