Метью Карнітчінг з Politico радить дуже корисну річ для європейців, про яку українці давно говорять: "Заплющте очі та уявіть світ без росії". За його словами, якщо ви з країн Балтії, Польщі, України чи будь-якої іншої території, яка століттями страждала від російських репресій, цей сценарій може здатися визволенням.
"росія розпадеться, – нещодавно передбачив колишній міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг, відомий аристократ і давня довірена особа Вацлава Гавела. – Значна її частина прагнутиме незалежності, як тільки зможе", – цитує його Politico.
Втім Карнітчінгу, як й іншим західноєвропейцям та подекуди й американцям, важко усвідомити можливість існування світу без росії. Він чомусь радить Шварценбергу бути обережним у своїх бажаннях. І на догоду цьому стверджує, що хоча більшість експертів вважають, що прогноз Шварценберга залишається малоймовірним, ризик того, що росія "вибухне" під тиском невдалого вторгнення в Україну, викликає тривогу від Берліна до Вашингтона.
На думку журналіста Politico, ця тривога викликана можливими сценаріями після війни, коли росія розпадеться на окремі клаптики, які контролюватимуться польовими командирами, подібно до того, як це відбувалося в Афганістані в 1990-х роках або в сучасній Лівії. Дивно, чому при розгляді таких сценаріїв західні стратеги, як і журналісти не враховують, що росія баганатонаціональна держава і багато народів претендуватимуть на власну державу.
Politico цитує колишнього посадовця адміністрації президента США Джорджа Буша-молодшого Пітера Рафа, а зараз очільника Центру Європи та Євразії у вашингтонському аналітичному центрі Hudson Institute, який стверджує, що за масштабних потрясінь росія завжди змінювала свою політику. Тож і зараз він не бачить можливості, щоб велика військова поразка дозволила росії залишитися в межах нинішніх кордонів.
Видання зазначає, що сценарії можливого розпаду росії варіюються від повстань на більш ніж 20 її етнічних територіях, розкиданих в 11 часових поясах, до повномасштабного занурення в хаос і беззаконня, які охопили Лівію після падіння диктатора Муаммара Каддафі. При цьому Politіco чомусь вважає, що це становило б серйозну загрозу регіональній стабільності з потенційно глибокими наслідками для Європи, включаючи подальше порушення ланцюгів поставок, зіткнення між ядерними угрупованнями і нові хвилі біженців, що втікатимуть із дестабілізованої росії. Це твердження дивує, бо виглядає, наче видання не помічає, що вже живе в цих реаліях через злочини росії в Україні, Грузії та Молдові. Адже вже рік щоденно рф загрожує світу ядерною зброєю або техногенною катастрофою на захопленій нею ЗАЕС.
Карнітчінг стверджує, що питання можливого розпаду росії настільки чутливе, що офіційні особи відмовляються публічно говорити про свої дискусії або навіть визнавати, що вони планують дії на випадок надзвичайних ситуацій, побоюючись дати путіну бажану тему для заяв і посилити підтримку війни з боку рф. Дивно, що Politico після всіх вчинених злочинів турбує, що скажуть брехуни путін, лавров чи пєсков.
І як приклад невдоволення росії щодо теми її розпаду Politico наводить доповідь Hudson Institute з цього питання, яка викликала гнівну реакцію міністра закордонних справ рф сєргєя лаврова.
Як стверджує Politico, посадовці із Заходу відмовлялися обговорювати тему розпаду росії під час Мюнхенської безпекової конференції під запис. Водночас, політолог і голова болгарського Центру ліберальних стратегій Іван Крастев заявив виданню, що дезінтеграція "малоймовірна, але не неможлива". Він вважає, що не потрібно зосереджуватися на цьому варіанті, оскільки це дає сильний аргумент для наративу путіна про те, що Захід є агресором.
Втім, поки європейці дмухають на воду, путін використовує цю ж тематику для розпалювання антизахідних настроїів. Зокрема, Politico стверджує, що він повернувся до цієї теми напередодні першої річниці повномасштабного вторгнення в Україну, заявивши, що "еліти Заходу не приховують своєї мети": США та їхні союзники прагнуть знищити росію. А експрезидент рф дмітрій мєдвєдєв, відзначає Politico, пішов ще далі, заявивши, що росія "зникне", якщо "припинить спеціальну військову операцію, не досягнувши перемоги – її розірвуть на шматки".
Politico вважає, що меседж про те, що росія зникне, якщо програє, резонує в країні, яка неодноразово пережила військові конфлікти і досі травмована розпадом Радянського Союзу. Якби ж видання так переймалося через втрату незалежності всіх колишніх радянських республік, через геноцид та винищення українців… Але ні, його досі хвилює "травма" росії через розпад Радянського Союзу!
Тож страждання росії, пише Politico, під час Першої світової війни допомогли розпалити російську революцію і громадянську війну, яка зіштовхнула більшовиків із різношерстою групою роялістів, капіталістів та інших політичних сил, відомих під назвою Біла армія. Одна з найкривавіших в історії росії воєн включала в себе низку погромів, спрямованих проти євреїв. Вона закінчилася у 1923 році перемогою Червоної армії, але залишила глибокий розкол у суспільстві.
Розпад Радянського Союзу в 1990-х роках, який призвів до відокремлення таких держав, як Україна, білорусь і Казахстан, а також країн ЄС, як-от Естонія, Латвія та Литва, зазначає Politico, пройшов більш мирно, але далеко не факт, що подібна агітація з периферії сьогодні не зустріла б більш рішучої відповіді.
Структура Радянського Союзу зробила його розпад відносно простим з юридичної точки зору. На відміну від нього, російська федерація є єдиною країною з дуже потужною центральною адміністрацією. І це твердження Politico свідчить лише про тотальне нерозуміння природи тоталітарної влади і ролі комуністичної партії та централізованого апарату в управлінні СРСР. Ще один сумнівний аргумент, який наводить видання – це те, що нібито на відміну від Радянського Союзу, де половина громадян були неросіянами, 80 відсотків населення сучасної рф ідентифікують себе як росіяни.
Politico переконує, що найважливішим фактором, що запобіг кровопролиттю в 1991 році, було те, що росія не заперечувала проти демонтажу Радянського Союзу. І дійсно, важко було якось заперечувати, якщо "ніжки Буша" були чи не єдиним джерелом уникнення голоду в СРСР. Складно уявити, пише видання, що путін або його потенційний наступник будуть просто спостерігати, або що більшість населення дозволить їм це робити, якщо такі регіони, як Башкортостан на Південному Уралі або Сибір, "скриня зі скарбами" росії, де лежить більша частина її природних ресурсів, спробують відокремитися від неї.
Як стверджує Politico, одне із побоювань західних планувальників полягає в тому, що якщо війна в Україні завершиться поразкою кремля – на що багато хто сподівається – російські солдати повернуться додому і продовжать боротьбу там, допомагаючи підживлювати дезінтеграцію країни.
Багато чоловіків, які воюють за росію в Україні, відзначає Politico, походять з неблагополучних російських територій, включаючи гори Східного Сибіру, де значна частина населення має етнічні та культурні зв'язки з Монголією, і Північний Кавказ – регіон із різноманітним етнічним складом населення, що включає Чечню і Дагестан.
Далі європейське видання вже просто цитує відверту кремлівську пропаганду: нібито кадиров відіграв центральну роль у придушенні ісламістського повстання в Чечні на початку 2000-х років. Як стверджує Politico, нещодавно кадиров заявив, що має намір створити приватну армію за зразком "Групи вагнера", жорстокої найманої сили, контрольованої союзником путіна євгєнієм прігожиним.
Politico нагадує, що у 2011 році на Північному Кавказі путін не приховував своєї неприязні до рухів за незалежність. І нагадує його слова, що як тільки такий рух утвориться на Кавказі, то у той же момент, навіть не через годину, а через секунду, знайдуться ті, хто захоче зробити те ж саме з іншими територіальними утвореннями росії... і що це буде трагедія, яка торкнеться кожного громадянина рф без винятку.
Це означає, що будь-який крок регіонів до звільнення з-під контролю москви буде кривавим, як між центральним урядом і потенційними сепаратистами, так і між самими регіонами.
"Нові державні утворення будуть боротися одне з одним за кордони і економічні активи", – написала в недавньому есе Марлен Ларуель, яка очолює Інститут європейських, російських і євразійських досліджень в Університеті Джорджа Вашингтона. – московські еліти, які контролюють величезний ядерний арсенал, відреагують насильством на будь-який сепаратизм".
Видання не приховує, що найбільше його тривожить через розпад росії – ядерний арсенал, яким путін неодноразово залякував світ протягом останніх 12 місяців війни, а також заява кремлівського диктатора про вихід рф із Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Politico нагадує, що напередодні розпаду Радянського Союзу США та їхні союзники були далекі від оптимізму щодо ядерної загрози. Американська розвідка попереджала в той час, що тактична ядерна зброя, можливо, включаючи так звані бомби-валізи, може опинитися на терористичному чорному ринку, якщо не вжити заходів для її убезпечення. З цієї тези можна лише зіронізувати, що Захід так добре себе убезпечив під час розпаду СРСР, особливо за рахунок України, що тепер вимушений по крупицях збирати всім світом звичайні озброєння, щоб якось вгамувати "дружню" росію.
Видання пригадує, що хоча Вашингтон вітав незалежність країн Балтії, існувало глибоке занепокоєння, що частини радянського ядерного арсеналу можуть потрапити до чужих рук в інших куточках імперії, у тому числі в Казахстані та Україні, що призведе до катастрофічних наслідків. Втім, на думку західних аналітиків, пише Politico, сьогодні ця загроза для росії є меншою з тієї простої причини, що у потенційних регіонах, які можуть відколотися, немає ядерної зброї.
Politico також чомусь сильно переймається перспективою спалаху конфлікту між представниками російського істеблішменту та боротьбою за контроль над збройними силами. Політична боротьба вже спалахнула між керівником "Групи вагнера" прігожиним і міністром оборони росії сєргєєм шойгу та начальником генерального штабу збройних сил валєрієм гєрасімовим. Як відзначає видання, прігожин звинуватив своїх опонентів у притримуванні боєприпасів і повітряного транспорту, додавши, що їхні дії можуть бути прирівняні до "зради".
На думку Крастева, слова якого цитує Politico, Китай буде дуже обережним і навряд чи братиме участь у розподілі росії. Сама ж газета чомусь упевнена, що навряд чи місцеве російське населення Сибіру чи інших регіонів буде прагнути до китайського панування. Видання вважає, що зовнішні регіони росії, як правило, бідні й значною мірою залежать від центральної влади в москві, що є ще однією причиною для них залишатися з дияволом, якого вони знають.
Втім, у висновку Politico пише, що хоча розпад росії все ще може бути малоймовірною подією, ігнорувати його західні планувальники дозволити собі не можуть. Поки спостерігачі за російською федерацією обговорюють перспективи "деколонізації" країни, вони не повинні відкидати можливість того, що спроба путіна зібрати втрачену імперію кремля може в підсумку коштувати йому принаймні частини території.
"Трагедія росії в тому, що вона не знає, де її кордони", – цитує видання Шварценберга, чия сім'я втекла з контрольованої Радянським Союзом Чехословаччини у 1948 році. Але небезпека, на думку Politico, в тому, що це може швидко стати трагедією не лише для росії, але і для решти світу.
Джерело: Politico
