Сума маленьких деталей складає велику картину: поки європейські лідери ходять по тонкій лінії трансатлантичного розриву, співпраця з Україною на рівні державних установ і компаній неухильно прогресує. Вона виявилася безпрограшною для обох сторін, а уроки України мають великий потенціал допомогти Європі подолати виклики, з якими вона стикається, намагаючись якнайшвидше наростити військовий потенціал.
Європа вкотре демонструє, що значна частина поширеної приреченості є невиправданою. Не відбулося ані прогнозованого ультраправого приходу до влади, ані скасування режиму санкцій, спричиненого рішенням США. Зняття санкцій з росії, ймовірно, скоротить час, необхідний рф для відновлення і збільшення її потенціалу прямої загрози для Європи, що робить цю ідею поганою з європейської точки зору. Але громадська думка також відіграє певну роль: з огляду на тверду підтримку України та 71% підтримки санкцій проти росії у стандартному Євробарометрі восени 2024 року – останньому загальноєвропейському опитуванні – скасування санкцій було б непопулярним рішенням для політичних лідерів у багатьох частинах Європи. Саме тому європейські лідери продовжують наголошувати на ролі санкцій у взаємодії з Трампом.
Часто вислизає з поля зору громадськості, частково через те, що відбувається так багато подій і важко відстежити всі новини, те, що українська оборонна промисловість швидко інтегрується в Європейську оборонну промислову і технологічну базу (EDIB), що формується. Найголовніше, що це не просто благодійність, а взаємовигідна ситуація: Україна підвищує свою самодостатність завдяки збільшенню власного виробництва, а європейські оборонні компанії отримують доступ до останніх інновацій з українського поля бою. Рік тому, у травні 2024-го, ЄС провів перший Форум оборонної промисловості Україна-ЄС у рамках серії багатосторонніх оборонно-промислових заходів, започаткованих урядом України у 2023 році. У вересні 2024-го ЄС відкрив у Києві Офіс оборонних інновацій.
У справжньому орвеллівському сенсі ЄС мобілізував 11,1 млрд євро з Європейського фонду миру на військову підтримку Києва, а також має додатковий Український фонд на суму 50 млрд євро для посилення стійкості України, підтримки процесу її інтеграції до ЄС та зменшення ризиків для інвестицій у країну. Підтримка надається як у формі грантів, так і у формі кредитів, включаючи кредит у розмірі 35 млрд євро, який буде погашатися за рахунок надходжень від заморожених російських активів. На знак визнання значної та інноваційної підтримки, яку Данія надає Україні, Данія виступає в ролі імплементатора так званої "данської моделі" від імені ЄС та інших країн двосторонньої допомоги для виплати непередбачуваних прибутків від заморожених російських активів. А Фінляндія щойно надіслала Україні пакет боєприпасів, профінансований за рахунок відсотків від російських активів. Тиск з метою не лише заморозити, але й конфіскувати ці активи зростає. Наведені вище цифри навіть не включають двосторонню допомогу від країн-членів ЄС та інших європейських країн, яка в рази перевищує суму, виділену Євросоюзом Україні, і ця цифра продовжує зростати. Детальний огляд можна знайти тут.
Коли йдеться про виклики, з якими стикається Європа в процесі переозброєння континенту, різні формати співпраці з Україною можуть стати прикладом пошуку ефективних і прагматичних способів максимально ефективного використання обмежених ресурсів. Наприклад, коли Швеція і Данія спільно закупили нові піхотні машини CV-90 для своїх збройних сил, вони додали до замовлення 40 машин для України. Подібний метод може бути використаний для покращення ППО в країнах Балтії, які не мають фінансової спроможності закуповувати дорогі платформи, навіть якщо вони витрачають 5% ВВП або більше на оборону (5% ВВП Естонії становить близько 2 млрд євро). Шведське агентство оборонної промисловості відкрило своє представництво в Україні для того, щоб надавати більш безпосередню підтримку українським закупівлям. Зараз шведське агентство випробовує новий метод: так звані "військові виклики" для технологічних компаній, аби запропонувати інноваційні та швидко матеріалізовані рішення для нагальних потреб України.
Великі європейські виробники зброї, такі як Rheinmetall і Thales, а також незліченна кількість менших підприємств і стартапів створили спільні підприємства з українськими партнерами – частково теж в Україні. Дещо неповний огляд станом на кінець 2024 року можна знайти тут. Спільні закупівлі та оборонно-промислова кооперація в Європі зазвичай виявляються складними завданнями, тому досвід пошуку більш інноваційних рішень, коли вирішальним чинником є час, а не гроші, може бути використаний для вдосконалення процесів поза межами співпраці з Україною. Прикладом може слугувати балтійський стартап, який ставить собі за мету "розробити ракетні системи, які будуть вдесятеро доступнішими, в сто разів швидшими у виробництві та в кількостях, що значно перевищують нинішні можливості промисловості", а також фінська компанія, яка разом з українськими колегами працює над виробництвом БПЛА та рішеннями на основі штучного інтелекту.
Працюючи разом з Україною, європейські компанії не лише збільшують власний виробничий потенціал, але й безпосередньо навчаються на досвіді бойових дій України. Це те, що допоможе Європі не лише замінити можливості США, але й мислити наперед.
