Захід залишає Україну Путіну
Мет’ю Камінскі, член редакційної ради The Wall Street Journal у коментарі для свого видання з Києва попереджує, що українське керівництво відчуває себе зрадженим ЄС та США. Українці обрали жахливий час для свого повороту на Захід. Економічно слабкий Європейський Союз залежить від російських енергоресурсів та брудних грошей, повчає Україну про західні цінності, але водночас відмовляється захистити їх. Прохаючи Вашингтон про допомогу, у Києві бачать, як президент США кладе край американській присутності у ключових гарячих точках світу.
ЧИТАЙТЕ: Росія: Нова хвора людина Європи?
Володимир Путін бачить, як Захід розбещують гроші, як ним керують слабкі чоловіки та жінки, що не готові йти на жертви заради захисту так званих ідеалів. Під час української кризи цей образ відповідає правді. Президенти Росії не вагається, він зігнорував санкції ЄС та США і анексував Крим минулого місяця з мінімальними втратами. На минулих вихідних Росія ввела війська у Східну Україну. Вторгнення було достатньо прихованим, щоб Брюссель та Вашингнтон не змогли вжити у своїх беззубих заявах цього слова. Українці, мабуть, вже бачили достатньо, щоб зрозуміти, що вони залишилися на самоті з Москвою. Остання дійшла такого самого висновку.
Слов'янськ. Фото: AFP
Таке сприйняття Заходу у Росії визначає її поведінку. ЄС місяць тому наклав санкції на 21 маргінального російського посадовця та швидко спробував повернутися до старого ведення справ з Росією. У п’ятницю США додали до чорного списку сімох громадян Росії та одну компанію – усіх з Криму. Московська еліта зітхнула з полегшенням. Наступного дня, було захоплено Слов’янськ.
ЧИТАЙТЕ: Битва за Україну обіцяє бути довгою та важкою, але не єдиною
Будь-яка революція приносить похмілля. Українці очікували проблем: економічного спаду, часткового повернення до старих політичних практик у Києві, включно з бійками у парламенті, клопотів з Росією. Відмова Заходу у підтримці є неочікуваним ударом. Сотні тисяч українців боролися, і понад 100 загинули, за свій шанс приєднатися до світового клубу демократій.
ЄС, як інституція, завжди знаходив причини відмовити Україні у перспективі членства. Але Білл Клінтон та Джордж Буш-молодший ніколи не визнавали російського домінування над Україною. США витрачали мільярди на допомогу Україні у 1990-х роках, і Вашингтон обіцяв Україні захистити її суверенітет. В обмін на це Україна брала активну участь у місіях НАТО, відправляючи тисячі військових на Балкани та в Ірак.
Коли ж Росія окупувала Крим та зібрала близько 40 тис. військових на кордоні, то Україна звернулася по допомогу до "старого друга", Сполучених Штатів, з проханням надати легкі озброєння, протитанкову зброю, поділитися розвідувальними даними та іншими матеріалами. Адміністрація Обами погодилася надати лише 300 тис пайків. Вона відмовила Києву у наданні розвідувальної інформації та інших видах допомоги.
ЧИТАЙТЕ: Якщо конфлікт вибухне, то у США не буде іншого вибору, окрім як брати у ньому участь, - Бжезінський
В Обами, схоже, думають, що поступки на випередження задовольнять і заспокоять Путіна. Тому президент у березні виключив військову присутність США в Україні. Але не варто було казати цього публічно. Минулого місяця Обама також на прес-конференції відкрито відмовився схвалити ідею членства України та Грузії у НАТО.
Захід виглядає переляканим через Росію, що заохочує Путіна до подальшого залякування. Але з українського боку, відчуття зради приносить непередбачувані наслідки. Українські політичні еліти взяли до уваги те, що Росія може нав’язати їм свою волю – і можливо, ті антикорупційні закони, яких вимагає ЄС, не є настільки необхідним?
Хоча й мільйони українців об’єдналися проти Росії, на сході країни багато людей вичікують. Битва на сході, як і у Криму, не стосуватиметься жодного справжнього бажання приєднатися до Росії. До минулого місяця опитування на сході України не вказували на значну підтримку сепаратистських ідей. Але історична пам’ять місцевого населення вчить їх поважати силу та обирати сторону переможців.
Сила Києва та Заходу швидко тане на невідомій території
Джеймс Шерр, відомий британський експерт у галузі міжнародної безпеки, член Королівського інституту міжнародних відносин, у статті в The Independent б’є на сполох: Росія тихцем окупувала Україну, поки Захід звертав увагу на російські сили, розміщені на східних українських кордонах.
Події в Україні, на думку Шерра, відкривають чотири неприємні істини.
ЧИТАЙТЕ: Стратегічною метою Путіна є не Крим, а перетворення України на конфедерацію
По-перше, влада у Києві не контролює території країни. Але не тому, що східні та південні області повстали проти "нелегітимного уряду", а тому що досі дезорієнтований уряд неспроможний придушити бунт, яким керують ззовні. Присутність російських агентів та підкуп роблять місцеву міліцію та спецслужби переважно непридатними до виконання завдань. Водночас реальне ставлення до Росії суперечить твердженням Москви. Ставлення до Росії погіршується, і дедалі менша частка населення прагне злиття з Росією, утворення на базі власної області незалежної дежави, або федералізації.
Донецьк Фото: twitter.com/tvrain
По-друге, захоплення урядових будинків на Сході України є нагадуванням того, що хоча й Захід зосереджується на російських силах, розміщених на кордонах з Україною, Росія вже тихцем окупує країну. Росія вже створила вражаючи потенціал для регіонального втручання. В нього є дві властивості – видима та прихована. Для Грузії, Модови та балтійських держав це зовсім не новина. Але для НАТО – так.
По-третє, події вказують на те, що ані західні санкція, ані дипоматія не змогли стримати зусиль Москви з перетворення України на некеровану державу. Якщо у Донецьку, Харковіі та Луганську вибори не зможуть відбутися 25 травня, вони вже не будуть загальнонаціональними виборами. Тому, «нелегітимний» уряд не матиме засобів для власної легітимізації.
ЧИТАЙТЕ: Чи може Росія окупувати Україну
По-четверте, вони посилюють враження, що ми перебуваємо на незвіданій ще території. Протягом 22 років Росія відкрито пов’язувала власну безпеку з обмеженим суверенітетом своїх сусідів та визнавала своїх "співвітчизників" за кордоном "інструментом" своєї політики. Але анексія встановила новий прецедент, і бажання Путіна відновити "історичну Росію" відкриває нову главу, особливо для тих, хто походить з Криму.
Путін показує свої ікла в Україні
Британська The Financial Times у своєму редакційному коментарі застерігає, що анексія Криму не задовольнила усі наміри Росії щодо Києва. Апетити Путіна набагато більші, ніж Крим, та поширюються на всю Україну.
План Путіна з перетворення України на федерацію – "щоб захистити російськомовне населення" на сході країни – зазнав краху, після того, як США справедливо відмовилися нав’язувати це рішення Києву. Тому Путін вдався до більш знайомої політики залякування та демонстрування зброї, щоб підірвати вплив тимчасового уряду у Києві. Для цього було використано Віктора Януковича, який зі свого вигнання заявив, що ті, хто змусив його залишити владу, є нелегітимними.
Москва також прискорила економічний наступ на Україну через "Газпром". Останній підвищив ціну на газ для України майже удвічі. Це не лише загрожує зусиллями Заходу зі стабілізації економіки України, але і є актом залякування щодо тих країн Європи, які залежать від постачання російського газу.
Особи, що захоплюють адміністративні будинки у Східній Україні, схоже, мають підтримку найбагатшого олігарха України Ріната Ахметова, колишнього союзника Януковича, що з фліртує з ідеєю послаблення зв’язків регіонів із Києвом. Є підозри щодо того, наскільки активно Москва підтримує ці дії через їхню високу організацію та підготовку.
ЧИТАЙТЕ: Україна для Путіна - лише предмет для торгу з Заходом, - Станіслав Бєлковський
Метою Путіна зараз є дестабілізація України перед виборами 25 травня. Він не хоче допустити високої явки виборців та фактичного голосування за незалежність України та прозахідний вибіру. Для цього він хоче зробити державу некерованою. Заходу, як вважає видання, слід чітко пояснити Москві, що Київ має будь-яке право та обов’язок встановити порядок у містах Східної України. Оцінюючи попередження Москви, що така реакція може призвести до "громадянської війни" слід згадати, що Україна вже проявила надзвичайну стриманість, зіткнувшись з нахабними російськими провокаціями. Не можна давати Росії дозволу відігравати будь-яку роль задля підтримки "співвітчизників" на українській території.
По-друге, Путіну слід нагадати, санкції проти російських посадовців та компаній – це лише перша хвиля. США та ЄС слід піти ще далі у разі ескалації напруги. Йому слід пояснити, що будь-яке втручання в українські справи призведе до суворих економічних санкцій та довготермінового розриву у відносинах із Заходом.
Як США слід відреагувати на гру Путіна в Україні
Відомий американський дипломат Ніколас Бернс, професор дипломатичної практики та світової політики у Школі державного управління ім. Кеннеді у Гарвадському університеті, у статті в The Boston Globe нагадує, що США слід звертати більшу увагу на поведінку Путіна та його дії, а не його заяви.
Бернс вважає, що події у Східній Україні відбувається за кримським сценарієм, принаймні за схемою, випробуваною місяць тому. Як і тоді, не можна вірити нічому, що заявляє Москва про свої дії. Путін має на меті дестабілізувати російськомовні східні області України, послаблюючи довіру до уряду у Києві та стверджуючи, що лише Росія може встановити у них лад.
Не можна вірити тому, що Путін сказав про Крим, який буде його останнім територіальним надбанням на пострадянському просторі. Краще подивитися на те, що він робить. Тисячі військових на кордоні з Україною мають на меті залякати український народ та уряд. Російські агенти підбурюють до протестів у найбільших промислових містах Східної України. Озброєні банди захоплюють українські урядові будинки та просять допомоги в Росії в організації референдумів за визначення статусу своїх регіонів, за незалежність від України.
США та Європа мають набагато слабші інструменти впливу на ситуацію, ніж Путін, якому не треба турбуватися через поведінку Думи та громадську думку. В нього є план – здомінувати та нейтралізувати країни навколо Росії, щоб створити буферну зону від його ворогів – НАТО та Європейського Союзу.
ЧИТАЙТЕ: "Казус беллі" Володимира Путіна
В Барака Обами та Ангели Меркель є лише два способи стримати чи уповільнити агресію Путіна. По-перше, потенційно найбільш ефективним інструментом є економічні санкції. Блокування експорту до Росії вироблених на Заході товарів або фінансові санкції завдадуть жорстокого удару по російській економіці і, можливо, зупинять Путіна. Але він, найімовірніше, дійшов висновку, що Європа не погодиться на жорсткі санкції. Він знає, що відносно жорсткішу позицію США та Канади щодо кризи в Україні не поділяють Греція, Кіпр, Італія, і – що головне – Німеччина. За відсутності єдності Заходу Путін може не боятися загрози застосування санкцій.
По-друге, США та НАТО можуть повернутися до програми протиракетної оборони, запропонованої Джорджем Бушем-молодшим, з розміщенням її елементів у Польщі та Чехії. НАТО може надіслати більше військ до балтійських держав та Польщі. США та Європа повинні надати більшу військову допомогу Україні. США слід захистити зараз позиції НАТО у Східній Європі та проявити силу – єдине, що поважає Путін.
Переклад: iPress.ua.
