Коли я закінчив навчання у Дунтуні в 1989 році, старший офіцер зібрав випускників і дав нам кілька мудрих порад, згадує Раян. Його останньою порадою було "ніколи не йти на Москву". Хоча французька та німецька армії довели, чому це військова максима, виявляється, що для російських найманців це легка справа.
Протягом 48 годин Євгєній Прігожин – керівник групи найманців "Вагнера" – опублікував кілька повідомлень, в яких засуджував російське військове керівництво і непотрібне вбивство своїх солдатів, а також окупував російське місто Ростов. Потім Прігожин повів свою банду в короткий, але епічний наступ на москву.
Коментатори в соціальних мережах, які стежать за подібними речами, обговорювали кожне зображення, кожен допис у Twitter чи Telegram, коли були збиті гелікоптери, танки в'їхали у центри міст, а російська влада швидко змонтувала блокпости і війська, щоб заблокувати просування Прігожина. Тому було антикліматично, коли той зробив наступну заяву в суботу ввечері:
"Ми вийшли 23 червня на Марш справедливості. За день ми пройшли шлях і залишилося всього 200 кілометрів до москви... Зараз настав момент, коли може пролитися кров. Тому, розуміючи відповідальність за пролиття російської крові на одній зі сторін, ми розвертаємо наші колони і повертаємося до польових таборів згідно з планом" (тут варто зазначити, що як для путіна, так і для Прігожина кровопролиття не має жодного значення, коли йдеться про їхні інтереси – iPress).
Хоча поки що вдалося уникнути більшого кровопролиття, останні 48 годин принесли кілька одкровень.
Перше – це те, що російські спецслужби знову зазнали невдачі. Федеральна служба безпеки виявилася неспроможною передбачити цю подію (це якщо ФСБ, чи частина цієї структури не була задіяна сама в підготовці цього заколоту – iPress). "Вагнеру" було б важко приховати логістичну підготовку до операції, яку вони провели протягом останніх 48 годин. Враховуючи їхню повну нездатність передбачити українську єдність і силу напередодні цієї війни, безсумнівно, в цій жахливій установі мало б відбутися генеральне прибирання.
Повстання Прігожина також продемонструвало крихкість російської системи. Хоча корумпованість і надмірна централізація російської держави навряд чи є новим відкриттям, останні 48 годин продемонстрували, наскільки слабкими і недієздатними є російські державні інститути. Те, що багато спецслужб просто "залишилися вдома" під час цього заколоту, а інші військові частини приєдналися до "Вагнера", свідчить про те, що росія стала крихкою державою і що існує глибоке невдоволення правлінням путіна.
Можливо, справжнім моментом, коли Прігожин "перейшов Рубікон", стало його відео минулого тижня, в якому він поставив під сумнів обґрунтування вторгнення росії в Україну. Описуючи ситуацію на Донбасі до 24 лютого як сприятливу, Прігожин виклав альтернативну причину широкомасштабного вторгнення путіна в Україну. Звинувачувати у вторгненні не НАТО чи нацистів, а російські еліти – це, мабуть, найнебезпечніша ідея, яка відтепер становитиме загрозу для путіна. Його наратив про війну був фатально підірваний Прігожиним.
А що з путіним? Його позиція безповоротно змінилася. Він пообіцяв жорсткі репресії, коли нарешті вийшов до російського народу, але потім відступив після рішення Прігожина зупинити похід на москву. Той факт, що президенту білорусі олександру лукашенку довелося втрутитися, також змусив путіна виглядати слабким. Слабкість путіна вже не приховати від російської еліти, його спецслужб і громадян. Отже, росія сьогодні виглядає набагато більш крихкою. Майже неминуче, що хтось інший знову скористається цією слабкістю зсередини. Як написав російський експерт Марк Галеотті: "Коли історія запише падіння російського президента, вона скаже, що ендшпіль почався з цього".
Що це означає для війни в Україні?
Найкращий результат полягає в тому, що внутрішні тертя в росії – між армією і "Вагнером", між Прігожиним і військовим керівництвом – відволікатимуть російських лідерів і відволікатимуть частину елітних, лояльних російських армійських підрозділів на захист російських кордонів і москви. Це може створити додаткові можливості для прориву українських військ у їхніх нинішніх наступальних операціях.
Найгірший результат – путін під тиском прихильників жорсткої лінії подвоїть тиск на Україну. Це може призвести до чергового раунду мобілізації та посилення атак на вразливе цивільне населення і критично важливі об'єкти інфраструктури в Україні. Крім того, він може призначити нового командувача в Україні. Якими б важкими не були для них нинішні умови, генерал Валєрій Гєрасімов був відносно невмілим командиром. Українці, ймовірно, не хочуть, щоб його замінили на більш компетентного генерала (якщо такі ще є в росії).
Найбільш вірогідний результат буде десь посередині. Безсумнівно, це матиме певний вплив на бойові дії росії. Як мінімум, виведення військ "Вагнера" залишить прогалину, яку потрібно буде заповнити на сході України. А бойовий дух російських солдатів на полі бою, ймовірно, перебуває на найнижчому рівні за всю історію.
Після заколоту Прігожина з'явився надлишок невизначеності. Найближчими днями буде ще більше непередбачуваних результатів повстання та реакції України. Але одне можна сказати напевно. Поки українці повільно просуваються вперед на сході та півдні, попереду ще багато кривавих боїв. Чим більше ми будемо їх підтримувати (а Австралія тут жахливо пасе задніх), тим швидше вони зможуть припинити війну, яку їм нав'язали путін і російські еліти.
