У Філадельфії 4 липня 1776 року американці проголосили свою незалежність від Великої Британії. Лише через 18 місяців генерал Джордж Вашингтон на чолі дещо обірваної Континентальної армії переживав сувору зиму у Valley Forge, в той час як британські війська окупували Філадельфію та Нью-Йорк. Ситуація виглядала похмурою.
Зараз ми знаємо, що Вашингтон був геніальним генералом, що американський народ мав залізну рішучість боротися за свободу, і що за допомогою зовнішньої сили – Франції – 13 колоній здобули перемогу і по-справжньому створили Сполучені Штати Америки. Але взимку 1777-1778 років ніхто не міг цього знати. Знадобилися величезне зусилля волі, наполегливість і моральна ясність перед обличчям невизначеності. І трохи допомоги ззовні.
Без сумніву, тоді було багато скептиків і генералів, які просто припускали, що американці будуть розбиті переважаючою силою і переважаючими ресурсами Британської імперії. Але американці відмовилися здаватися. Зрештою, гучна поразка Британії стала результатом довгих ліній постачання, американської сили волі та іноземної допомоги.
День Незалежності України припадає на 24 серпня, і вже другий рік поспіль він відзначається під тиском повномасштабного російського вторгнення. Після 18 місяців жорстоких боїв більша частина Східної та Південної України все ще окупована, і на нас чекає ще одна сувора зима. Проте росія має довгі лінії постачання, а українці – залізну волю та допомогу ззовні. Звучить знайомо?
Цьогоріч приглушене святкування незалежності України відбувалося на тлі зростаючого хору коментарів на Заході про те, що український контрнаступ зазнає невдачі, що Україна прийняла погані тактичні і стратегічні рішення, що сам Захід не може продовжувати підтримувати Україну у військовому і фінансовому плані на тому ж рівні, на якому він це робив дотепер, і що Україна не зможе повернути всі втрачені території і повинна почати вести переговори з росією.
Українцям пропонують подивитися в очі реальності і, по суті, опустити руки.
Чи дали б ці ж коментатори таку ж пораду Джорджу Вашингтону в 1777 році? Можливо. І вони були б так само неправі. Такий підхід докорінно недооцінює моральну сторону справи, рішучість людей, які захищають своє життя і свободу, і ставку, яку всі вільні люди роблять на свій успіх.
Українці не більше схильні здаватися, ніж американці в 1777-1778 роках. То звідки ж лунає заклик до України вести переговори? Він виходить від тих, хто зосереджений на бажанні стабілізувати відносини з росією, незважаючи ні на що. Це паплюжить як український народ, так і справу свободи, за яку він бореться. Деякі представники Заходу вважають, що можуть дозволити собі розкіш відмовитися від українських земель разом з їхнім народом і свободою. Але українці не мають такої розкоші.
Всупереч твердженням скептиків, контрнаступ України насправді просувається вперед. Українці методично послаблюють і виснажують російські війська, завдавши їм до 300 тисяч втрат, у тому числі 120 тисяч убитими. Вони завдали суттєвих ударів по російських логістичних ланцюгах постачання. Вони принесли війну додому до росіян у москву і розпочали комплексні атаки безпілотників на військові аеродроми, військово-морські сили і судноплавство.
Після знищення та тимчасової окупації Бахмута росіяни не здобули жодних територіальних здобутків, тоді як українські війська продовжують тиснути вздовж усієї лінії фронту, змушуючи росію оборонятися на кількох ділянках, і прорвали першу лінію сильно замінованих територій на півдні біля Роботиного. Це відкриває шлях до відсікання російських шляхів постачання до Криму, Херсонської та Запорізької областей.
У росії ми стали свідками серйозного заколоту, а згодом організованого режимом вбивства його лідера, коли літак із ним на борту був підірваний у небі під москвою, втечі мільйона молодих росіян, щоб уникнути призову до армії, зростаючого нетерпіння в неетнічних російських регіонах і багато іншого. У той час як Україна крок за кроком просувається вперед, росія розривається на частини.
Той, хто очікував, що контрнаступ України призведе до швидких і значних територіальних здобутків, помилявся. На відміну від росіян, українці дбають про захист життя своїх солдатів і діють обережно, методично та терпляче. Звичайно, це могло б відбуватися швидше, якби вони вже мали на озброєнні танки M1A1 Abrams, літаки F-16 та далекобійні ракети ATACMS, але через повільне ухвалення рішень Заходом ці засоби ще не прибули на поле бою. І все ж, Україна рухається вперед.
Ніхто сьогодні не може з упевненістю сказати, чим закінчиться війна росії проти України. Можливо, Україна впаде. Можливо, росія збереться зі силами після того, як розірве себе на шматки. Але Україна має причини і волю боротися, а росіяни – ні. Україна має значну допомогу ззовні, тоді як росіяни мають лише Іран. Україна має моральну причину, а от росіяни її не мають.
Той, хто поставив би проти Джорджа Вашингтона в 1777-1778 роках, програв би. Той, хто ставить проти України у 2023-2024 роках, має бути готовим до такого ж результату.
Джерело: CEPA
