За даними Spiegel, Ангела Меркель прагне аби європейські лідери домовилися до кінця року провести конституційні збори для того, щоб створити нову правову основу для ЄС – незважаючи на те, що більшість інших держав-членів виступають проти ідеї укладання нових ризикованих договорів, маючи на увазі невдалий приклад переговорів щодо європейської конституції і Лісабонського договору. Цей план може різко змінити імідж ЄС на зразок того, який ми маємо у Німеччині - або призвести до повного розвалу ЄС.
У п'ятницю Меркель відхилила прохання Греції надати країні більше часу для здійснення заходів жорсткої економії. При цьому вона підтвердила, що як і раніше хоче, щоб Греція залишилася в єврозоні.
Почали з’являтися деякі ознаки того, що німецький гнів з приводу Греції розсіюється – видання Bild опублікувало на диво позитивне інтерв'ю з грецьким прем'єр-міністром Антонісом Самарасом минулого тижня. У той же час зростає впевненість, що вихід Греції із зони євро можна буде зробити безпечним.
Такі офіційні особи як Фолькер Каудер, лідер парламентської фракції християнських демократів, і Філіп Реслер, віце-канцлер і лідер вільних демократів, молодшого партнера в коаліційному уряді Меркель, заявили, що вони більше не бояться грецького виходу.
Серед німців все більше зростає гнів проти фінансових позик іншим країнам
Тим не менш, дебати в Німеччині на даний час переходять від проблем із Грецією до питання про політичний союз. Впродовж двох з половиною років з початку кризи євро підхід Німеччини полягав у тому, щоб нав'язати свої економічні преференції всій єврозоні.
Німеччина наполягала на тому, щоб всі країни єврозони погодилися прийняти еквівалент конституційної поправки, яку німці прийняли у 2009 році, і яка вимагає прийняття збалансованого бюджету. Багато хто, в тому числі провідні автори Guardian, бачили в такому підході Німеччини свого роду економічний імперіалізм. Проте, Німеччина, здається, все більше доходить до висновку, що не є достатнім кроком намагатися переробити єврозону на кшталт Німеччини в економічному плані. Її потрібно трансформувати в політичному плані.
Німеччина не має можливості зупинити Олланда у його вчинках. Фото: AFP
Хоча Німеччину неодноразово звинувачували, що вона робить занадто мало і діє занадто повільно, якщо це стосується периферії єврозони, багато німців навпаки вважають, що вони вже зробили занадто багато. Вони не сприймають заходів щодо взаємовизнання боргів інших країн, за якими вони мають взяти на себе відповідальність без отримання механізмів контролю - іншими словами, повинні викидати астрономічні суми грошей у бездонну яму, не маючи можливості забезпечити дотримання заходів жорсткої економії або зупинити лідерів єврозони, таких як Франсуа Олланд, який намагається прийняти заходи щодо зміни віку виходу на пенсію із 62 до 60 років.
В результаті, серед німців все більше зростає гнів проти фінансових позик іншим країнам. (Німецький конституційний суд, як очікується, повинен прийняти рішення 12 вересня щодо конституційності заснування Європейського механізму стабільності, рятівного фінансового фонду єврозони обсягом € 500 млрд).
Виникають великі питання з приводу того, чи політичний союз (поки що невизначений за своєю формою) може бути узгоджений достатньо швидко, щоб врятувати євро
Багато німців розглядають ідею більш широкого і постійного взаємовизнання боргів - наприклад, у вигляді єврооблігацій - як створення "боргового союзу", в якому Німеччина і країни із перевиконанням бюджету повинні взяти на себе необмежену відповідальність за борги країн-боржників і одночасно відмовитися від застосування важелів, які наполягають на проведенні в цих країнах структурних реформ. Конституційний суд Німеччини вже ухвалив, що такого роду взаємне визнання суверенних боргів буде порушувати Основний закон - Конституцію федеральної республіки.
Європейський саміт в червні, - на якому Олланд разом із італійським та іспанським прем'єр-міністрами Маріо Монті і Маріано Рахой змусили Меркель погодитися на те, що ESM матиме безпосередню можливість рятувати проблемні банки єврозони, - став поворотним пунктом у відношенні німців до кризи єврозони.
Олланд змусив Меркель погодитись на порятунок проблемних банків єврозони. Фото: ЕРА
У більшій частині решти країн єврозони - і решти світу – цей саміт розглядали як прорив. На саміті було, як висловився один економіст, "вперше узгоджено заходи, спрямовані на вирішення основних проблем єврокризи: завищені державні витрати на позики послаблюють державні фінанси і в кінцевому підсумку роблять неодмінним банкрутство суверенних бюджетів, при цьому порочне коло проблем банків і суверенної кредитоспроможності підсилюють і нагнітають проблеми один одного".
Однак, у Німеччині саміт, який відбувся в той день, коли Італія вибила Німеччину із Євро-2012 - був сприйнятий як поразка. З точки зору німців, Меркель піддалася вимогам периферії єврозони стосовно надання ще більшої фінансової підтримки цим країнам, одночасно послабивши свою позицію щодо висунення цим країнам зворотних строгих умов, на яких Німеччина завжди наполягала. Цитуючи Spiegel, це був "програний вечір Меркель". На цьому тлі сьогодні лунають заклики до проведення референдуму - модне слово літа в Німеччині – щодо заміни Основного закону на нову конституцію.
Більшість німців виступають проти подальшої інтеграції і навіть хочуть, щоб Німеччина вийшла із євро повністю
Прихильники "більшої Європи", такі як Юрген Габермас, будуть використовувати цей процес, виступаючи за зміни, які покликані подолати обмеження, встановлені судом щодо взаємовизнання боргових зобов'язань. Їхні опоненти бачать в ньому шанс заблокувати подальшу європейську інтеграцію.
Навіть за новим прискореним графіком Меркель щодо прийняття нового договору, виникають великі питання з приводу того, чи політичний союз (поки що невизначений за своєю формою) може бути узгоджений достатньо швидко, щоб врятувати євро. Так само, як Німеччина намагалася нав'язати свої економічні преференції решті єврозони, тепер, ймовірно, вона захоче нав'язати свої політичні уподобання, засновані на власних уроках, здобутих в результаті своєї власної історії.
Іншими словами, вона буде прагнути трансформувати Європу у збільшену модель власної федеральної системи, яка має відносно слабку виконавчу владу, обмежену суворими правилами, сильним парламентом і судовою владою.
Однак, навіть якщо уряд Німеччини досягне бажаного, це аж ніяк не означає, що німецький народ буде голосувати на користь прийняття повної відповідальності за борги єврозони. Впливові особи, такі як економіст Отмар Іссінг, виступають проти політичного союзу, а деякі опитування показують, що більшість німців виступають проти подальшої інтеграції і навіть хочуть, щоб Німеччина вийшла із євро повністю.
Те, що дехто в Німеччині розглядає як спосіб досягнення "більшої Європи" може виявитися каталізатором розпаду ЄС.
Оригінал: The Guardian
Переклад: iPress.ua
