Війна ніколи не буває щасливим досвідом, але це мають бути хороші дні для бійців сил спеціальних операцій України. Після того, як війна перетворилася на значною мірою статичний конфлікт, їхня роль була обмежена. Тепер їх відпустили з повідка.
Курська область, розташована відразу за українським кордоном, надала майже ідеальну територію для таємної роботи ветеранських елітних підрозділів України. Це ключовий логістичний центр і база для російських військових дій на сході Україні, слабко захищена російською армією, яка не очікувала удару, і де розташовані життєво важливі залізниці, маршрути постачання та військові об'єкти.
Атакуючи Курщину, українські сили прагнуть розтягнути російську оборону, змушуючи відволікати ресурси з фронту в Україні для захисту тилових районів. Цей стратегічний тиск здатен послабити російські позиції, створюючи подальші вразливості, які можуть використати українські сили.
Повідомлення вказують на те, що підрозділи провели ряд операцій у Курській області, включно з диверсійними атаками на залізниці, паливні склади та лінії зв'язку, а також засідки на військові конвої та напади на об'єкти глибоко в російській території. Атаки включали відеозаписи, на яких сили спеціальних операцій керують ударами на російські мости та засідками із захопленням російських призовників. На іншому офіційному відео нібито показано, як вони проникають на російську територію перед основними силами.
Ці операції є зразком більш традиційної тактики сил спеціальних операцій, коли невеликі, високопідготовлені підрозділи діють за лінією ворога для досягнення стратегічних цілей з мінімальними ресурсами.
Вплив цих операцій виходить за межі фізичних руйнувань. Непередбачуваність таких атак створює відчуття небезпеки серед недосвідчених російських сил, виснажуючи моральний дух і змушуючи їх постійно бути напоготові. Цей психологічний тиск є ключовим елементом української стратегії, спрямованої на ослаблення рішучості ворога. Захоплені російські призовники неодноразово пояснювали свою здачу в полон приголомшливою несподіванкою, швидкістю та жорсткістю дій, які вони зазнали від елітних воїнів Києва.
Нинішня хвиля операцій у Курській області різко контрастує із ситуацією лише кілька місяців тому. Під час статичних фаз конфлікту, особливо на сході України, роль сил спеціальних операцій була більш обмеженою. Траншейна війна, що характеризувалася фіксованими позиціями та сильною залежністю від артилерії, надавала мало можливостей для динамічних місій за лінією фронту. Як наслідок, деякі українські підрозділи спеціальних операцій були переназначені на такі ролі, як дронова війна, що, хоча і важливо, не повністю використовувало їхню спеціалізовану підготовку та можливості.
Повернення до динамічних операцій на Курщині відображає ширшу зміну в конфлікті, оскільки українські сили відновили ініціативу, а лінії фронту стали більш рухливими. Ця зміна підкреслює адаптивність українських сил, які продемонстрували чудову здатність пристосовувати свою тактику до еволюціонуючого характеру війни.
Одним із ключових чинників, що сприяють українським операціям, є підвищене використання технологій та розвідки. Розвідка в реальному часі, ймовірно зібрана з місцевих джерел, дронового спостереження та радіоелектронної розвідки, була критично важливою для виявлення цілей та планування місій. Дрони тепер є множником сили для українських сил спеціальних операцій, що діють у російському тилу, дозволяючи їм проводити розвідку, оцінювати збитки і навіть завдавати точних ударів.
Елемент несподіванки також був вирішальним. Сили підрозділу продемонстрували високий рівень оперативної безпеки та дисципліни, успішно проникаючи глибоко на російську територію, виконуючи місії та виходячи без виявлення. Оскільки російсько-український кордон охоронявся переважно російськими призовниками другого та третього сорту та внутрішніми силами безпеки, українські бійці мали неймовірну свободу дій порівняно з умовами на сході Україні. Ця несподіванка не тільки максимізує вплив їхніх операцій, але й мінімізує ризик для залучених оперативників.
Це відродження операцій елітних підрозділів за лінією фронту має ширші наслідки для конфлікту.
По-перше, це підкреслює важливість нетрадиційної війни на нинішньому етапі цієї війни. Оскільки обидві сторони продовжують адаптувати свої стратегії, це буде вирішальним.
По-друге, такі операції підкреслюють вразливість російських тилових районів, навіть тих, що знаходяться глибоко на їхній власній території. Це може змусити росію перерозподілити ресурси для захисту цих районів, потенційно послаблюючи їхні позиції на передовій і надаючи українським силам перевагу.
Нарешті, успішні операції елітних підрозділів можуть мати значний психологічний вплив як на російські сили, так і на цивільне населення. Для російських солдатів усвідомлення того, що вони вразливі навіть на власній території, вже призводить до стрімкого падіння морального духу. Сотні російських військових охоче здаються українцям, що наступають. А для російського суспільства такі атаки можуть підірвати впевненість у здатності уряду захистити країну, посилюючи внутрішній тиск на кремль щодо пошуку вирішення конфлікту.
Джерело: CEPA
