Україна і нова епоха битви сигнатур. 6 компонентів мережевої сенсорної системи
У першій частині цієї статті я досліджував розвиток мережевою сенсорної системи нової ери, який прискорила війна в Україні. У попередній статті було визначено, що це за нова мережева сенсорна система і як вона впливає на зростаючу інтеграцію військової діяльності та багатопрофільних операцій.
Ця мережева сенсорна система складається з шести компонентів:
- Сенсорний елемент, який збирає дані про те, що відбувається.
- Елемент зв'язку, який передає інформацію між системами і операторами.
- Елемент безпеки, який гарантує, що дані, а також лінії зв'язку, які з'єднують датчики й аналітиків, захищені від підробки, пошкодження або крадіжки даних.
- Елемент/елементи обробки, які агрегують і аналізують дані з багатьох джерел для прийняття рішень.
- Елемент прийняття рішень, в даний час людський, де інформація перетворюється на дію.
- Компонент впливу, де інформація і рішення перетворюються на кінетичні і некінетичні ефекти на полі бою або в інших стратегічних заходах.
У цій статті досліджується інтенсифікація сигнатурних битв і вплив нової мережевої сенсорної системи на те, як країни готуються до війн, стримують і ведуть їх.
Об'єднана мережа сенсорів посилює битву сигнатур. Скорочення часу від виявлення до знищення до однієї хвилини
Цей розвиток і прискорене розгортання розширеної мережі цивільних і військових сенсорних систем, можливо, матиме найбільший вплив на те, що я описую в книзі "Трансформована війна" як "Битва за сигнатури".
Кожна одиниця військової техніки має свій слід. Він може бути візуальним, звуковим або електромагнітним. Він може мати всі ці ознаки, а також володіти такими ознаками, як вихлопні гази транспортних засобів чи літаків.
Військові підрозділи різного масштабу також мають характерні ознаки. До них відносяться схеми операцій і графіки навчань, а також індикатори майбутньої військової активності. Основна ідея для майбутніх військових організацій полягає в тому, щоб звести до мінімуму свої тактичні і стратегічні ознаки, використовувати зафіксовані ознаки для обману та бути здатними виявляти і використовувати ознаки супротивника – в усіх сферах, в яких люди змагаються і воюють.
Це призвело до постійної битви за сигнатури, яка посилилась і прискорилась з розвитком об'єднаних військово-цивільних сенсорних систем. Технологічна витонченість потенційних супротивників, їхня масовість і присутність у кожній сфері війни означають, що битва військових сигнатур стане одним із визначальних аспектів стримування і ведення війни у двадцять першому столітті.
Як я вже зазначав у своїх дослідженнях цієї тенденції, ті інституції, які зможуть використовувати поєднані сенсорні мережі для збору інформації про сигнатури військових організацій і перетворення цієї інформації на своєчасні, дієві продукти, матимуть вирішальну перевагу. Ця перевага накопичуватиметься на полі бою, під час проведення кампаній і в стратегічному плануванні.
В Україні характерною рисою битви (яка включає в себе поєднані сенсори, цифрове командування й управління та повсюдні автономні системи) стало скорочення часу від виявлення до знищення до однієї хвилини. Це безпрецедентний випадок у війні. Водночас ця знакова битва дозволила виявити тактичні й оперативні цілі високої цінності, що використовується для визначення пріоритетності застосування дефіцитних високоточних боєприпасів.
З того як Україна і росія змогли об'єднати свої сенсорні мережі для виявлення різноманітних сигнатур і перетворення їх на дієві розвідувальні дані можна винести багато уроків. Ці уроки, ймовірно, матимуть значний вплив на структуру сил, мобільність і живучість майбутніх військових організацій у польових умовах і в пунктах базування. Лише кілька прикладів впливу на структуру збройних сил включають мобільність високоцінних цілей, стандарти випромінювання для засобів зв'язку та більш розподілені концепції операцій і підтримки.
Але це все в майбутньому. Наразі є важливий приклад використання поєднаних сенсорів і характерна битва сигнатур на півдні України: наступ українських військ через "лінію Суровікіна".
Практичний кейс: прорив "лінії Суровікіна". Переплетення сенсорів працює на обидві сторони
Ця поєднана сенсорна система мала значний вплив на українські наступальні операції 2023 року.
Масштаб і кількість мін та перешкод на півдні України, а також дедалі частіше на сході, лякають. Можна поглянути на супутникову карту або накладення, щоб отримати певне уявлення про виклик, але зовсім інша справа – планувати і виконувати операції, щоб фізично проникнути крізь них. російські загороджувальні споруди є більш складними і смертоносними, ніж будь-що, з чим стикався будь-який військовий з часів Другої світової війни. Вона має глибину в десятки кілометрів, що розбиває або сповільнює рух навіть найкомпетентніших загальновійськових команд і відриває їх від логістичної підтримки.
У попередньому матеріалі я досить детально висвітлював цю російську доктрину оборони, в тому числі доктринальні шаблони, які лежать в основі розбудови смуг перешкод і розгортання оборонних сил. Ви можете прочитати цю статтю від 23 червня "Стан української кампанії" тут.
Тим не менш, з кінця 2022 року за будівництвом "лінії Суровікіна" спостерігали військові та цивільні сенсори, в тому числі повітряні та космічні засоби. Масштаб виклику очевидний, оскільки він безперервно вимірюється в міру зведення різних оборонних ліній протягом останніх восьми місяців. Брейді Афрік – лише один із багатьох талановитих аналітиків, які уважно стежили за цим.
російська оборона – грудень 2022 і серпень 2023 року (Зображення: @BradyAfr)
У попередніх війнах це було можливо для військових установ, але не для цивільних. Крім того, рівень деталізації, доступний зараз завдяки супутниковим знімкам з відкритих джерел, доповнений повідомленнями з відкритих джерел про російські підрозділи, зображеннями із соціальних мереж і розмовами в російських Telegram-каналах, надав невійськовим аналітикам і громадянам безпрецедентну картину "лінії Суровікіна".
Немає жодних сумнівів, що під час планування українського наступу 2023 року було використано багато відкритих джерел інформації. Велика кількість вільно доступних джерел про російські оборонні лінії, стан і дислокацію підрозділів та інші теми від російських військових блогерів мала б стати скарбницею для українських (і західних) розвідувальних аналітиків. Це, ймовірно, є причиною нещодавніх репресій проти цих військових блогерів, а також проти російських громадян загалом, які можуть ділитися зображеннями українських атак у соціальних мережах. Як зазначається у звіті ISW від 16 серпня 2023 року:
Голова комітету Ради Федерації рф з конституційного законодавства і державного будівництва, сенатор Андрєй Клішас заявив 16 серпня, що група російських сенаторів запропонувала поправки до законів "Про засоби масової інформації" та "Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації", які забороняють поширення фото- і відеоматеріалів дислокації і передислокації російських військ, військової інфраструктури, розташування критично важливих об'єктів, а також відео- і фотоматеріалів, які можуть бути використані для підтвердження поразки тієї чи іншої частини російських військових.
На жаль, таке переплетення сенсорів для битви сигнатур працює на обидві сторони.
Незважаючи на дуже хорошу оперативну безпеку, продемонстровану Збройними силами України напередодні наступу, російські спецслужби також використали багато відкритих джерел, щоб визначити найбільш ймовірні тактичні та оперативні цілі українців. Вони, ймовірно, використовували відкриті джерела, щоб відстежувати формування нових бригад, надання західного обладнання та місця проведення навчань, з метою атакувати навчальні бази в Україні.
росіяни також використали цю сенсорну мережу нової ери, щоб забезпечити повсюдне спостереження за своїми перешкодами. У нещодавній статті "Прорив і розвиток" я досліджував, як перешкоди повинні прикриватися "спостереженням і вогнем". Протягом всієї війни спостерігається постійна інтенсифікація сенсорів, аналізу і розповсюдження розвідувальних даних через цю нову еру переплетених цивільно-військових структур.
Це завдання ускладнюється тим, що переплетена сенсорна система пов'язана з артилерією, ракетами великої дальності, ударними гелікоптерами і літаками, баражуючими боєприпасами, мінами, що розсіюються, та засобами радіоелектронної боротьби. Це робить виявлення й наведення на ціль дуже коротким циклом для російських захисників і є фактором, якого не було під час розробки сучасної доктрини подолання перешкод кілька десятиліть тому.
Отже, як би добре ми не вміли поєднувати цивільну і військову розвідку й аналіз, це також підхід, який може і буде використовуватися ворогом. І, на жаль, на півдні України росіяни дуже ефективно використовували його для того, щоб затримати просування українських військ на двох ключових напрямках.
Що ж робити?
Поле бою і не тільки. Людські рішення для викликів переплетених мереж
Поле бою. Одним із підходів, який вирішує проблему підвищеної смертності в результаті битви сигнатур, є розподілені операції. Розподілені операції вводять противника в оману щодо здатності до концентрації та структури сил, тому що розподілені елементи можуть бути згруповані, розпорошені, а потім перегруповані відповідно до місії та профілю загрози противника. Це корисно в оперативних і тактичних діях, тому що це сприяє кращому збереженню сил і виживанню проти технологій, які підвищили летальність на сучасному полі бою.
Американська морська піхота багато експериментує з концепцією розподілених операцій. Розроблена Лабораторією бойових дій Корпусу морської піхоти США, це концепція ведення бойових дій, яка покликана розосередити об'єднані в мережу сили по всій ширині і глибині бойового простору. Таке розосередження знижує загальні операційні ознаки, водночас підвищуючи живучість і досяжність. Вона була включена до концепції "Прибережних операцій в складних умовах", розробленої ВМС США/КМП США у 2017 році. Згодом була доопрацьована і стала предметом експериментів, а в грудні 2021 року опублікована як найновіша концепція ведення бойових дій ВМС США під назвою Stand In Forces ("Готовність до дій").
Це гарний приклад того, як сучасна тенденція використання поєднаних сенсорів і "фірмового бою" впливає на дизайн сил і концепції ведення бойових дій в сучасних військових організаціях.
Втім, підвищення летальності є тенденцією щонайменше останніх 200 років людських конфліктів. На світанку Першої промислової революції наприкінці 1700-х років відбулися значні зміни в історичних моделях летальності на полі бою. Починаючи з 1800-х років тенденція летальності почала різко зростати.
Цьому зростанню летальності протидіяли шляхом збільшення розосередження окремих осіб і військових підрозділів в рамках згуртованих сил. Це знизило середньодобові втрати на війні та підвищило виживаність важливих сил і засобів, таких як штаби і вузли логістики. Цю тенденцію до збільшення летальності, а потім і до збільшення дисперсії досліджує Тревор Дюпюї у своїй книзі "Еволюція зброї і війни" (1984).
Якщо коротко, технологічний прогрес у пошуку і знищенні супротивника за останні два століття був компенсований інтелектуальною відповіддю.
На додаток до зменшення потенційної летальності ворожих операцій, розпорошення сил за допомогою розподілених операцій дає більше можливостей для обману супротивника. Це пов'язано з тим, що більш розосереджені сили мають менше інформації про основні і допоміжні зусилля для супротивника через брак концентрації сил. Розподілені операції також розподіляють засоби тилового забезпечення і вогневої підтримки, що знову ж таки позбавляє противника детального розуміння основних зусиль і дозволяє вводити його в оману щодо дружніх намірів протягом більш тривалого періоду, ніж це може бути у випадку з більш традиційними оперативними підходами.
Окрім розподілених операцій, військові операції повинні надавати пріоритет проєктуванню фальшивих сигнатур (як цифрових, так і за допомогою фіктивного обладнання), щоб придушити або принаймні заплутати ворожих аналітиків і ШІ-аналізу щодо дружніх місць розташування, сил, засобів і намірів.
Для протидії новим сенсорним технологіям необхідно буде розробити нові види адаптивного камуфляжу, зміни форми транспортних засобів, кібернетичної війни і перешкод. Це має супроводжуватись посиленням здатності західних військових і політичних лідерів активно та послідовно обманювати супротивників.
У більш широкому сенсі операції мають бути спрямовані на усі шість елементів сенсорної мережі супротивника, описаних раніше, хоча пріоритет варто надавати погіршенню роботи сенсорних, аналітичних елементів і елементів, що приймають рішення. Це, швидше за все, забезпечить найкращу оперативну віддачу від інвестицій в час, увагу і розгорнуті сили і засоби.
Незважаючи на прогрес цієї поєднаної мережі, навряд чи коли-небудь вдасться встановити "немиготливе око" за всіма людськими діями і намірами, адже все більш повсюдний і всепроникний характер сенсорів – військових і цивільних – означає, що переважна більшість військових сигнатур може бути виявлена майже в реальному часі. Тактичні сили потребуватимуть нових методів маскування, щоб звести до мінімуму можливість їх виявлення. Повністю усунути цей потенціал неможливо, зважаючи на широке розповсюдження датчиків у цивільно-військових мережах.
Інформаційна війна. Поширеність користувачів соціальних мереж майже в кожному середовищі, де люди будуть воювати (окрім, можливо, космосу, але і це може змінитися), означає, що військові командири і планувальники повинні враховувати загрози і можливості соціальних мереж у процесах планування. Під час офіційного планування і прийняття рішень необхідно робити припущення щодо рівня видимості, який можуть забезпечити соціальні медіа під час військових операцій, і рівня обману, який може знадобитися для запобігання або мінімізації цього.
Застосування потенційними супротивниками глибоких фейків може вплинути на довіру до національних лідерів і їхню комунікацію зі своїми громадянами в умовах конкуренції й конфлікту. Використання передових технологій штучного інтелекту для їх створення вимагатиме від військових та інших інститутів національної безпеки протидії глибоким фейкам, щоб гарантувати, що наповнення інтернету ними не вплине на "проходження" справжніх національних стратегічних повідомлень і, як наслідок, не переконає населення підтримувати національну конкуренцію чи воєнні зусилля.
Треба навчатися. Командування, лідерство і розвиток персоналу в умовах об'єднаної цивільно-військової системи
Змішана цивільно-військова система матиме вплив на командування й управління військовими установами і силами. Вище військове керівництво повинно на високому рівні пропагувати і наголошувати на розумінні можливостей такого підходу. Водночас розвиток військових та інших лідерів у сфері національної безпеки має бути зосереджений на розвитку тих навичок, які мінімізують "обман самих себе" через упередженість, брак інформації та інші когнітивні проблеми.
Проте поєднані операції можуть кинути виклик цивільно-військовим відносинам у демократичних країнах, які цінують прозорість і підзвітність багатьох елементів державного управління. Тому вище військове керівництво повинно обговорити з політичними лідерами обґрунтування таких підходів і з'ясувати правові та етичні обмеження, які можуть бути накладені на об'єднання цивільних і військових сенсорів та аналітичних спроможностей. Наприклад, одне з питань, яке можна було б розглянути, – чи є цивільна особа, яка використовує додаток для смарт-пристрою, щоб повідомити про ворожий безпілотник, комбатантом чи ні. Існує багато подібних питань для вивчення.
Нарешті, військові та інші лідери національної безпеки повинні бути навчені і підготовлені з різних аспектів управління сигнатурами, вимірювання і прогнозування як частини військової стратегії, а також поєднаних операцій. Це має включати навчання і підготовку особового складу, щоб вони не вважали, що ця переплетена сенсорна мережа забезпечить повну прозорість поля бою або впевненість у майбутніх діях супротивника. Це, за визначенням, неможливо. Воля, стійкість і ефективність людських організацій в бою невідомі, доки не розпочнеться бій.
На крок попереду. Постійна трансформація пошуку або уникнення більш смертоносного ворога
Однією з ключових тем війни в Україні та війни в цілому є те, що вона є битвою з навчання та адаптації. У цій війні, як і в інших, обидві сторони навчилися на власних діях і діях противника виробляти більш ефективні рішення для пошуку ворога та знищення ворожих підрозділів і засобів, водночас позбавляючи противника можливості зробити це з ними. Це постійний, але часто нерівномірний адаптивний цикл.
Переплетення сенсорів і посилення сигнатурної боротьби є важливим аспектом війни в Україні. Тактика, організація, підготовка, технології та інші елементи її розвитку і застосування повинні вивчатися західними військовими інституціями. Ці спостереження, ймовірно, призведуть до численних змін у військових системах. Війна та її уроки, безумовно, вивчаються нашими потенційними майбутніми супротивниками.
Наша мета – бути принаймні на крок попереду них.
