Зустріли ми Олексія на заході "Ніч енергетики у Львові", на якому він розповідав про те, як держава стимулює залучення молоді до реформ. Саме тому, перший блок нашого інтерв’ю про молодь та реформи.
Коли ви говорите про залучення молоді до реформ, Ви маєте на увазі реформи на державному рівні? Молодим людям потрібно йти в політику? Чи йдеться про реформи як громадянську позицію?
Суспільству потрібно мати достатню кількість небайдужих громадян. Важливо скільки є людей, які переймаються через те, що відбувається в країні. Чим їх буде більше - тим краще.
Тому для мене, в першу чергу, залучення молоді до реформ – це прояв їхньої небайдужості. А яким чином вони долучаються до змін в країні особливого значення не має. Це можуть бути громадські чи політичні ініціативи, це може бути свідоме рішення стати військовим або допомога армії в будь-якому вигляді.
Наскільки молодь є активною зараз? Особисто Ви спостерігаєте позивну тенденцію?
Революція Гідності розбудила енергію до змін. Вона пройшла під гаслом "NeverAgain" – "більше ніколи". Під цим гаслом вже четвертий рік багато і молодих, і дорослих та досвідчених людей намагаються позитивно вплинути на ситуацію в країні. Вони розуміють, що у них є шанс.
Фото: facebook.com/oleksiy.skrypnyk
А як щодо еміграції молоді. Конкретно Ви, як голова комісії з питань майбутнього, що робите щоб зупинити це явище?
Комісія з питань майбутнього була тимчасовою і припинила свою діяльність більше, ніж рік тому. Що ж до еміграції молоді, то це одночасно і погано, і добре. За кордоном в молоді є шанс отримати гідну роботу, а коли країна одужає – буде бажання повернутися. В ситуації фінансової нестабільності мають бути врівноважені ринки праці. Тому ми повинні створити для молоді місця, куди б вони могли повернутися. А допоки тут все абсолютно безнадійно, для чого їм тут залишатися? Так, зараз є робота для айтішників, але де знайдуть гарну роботу хіміки, біологи, фізики?
В Україні стає все менше і менше робочих місць і це головна проблема, яку нам треба вирішити. А еміграція молоді – лише її наслідок. Чи є сенс звинувачувати молодь в еміграції? Мені здається, ні.
Тому нам треба зробити все для того,щоб люди почали повертатися. В Німеччині зараз більше шестидесяти тисяч українських вчених. І я впевнений, що серед них знайдуться ті, які б із задоволенням приїхали в України, якби тут були такі ж умови для роботи. Зараз, на жаль, повертатися нікуди. В тій самій Національній академії наук замість розвитку відбувається консервація, а середній вік вчених лише збільшується – зараз він 74 роки.
У нас стільки авгієвих конюшинь, місць які треба розгребти! Ми тільки почали медицину, супротив божевільний. Наука, медицина, пенсійна реформа, – це ті речі, які йдуть з величезним скрипом, совок не хоче нас відпускати.
Поговоримо про IT. Як ви оцінюєте сьогоднішній IT ринок України?
Внутрішнього IT ринку в Україні немає. І передумов до його появи не з’явиться допоки не буде чіткої стратегії розвитку IT в Україні, утвердженої посади СIО, загальнодержавного аудиту, налагодженої взаємодії міністерств в електронному врядуванні. На жаль, те, що зараз називають електронним врядуванням, поки що використовують як один з найпростіших способів відмивання грошей.
Чи є у нас проблема якості IT освіти?
Попит породжує пропозицію. Та ж магістерська програма в УКУ, яка можливо, найкраща в Європі, є фантастичною ідєю! Тобто, з’являються приватні ВНЗ, які конкурують з державою за надання освітніх послуг. Але, звісно, над якістю освіти потрібно наполегливо працювати. До прикладу, на внутрішніх тестах в "ELEKS" з 600 людей лише 60 складають тест. Це означає, що лише 10% отримує реальну освіту, яку можна використовувати на практиці.
На сьогодні держава піклується про розвиток IT сфери?
Краще б не заважала.
Фото: facebook.com/oleksiy.skrypnyk
Гаразд, дякую!Перейдемо до третього блоку питань, поговоримо про Eleks. Компанія починалася як сімейний бізнес? Як виникла ідея IT компанії ще у далеких 90-тих ?
Ми почали з татом невеличку наукову компанію в якій займалися винятково інноваціями у сфері енергетики.Коли ми зрозуміли, що перспектив в цій сфері немає, почали займатися програмуванням, а ще згодом – аутсорсингом.
Довідка від iPress.ua: Eleks - одна з найбільших ІТ-компаній України, що спеціалізується на розробці програмних продуктів, консультуванні та забезпеченні контролю за якістю програмних рішень. Eleks пропонує власні програмні рішення в області даталогіі (Data Science), мобільних (Mobility) та цифрових технологій (Digital Production), а також рішення для фінансової галузі.
Зараз команда Eleks налічує понад 900 співробітників, що працюють в центрах розробки в Україні (Київ, Івано-Франківськ, Тернопіль та Кременчук). Компанія має в своєму розпорядженні торговими представництвами в США (Невада), Великобританії (Лондон) і Польщі (Жешув). Головний офіс розташований у Львові.
Послугами Eleks користується понад 200 замовників по всьому світу, а портфоліо компанії налічує понад 800 проектів.
Після того як ви пішли в політику, щось кардинально змінилося у Eleks? Який зараз вплив Ви маєте на компанію?
Я виконав все, що від мене вимагало українське законодавство, і повністю передав управління компанією найманим менеджерам. Перший рік я взагалі не втручався в діяльність керівництва компанії. Зараз я ментор генерального директора - допомагаю йому на безоплатній основі.Інших функцій не виконую.
Одна з моїх теорій полягає в тому, що управління компанією потрібно передати молоді якомога раніше. Адже чим старшим ти стаєш, тим більш обережнимиі менш ризикованими стають твої дії.
Вважаю, управління треба передавати молоді, яка не боїться ризикувати та робити помилки. Саме так я і зробив, передав свої обовязки молодим.
Останній блок питань буде дещо особистого характеру. Скажіть, Олексію, щоб ви змінили, якби мали можливість повернутися в юність? Пройшли б ще раз такий шлях?
У мене в житті була одна сумна історія, яку я при можливості змінив би. Моя перша дружина померла від раку і, якби я міг повернутися в 2001 рік, то я б не лікував її в Україні, а повіз би налікування деінде. Це одна з моїх особистих трагедій. Я на собі відчув наскільки складна ситуація в українській медицині... Хоча, це дуже умовно, бо зараз я маю другу родину. Від першого шлюбу у мене двоє дітей, від другого - троє.
Фото: facebook.com/oleksiy.skrypnyk
Перепрошую, за прикрі спогади. Ви сказали, що у Вас п’ятеро дітей. Як вам вдається поєднувати роботу в Раді, Eleks і виховання синів?
У мене четверо синів, а вісім місяців тому народилася донечка. Тому виховання і роботу достатньо важко поєднувати. Мені здається, що у мене розвивається"географічна шизофренія": я приїжджаю в Львів — забуваю про роботу, приїжджаю в Київ — забуваю про дім. Для того, щоб серйозно займатися політикою потрібно переїжджати в Київ.А як переїхати, якщо у Львові у мене "6-а дитина" - одна з найкращих компаній в Україні? Коли я приходжу в "ELEKS" — я дихаю свіжим повітрям інтелекту. Я надихаюся тими розумними людьми, які там працюють. Це для мене сильна відрада від політики - просто приходити в компанію і говорити з працівниками. Тому доводиться розриватися.Фактично, живу в поїзді.
Питаннями енергетики ви захоплювалися ще в юності, і ось минуло доволі багато часу, ви сьогодні на форумі з питань енергетики. Наскільки вам вже вдалося втілити амбіції в життя у вирішені енергетичних проблем. І чи плануєте далі працювати в цьому ключі?
А що таке "амбіції"? На мою думку, є люди від спілкування з якими розумієш, що вони настільки потужні, що можуть досягати будь-яких результатів.І для таких людей питання бажання чи амбіцій є другорядним – вони просто не можуть не робити того, що роблять. У нас багато молоді без досвіду, які не вміють керувати трьома людьми. У мене є вміння значно кращі від багатьох людей, які зараз працюють у виконавчій владі. Але чи є у мене амбіції виконувати їхню роботу? Напевно, ні. Мені важливо працювати в сильній команді, яку на таку роботу було би дуже складно зібрати. До того ж, у мене відраза добагатьох речей, які доводиться робити в тій сфері.
У книзі "Майстер і Маргарита" є гарна фраза "Он заслужил покой". І у мене є така маленька мрія — піти викладати фізику вчителем в сільську школу. Не тому що я не можу більше, а тому що я розумію, що амбіції дуже часто гублять людей.
Чи варто мати такі амбіції, коли через них ти буваєш вдома настільки рідко, що кожного разу як приїжджаєш, помічаєш наскільки сильно виросла твоя дитина? Чи варто через амбіції хвилюватися, що твої діти через відсутність батька не отримають належного виховання або й взагалі забудуть про тебе, бо бачитимуть раз на півроку?
Фото: facebook.com/oleksiy.skrypnyk
Тому, в мене давно нема амбіцій, потужність є, амбіцій — нема. Нема бажання зайняти посаду міністра енергетики чи СIО. Я всім кажу, що навіть якщо все ж доб'юсь того, що така посада з’явиться в Україні, я не хочу бутиголовним айтішніком країни. Принципово не хочу - мені це нецікаво.
Окрім родини, дуже важливим фактором є команда. Бо працювати цікаво тоді, коли є класна команда.Тоді робота в кайф, тоді з’являється драйв. На яхті дуже важливо не лише куди ти пливеш і яка в тебе яхта, а й яка в тебе команда. Команда - це 90% задоволення від подорожі. Нема команди — нема про що говорити.
