Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Проти чого протестує середній клас у різних країнах світу

Проти чого протестує середній клас у різних країнах світу
Фото: AFP
Протести, які ще тліють на просторі від Єгипту до Бразилії, спонукали вчених та журналістів наввипередки шукати причини цьогорічного літнього невдоволення у країнах, що розвиваються. Кожна велика теорія розпочинає своє обґрунтування з фактів - протестувальників на вулиці - і вказує на спільну усюди характерну рису: молодих представників нового середнього класу, що вміють користуватися Twitter'ом. У цих нарративах протести є ознакою небезпек економічного успіху, оскільки дедалі більше процвітання створює клас людей, у яких є час та фінансові засоби, щоб вимагати від своїх лідерів ще більшого процвітання, а також політичної свободи, - пише видання Bloomberg.

Це правдоподібна історія, яку часто дуже добре навчилися розповідати. Проте, вона є надто добре знайомою, щоб бути цілком переконливою. Середній клас дійсно виступає в авангарді протестів ще з часів Французької революції. Він відігравав важливу роль у Туреччині, Бразилії та Єгипті у травні-липні цього року і ще під час більш ранніх заворушень у п'яти-шести інших країнах, що розвиваються, починаючи з 2011 року. Але гнівом середнього класу усе не поясниш.

Середній клас зростає вже протягом багатьох десятиліть, а за останні 10 років швидке економічне зростання поширилося з рідкісною рівномірністю на більшість країн світу, що розвиваються. Так чому ж протести спалахують саме зараз, і лише у деяких вибраних країнах?

Середнє зростання середнього класу

Середній клас не зростав особливо швидкими темпами у країнах, в яких нещодавно тривали протести. За даними Інституту Брукінгса, у 20 найбільших країнах, що розвиваються, середній клас зріс за останні 15 років у середньому на 18 відсоткових пунктів і тепер становить трохи більше половини населення.

Фото: bethkobliner2.squarespace.com

Інститут визначає "середній клас" як тих осіб, що можуть витрачати від $10 до $100 на день, і це визначення мало б охопити усіх людей, що віднедавна стали готовими взяти участь у протестах. Проте, з 2010 року акції протесту спалахували також й у тих країнах, в яких, за даними Інституту Брукінгса, середній клас зростав найшвидшими темпами, а саме у Росії, та найнижчими темпами, як-от в Індії. Найбільші протести вибухали у країнах, в яких темпи зростання середнього класу близькі до середніх: у Єгипті (14 відсоткових пунктів), Бразилії (19 в.п.), Туреччині (22 в.п.).

Немає також і чіткого зв'язку між протестами і зруйнованими надіями на процвітання середнього класу. З 2008 року середні темпи економічного зростання у країнах, що розвиваються, сповільнилися до 4% (з 8%), так що практично кожен новий представник середнього класу має причини для розчарування. Деякі охоплені протестами країни пережили особливо важкі економічні спади, зокрема, нещодавно Бразилія, а перед нею - Росія. Але економіка інших росла швидше - зокрема Туреччини і навіть Єгипту до падіння режиму Хосні Мубарака у 2011 році. Так чому ж у цих країн так само лютує середній клас?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому середній клас прийняв на себе найбільший удар

Можливо, шукати спільні характерні ознаки протестів у різних країнах варто не на вулицях, а у коридорах влади. У 20 найбільших країнах, що розвиваються, правлячі партії перебувають зараз при владі в середньому трохи довше восьми років, або удвічі довше, ніж ще десять років тому. З дев'яти країн, у яких правляча партія перебуває при владі довше, ніж вісім років, значні протести проти політики влади відбулися, принаймні, у шести: в Аргентині, Бразилії, Туреччині, Росії, Південній Африці та Індії.

З 11 країн, у яких правляча партія перебуває при владі менше ніж вісім років, гучні протести відбулися лише в одній країні: у Єгипті. І в Єгипті ліберали протестували проти уряду Братів-мусульман через те, що він повернув економічний застій та політичний авторитаризм попередньої влади - це, власне, було повстання проти подоби старої диктатури. Тепер, коли ісламісти кидають виклик військовому "перевороту", середній клас відчуває, що потрапив знову у пастку того самого конфлікту, який вже давно дошкуляє Єгипту.

Нудні герої

Фото: AFP

Це все повстання проти "старих режимів", що викривають небезпеку надто довгого перебування при владі, ризик знайомий ще з часів Луї XVI. Часто навіть успішні лідери cтають надто самовдоволеними або самовпевненими, втрачаючи здатність проводити реформи достатньо швидко, щоб підтримувати збалансованість зростання у різних регіонах та класах. Врешті-решт, достатній кількості людей набридає старий режим, і населення починає ставитися вороже навіть до таких велетнів повоєнного економічного розвитку, як Сухарто в Індонезії чи Махатхір Мохамед у Малайзії. Зрештою, як писав Ральф Волдо Емерсон, "кожен герой рано чи пізно стає занудою".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Протести у Туреччині: середній клас не терпить, що з ним не рахуються

Поки незрозуміло, чому зараз при владі перебувають так багато старих режимів, але останнє десятиліття було визначним для економік, що розвиваються, і швидке зростання було зафіксоване практично в усіх 150 країнах, що розвиваються. Через це багатьом правлячим партіям за інерцією вдалося залишитися при владі.  Нині, коли зростання уповільнюється, в людей уривається терпець до своїх лідерів, що не пристосовуються до жорстких умов посткризового світу.

У Бразилії Робітнича партія перебуває при владі вже 10 років, і за президента Ділми Руссефф вона дотримується етатистського підходу до розвитку, започаткованого ще її попередником - попри те, що падіння цін на сировинні товари пригнічує зростання в економіці країни, що залежить від експорту сировини. 

Протести в Бразилії. Фото: businessinsider.com

Протести, що спалахнули проти Володимира Путіна та його партії у Росії у 2011-2012 роках, були частково викликані його неспроможністю диверсифікувати економіку, орієнтовану на нафто- і газовидобуток, після 13 років перебування при владі. У Туреччині проблемою є надмірна самовпевненість правлячої партії, що нав'язує усім ту саму модель, яка давала сильне зростання протягом останніх 10 років. У Південній Африці страйки шахтарів, що вперше спалахнули ще у 2010 році, залишаються загрозою для 20-річного правління Африканського національного конгресу. В Індії акції протесту проти корупції та неналежну увагу правоохоронців до повідомлень про зґвалтування дали змогу висловити глибоке розчарування дев'ятирічним правлінням коаліційного уряду, у якому домінує Індійський національний конгрес.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому середній клас не при владі

Ймовірність повторного спалахування цих протестів залежить, принаймні частково, від того, чи люди мають змогу змінити старі режими. У справжніх багатопартійних демократіях, таких як Індія та Бразилія, найближчі вибори дають їм таку можливість. Але в таких країнах, як Росія та Південна Африка, де немає чіткої альтернативи правлячим режимам, ризик повторення протестів є набагато більшим.

Якщо протести спалахують у першу чергу проти старих режимів, то дійсним буде і зворотній висновок: нові режими можуть розраховувати на поблажливе ставлення з боку молодого середнього класу.

У Мексиці, на Філіппінах, у Нігерії, і навіть у Пакистані, відносно нові лідери використовують свій політичний капітал, щоб проводити необхідні реформи. У цих країнах молоді, освічені та віднедавна заможні люди не мають ніяких причин, щоб агітувати своїх друзів у Twitter'і та виходити на вулиці. Поки що вони задовольняються спостереженням за політикою по телевізору.

Оригінал: Bloomberg.com

Переклад: Сергій Брикса, iPress.ua

Повітряна війна. Як це працює. Частина 5 – Том Купер
Повітряна війна. Як це працює. Частина 5 – Том Купер
Palantir у найчутливіших сферах Британії. Зв'язки Пітера Тіля з Джеффрі Епштейном загрожують нацбезпеці – Byline Times
Palantir у найчутливіших сферах Британії. Зв'язки Пітера Тіля з Джеффрі Епштейном загрожують нацбезпеці – Byline Times
Трамп хоче
Трамп хоче "націоналізувати" вибори. Штати попереджають про федеральне втручання
Сценарій атаки на Європу. Військова симуляція виявила слабкі місця НАТО – Wall Street Journal
Сценарій атаки на Європу. Військова симуляція виявила слабкі місця НАТО – Wall Street Journal
Європа потребує військового оперативного центру в Україні. Як перемогти росію без НАТО – CEPA
Європа потребує військового оперативного центру в Україні. Як перемогти росію без НАТО – CEPA
Залежний ринок. Криптоінвестори відчули відразу, дізнавшись, що біткоїн фінансувався Джеффрі Епштейном
Залежний ринок. Криптоінвестори відчули відразу, дізнавшись, що біткоїн фінансувався Джеффрі Епштейном
Ціни на нафту впали. Не вистачає лише ефективних санкцій, аби російська економіка обвалилася – Дональд Гілл
Ціни на нафту впали. Не вистачає лише ефективних санкцій, аби російська економіка обвалилася – Дональд Гілл
Європа починає повільно відходити від залежності від США. Що змінюється – Politico
Європа починає повільно відходити від залежності від США. Що змінюється – Politico