У другій половині 2003 року я повернувся до Австралії після двох років навчання в Університеті морської піхоти у Квантіко. Це був захоплюючий час. Ми зі сім'єю приїхали до Квантіко в липні 2001-го. Ми не знали, що всього через два місяці після цього розгорнуться події, які докорінно змінять внутрішню безпеку Сполучених Штатів і глобальне безпекове середовище в широкому сенсі.
Коли я повернувся до Австралії у липні 2003 року, Сполучені Штати і моя батьківщина проводили військові операції в Іраку й Афганістані. Розгорталася окупація Іраку, а ситуація з безпекою в Афганістані починала розхитуватися, що згодом призвело до передислокації туди західних військ. У найближчому до Австралії регіоні ми брали участь у військових операціях у Східному Тиморі і на Соломонових островах. Це був складний час в оперативному плані.
Водночас на початку ХХ століття збройні сили Австралії намагалися трансформуватися, щоб відповідати новим технологіям і загрозам нової епохи. За рік до мого повернення на батьківщину вийшли дві фундаментальні публікації, які мали на меті окреслити еволюцію поглядів австралійської армії на ведення бойових дій, інші військові операції і безліч допоміжних заходів із розбудови цього потенціалу протягом наступних двох десятиліть.
Першим із них був документ "Сили 2020". Опублікований у 2002 році, він містив оновлений аналіз безпекового середовища і того, як нові технології змінюють типи загроз, на які мають реагувати військові інституції ХХІ століття. Важливо, що в ньому були схвалені ключові стратегічні ідеї щодо того, як слід "розвивати, тренувати і підтримувати австралійську армію". Сюди увійшли такі концепції, як цілісні об'єднані збройні сили і мережеві операції.
Другим важливим документом була Концепція майбутніх бойових дій. Схвалена у 2003 році, якраз перед моїм поверненням додому в Австралію, вона була розроблена як допоміжний елемент "Сил 2020", зосереджений передусім на боєздатності австралійських збройних сил. Центральною ідеєю була ідея багатовимірних маневрів, які в документі описувались так:
"Багатовимірний маневр базується на використанні непрямого підходу до подолання бажання противника протидіяти нам. Цей підхід спрямований на те, щоб звести нанівець стратегію противника шляхом розумного і творчого застосування ефектів проти його критичних вразливих місць. Цей підхід також розглядає супротивника як розумного та адаптивного. Отже, ми повинні вживати заходів для захисту нашої власної стратегії".
Отже, в липні 2003 року я повернувся додому, щоб працювати в установі, яка інтелектуально готувалася до нових умов безпеки, що мали змінитися в найближчі роки, а також розробляла і експериментувала з ідеями ведення бойових дій, які б керували закупівлею нової техніки та озброєння, а також формувала тренування й освіту наших людей.
Моєю новою роботою після повернення до Австралії було управління розробкою майбутніх спільних концепцій ведення бойових дій в офісі Рассела у Канберрі. Для підполковника, якого щойно підвищили, це було захопливе завдання, яке вимагало глибокого вивчення сучасних тенденцій у веденні війни, а також співпраці з відділами закупівель, політики і експериментів у штабах як об'єднаних, так і окремих видів збройних сил.
Моїм першим завданням була розробка першої дорожньої карти Австралійських сил оборони щодо ведення мережецентричної війни. Це вимагало співпраці з усіма військовими і цивільними елементами Міністерства оборони. Але врешті-решт ми розробили засекречений план, який був схвалений в листопаді того ж року.
Відтоді я беру участь у перспективному і стратегічному плануванні як для нашої армії, так і для стратегічного штабу Сил оборони Австралії. На цьому шляху я також мав можливість командувати різними підрозділами, брати участь у багатонаціональних експериментальних заходах, активно спілкуватися з колегами і публікувати доповіді та багато статей з питань стратегічного розвитку і адаптації збройних сил. Мені також пощастило брати участь у великих програмах інституційних реформ, як-от зміни в адаптивній армії у 2008 році, а також очолювати інституційну реформу як армійської, так і об'єднаної підготовки та освіти.
У певному сенсі кульмінацією цього досвіду, освіти, мислення і практики протягом двох десятиліть стала публікація моєї книги "Трансформована війна" в лютому 2022 року. І хоча того ж місяця я вийшов у відставку з військової служби, мій інтерес до розвитку ефективних військових інституцій майбутнього – і до участі в інституційних програмах, спрямованих на досягнення цієї мети – не зменшився.
Майбутнє війни. Як розбудувати ефективні тактичні і стратегічні сили
З цієї причини я додав новий розділ до моєї сторінки Futura Doctrina під назвою "Майбутнє війни".
Я зберігаю пристрасть до вивчення війни в Україні та стратегічної конкуренції в Індо-Тихоокеанському регіоні й продовжуватиму публікувати тут матеріали на ці теми. Однак мої дослідження феномену війни і різних шляхів, якими вона може йти, здатні дати уявлення про побудову ефективних тактичних і стратегічних сил у майбутньому, а також створити корисну основу для вивчення сучасних війн.
Моє подальше дослідження майбутнього війни обов'язково має бути широким. З цією метою я використовуватиму структуру, яка містить чотири ключові напрямки дослідження:
1. Феномен війни і уроки минулого.
2. Тенденції у військовій справі.
3. Уроки сьогодення.
4. Вчимося з наративів.
Феномен війни та уроки минулого. Важко зрозуміти, що ми можемо спостерігати у війнах, подібних до російсько-української, без певних фундаментальних знань про війну. Однією з важливих основ для розуміння війни як явища є концепція Карла фон Клаузевіца в його праці "Про війну". Там він пише про мінливий характер війни, а також про її тривалу природу. Це важливий конструкт, оскільки більшість воєн є сукупністю всіх воєн, які їй передували, з додаванням нових технологій, ідей чи контексту. Я повернуся до цього поняття мінливого характеру і тривалої природи війни у своєму дослідженні майбутніх війн.
Але є й інші теоретики і дослідники війни, які також заслуговують на увагу. Серед них такі відомі, як Сунь-Цзи, Фукідід, Джоміні, Макіавеллі та інші. Є ті, хто спеціалізувався на певних сферах війни, як-от Махан, Корбе, Дуе, Мітчелл, Сімпкінс і Тренчард. А ще є історики і науковці, такі як Азар Гат, Джон Бойд, Джон Кіган, Маргарет Макміллан, Вільямсон Мюррей, Емі Фокс, Джей-Фік Фуллер, Майкл Говард, Х'ю Страхан, Лідделл-Гарт і багато інших.
На моє глибоке переконання, майже неможливо обговорювати сучасну або майбутню війну без дуже хорошого ґрунту в розвитку військової теорії, а також без широкого і глибокого розуміння військової історії. Тож військова теорія та історія будуть постійним орієнтиром у моєму дослідженні майбутнього війни.
Тенденції у військовій справі. Озброївшись військовою теорією та історією як основою, ми можемо краще розпізнавати зміни у військовій справі й поведінці людей в умовах конкуренції та конфліктів. А якщо ми можемо розпізнати зміни, то можемо виявити тенденції, які здатні вплинути на еволюцію або навіть на трансформацію військових інституцій. Такі тенденції стосуються не лише нових технологій, хоча і вони важливі. Загалом, тенденції у військовій справі характеризуються різним поєднанням технологій, ідей, організацій і людей.
З цією метою я пропоную сім важливих тенденцій у військовій справі, якими керуватимусь у своєму дослідженні майбутнього війни. Ці сім тенденцій, які я розглядав у книзі "Трансформована війна", дозволяють нам зрозуміти, як продовжує розвиватися характер війни. А саме:
- Битва сигналів, де військові організації повинні звести до мінімуму свої тактичні й стратегічні сигнали, використовувати записані сигнали для обману та вміти виявляти і використовувати сигнали супротивника – у всіх сферах, в яких люди конкурують і воюють.
- Нові форми масовості, де військові організації мають будувати війська з правильним балансом дорогих платформ і дешевших, менших автономних систем, які будуть пристосованішими до різних місій і будуть доступнішими.
- Більш інтегроване мислення і дії, де, на відміну від боротьби з повстанцями останніх двох десятиліть, майбутні військові інституції повинні бути здатні діяти в усіх сферах одночасно і інтегруватися в ширші національні стратегії.
- Людино-машинна інтеграція, коли роботизовані системи, великі дані, високопродуктивні обчислення й алгоритми будуть все більше впроваджуватись у військові організації для посилення фізичних і когнітивних здібностей людини, створення масовіших, смертоносніших засобів стримування, швидшого прийняття рішень і ефективнішої інтеграції.
- Боротьба за вплив, що розвивається, де проривні технології ХХІ століття не лише підвищили смертоносність військових сил на більших відстанях, але й надають технологічні засоби для цілеспрямованого впливу на різні групи населення у спосіб, який був неможливий раніше.
- Більша суверенна стійкість, коли країни повинні мобілізувати людей для вирішення великих військових і національних завдань, водночас розвиваючи безпечні джерела постачання в рамках національних і альянсових структур, щоб гарантувати, що ланцюги постачання не можуть бути джерелом примусу з боку стратегічних конкурентів або потенційних супротивників.
Вчитися на прикладі сьогодення. Навчання на поточних подіях – чи то політика, чи то війни, чи то стратегічні змагання – допомагає знайти докази нових тенденцій або відкинути їх. Водночас вивчення сучасних війн дає розуміння нових тенденцій і того, як змінюється характер війни.
російське вторгнення в Україну та захист українцями своєї держави дають величезну кількість спостережень і, зрештою, проаналізованих уроків про характер і ведення сучасної війни. Як і всі війни, вона має багато елементів, які не є новими. Серед них багато технологій (танки, ракети, літаки) та ідей (тактика загальновійськових операцій, траншейні системи, потреба в ефективному керівництві), які були притаманні багатьом минулим війнам. Водночас ми бачимо нові технології (автономні системи) та ідеї (сітчасті цивільно-військові сенсорні мережі, цифровізовані командні пункти), які, ймовірно, змінять структуру і мислення багатьох військових інституцій в усьому світі.
Складність полягає в тому, щоб вирішити, які уроки стосуються лише війни, за якою ми спостерігаємо, а які можуть бути застосовані в більш широкому контексті. Незважаючи на це, сучасний темп змін у технологіях і геополітиці означає, що військовим установам доведеться піти на певний ризик, розвиваючи свої власні сили і засоби, оскільки безпекове середовище може не надати їм тих років, які вони зазвичай використовують для прийняття рішень про закупівлі на основі спостережень за поточними конфліктами.
Отже, спостереження за сучасними конфліктами і стратегічними змаганнями будуть частиною мого дослідження майбутнього війни.
Вчитися з наративів. Нарешті, частина мого дослідження форми майбутнього війни буде присвячена наративам і військовій фантастиці. Наративи відігравали певну роль у роздумах про майбутню війну з часів Другої промислової революції наприкінці ХІХ століття. А почалося все з офіцера британської армії на ім'я Джордж Чесні.
Наприкінці 1860-х років Чесні занепокоївся поганим станом британської армії. Він написав вигадану історію, яка висвітлювала недоліки в обороні Британії. Його історія описувала вторгнення до країни "німецькомовної" нації, яку він назвав "Ворогом". Опублікована в 1871 році після перемоги Пруссії над Францією у франко-прусській війні, книга стала сенсацією. Вона швидко розійшлася накладом понад 80 000 примірників і спровокувала національні дебати про оборону Великої Британії.
Це стало початком сучасного жанру війни майбутнього, який відтоді включає в себе як художні, так і нехудожні розповіді про війну в майбутньому, серед яких "Примарний флот" і моя власна "Війна під білим сонцем".
Художня література може допомогти інституціям впоратися з масовими змінами в технологіях і суспільстві, які є характерними рисами минулих (і нинішніх) промислових революцій. Підготовка і створення військової фантастики – це також чудовий спосіб розкрити творчий потенціал військовослужбовців, які часто перебувають в ієрархічних системах, що стримують інновації. І, нарешті, художня література, яка використовує якісні дослідження, може бути використана для інформування громадськості та перевірки нових ідей.
Лоуренс Фрідман нещодавно написав чудову книгу про застосування наративів під назвою "Майбутнє війни: історія". А різноманітні військові організації по всьому світу почали використовувати військову фантастику для розширення освіти та інноваційного духу серед військовослужбовців. Під час мого перебування на посаді командира Австралійського оборонного коледжу я вів (чотири роки поспіль) факультатив для студентів, в рамках якого вони готували доповіді для начальника австралійських збройних сил.
Отже, військова художня література та наративи також матимуть місце в моєму дослідженні майбутньої війни тут.
Нова пригода. Я дуже схвильований цією новою главою Futura Doctrina. Я не буду нехтувати своїм висвітленням України і Тайваню. Але вивчення багатьох аспектів майбутнього війни, сподіваюсь, лише посилить мою здатність аналізувати ці конфлікти і писати про уроки, які вони пропонують нам усім.
Я з нетерпінням чекаю можливості розділити цю подорож з вами.
