"Трохи більше року тому значна кількість західних коментаторів і політиків фактично списали з рахунків можливість відновлення Україною контролю над Кримом. Звичайно, він все ще офіційно вважався українською територією, а уряди США та Європи засудили вторгнення як неприйнятне", – констатує Кейсі Мішель, додаючи, що у той час, як претензії росії на цей регіон не були законними, союзники Києва, схоже, погодилися з думкою, що Кримський півострів посідає нібито особливе місце в російській міфології, і не були впевнені, що за нього варто боротися. Слід зауважити, що автор правий, адже такі думки лунають досі, й досить наполегливо, підживляючись з кремля.
Але тепер ситуація змінюється. Як зазначає автор Politico, за рік катастрофічної війни путіна, нових анексій та більших втрат росії у війні, аніж США у В’єтнамі, геополітичні тенденції помітно змінилися. І в останні кілька місяців, коли українські війська продовжують відвойовувати регіони у російських окупантів, Захід почав повертатися до теми, яку довгий час відкидав: Крим.
Замість того, щоб розглядати півострів як російський придаток, пише Мішель, все більше експертів і політиків починають стверджувати, що відновлення українського контролю над Кримом може бути ключовим компонентом будь-якого тривалого миру, і тільки український суверенітет над регіоном гарантуватиме стабільність не лише в Україні, але і в Європі в цілому.
Автор наголошує, що наразі ця думка ще не є консенсусом: західні політики поки не одностайні у своїй підтримці кроків України з повернення півострова, вказуючи на дивні заяви минулого тижня. Зокрема від конгресмена Адама Сміта з Комітету із питань збройних сил Палати представників Конгресу США, який повідомив, що існує "консенсус", що "Україна не збирається повертати Крим військовим шляхом". А згодом, за версією Politicо, американський держсекретар Ентоні Блінкен нібито сказав, що спроба України повернути Кримський півострів стала б "червоною лінією" для путіна.
Читайте переклад цієї статті: Україні буде надзвичайно важко, але не неможливо повернути Крим. Що насправді мав на увазі Блінкен – Politico
Втім, журналіст констатує, що в розмовах і коментарях погляди явно почали змінюватися. Особливо в експертному середовищі, яке дедалі частіше вважає зусилля України з повернення Криму можливими та необхідними. І хоча західні чиновники поки що не підтримують такі погляди на публіці та досі не надають всю зброю, про яку просять українці, вони все частіше залишають двері відчиненими для українського прориву на півострів.
Мішель переконує, що завдяки повномасштабному вторгненню путіна міф про те, що росія має якесь право на Крим, фактично розвіявся на Заході. Від Вашингтона до Лондона і Брюсселя почала просочуватися реальність, що, з точки зору військового успіху, російський суверенітет над Кримом має завершитися до того, як буде досягнутий будь-який тривалий, стабільний мир.
На думку автора, частково таку зміну можна пояснити успіхами України у відвойовуванні територій, які москва фактично проголосила своїми, наприклад, на Херсонщині. Тому, вважає він, рух до Криму стає набагато більш правдоподібним і набагато більш життєздатним з військової точки зору.
Втім, Кейсі Мішель переконаний, що будь-який рух у бік півострова залишається далекою перспективою. При цьому він наводить слова колишнього міністра оборони України Андрія Загороднюка, який сказав, що "ми не думатимемо про Крим, поки решта території не буде вільна".
Поза тим, рух у напрямку звільнення Кримського півострова здається автору Politico набагато реальнішим, ніж кілька місяців тому: західні аналітики почали обговорювати до чого це може привести. У нещодавньому дописі в твітері австралійський генерал у відставці Мік Райан, один із найпопулярніших коментаторів перебігу російсько-української війни, детально описав потенційні шляхи просування України на півострів. Один з варіантів підтверджує думку Загороднюка про те, що Києву доведеться відвоювати значну територію в інших місцях перед будь-яким наступом, щоб сформувати "сухопутну блокаду і базу вогневої підтримки", яка б дозволила українським військам рухатися в Крим. Інший варіант може передбачати, що Україна розпочне "широкомасштабну повітряну, морську і сухопутну операцію для наступу на кількох напрямках на ключові наземні об'єкти на півострові", формуючи "потужну повітряну і морську кампанію", аби "супроводжувати близько ста тисяч українських військ, необхідних для захоплення Криму".
Будь-який із варіантів містить значні перешкоди, зазначає Мішель, і не в останню чергу через значні військові активи, які росія все ще зберігає в Криму. Очевидно, що Україна, швидше за все, не зможе здійснити будь-яке просування на півострів без розширення постачання західного озброєння, зокрема, високоточних ракет далекого радіусу дії та посилення військово-повітряних сил.
Водночас автор підкреслює і те, що здатність росії забезпечувати постачання до Криму стає дедалі вразливішою, оскільки російський сухопутний коридор і Кримський міст опиняються під дедалі більшою загрозою. І через рік війни стає очевидним, що військові активи рф на півострові продовжуватимуть становити неприйнятну загрозу для України, незалежно від результату війни.
"Окупація Криму дозволяє російським військовим загрожувати українським позиціям з півдня і надає Чорноморському флоту росії передову базу для здійснення дальніх атак", – нещодавно написав для Foreign Affairs підполковник у відставці Олександр Віндман, один із провідних американських експертів з питань України.
Читайте переклад цієї статті: Що потрібно Україні для звільнення Криму. І чому у антитрампіста Александера Віндмана раптом з'явилися пропозиції, вигідні кремлю
"Навіть якщо Україна переможе в інших місцях, Крим фактично залишиться передовою оперативною базою для кремлівських військових, притулком для відпочинку і перегрупування російських сил. Ця реальність найбільш яскраво проявилася минулого року, коли російські війська використали півострів як плацдарм для найуспішнішої спроби вторгнення москви у 2022-му, що дозволило кремлю завоювати значні території на півдні України", – резюмує автор статті.
Також Мішель слушно зауважує, що завдяки Криму росія може загрожувати не лише на суші, але й українській та більш широкій морській безпеці Чорного моря. Наприклад, блокування українського експорту зерна, що вже струсонуло світові ринки. "Крим має вирішальне значення для цієї війни, – повторив автору американський генерал у відставці Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі. – Україна ніколи не буде в безпеці, не зможе відновити свою економіку, доки росія утримує Крим. І я думаю, що все більше людей визнають не лише необхідність повернення півострова, але й доцільність цього".
Як підкреслює журналіст, згадані тактичні та військові причини є достатніми для пояснення змін у сприйнятті Криму на Заході. Проте західні спостерігачі, веде автор, також починають розуміти те, про що вже давно говорять українці: російські претензії на півострів просякнуті оманливими міфами, жоден з яких не витримує критики. Дійсно, одним із найбільш згубних елементів російської пропаганди є теза про те, що росія має якесь "історичне" право на Крим – аргумент, який тільки зараз починає відкидатися.
На думку Мішеля, втрачає актуальність і уявлення про те, що Крим довгий час був російським анклавом. Регіон був переважно не російським до Другої світової війни, і лише потім внаслідок гігантських кампаній етнічних чисток кремля, в ході яких було насильно виселено сотні тисяч корінних кримських татар. Крім того, півострів не має спільного сухопутного зв'язку з росією – і це одна з причин, чому регіон процвітав під владою України і занепадав під владою москви.
Самі кримчани, припускає автор, навряд чи виявляють надмірне бажання приєднатися до росії, незважаючи на те, що путін наполягає на тому, що вони є частиною власне російської федерації. Як аргумент Мішель наводить результати голосування за незалежність у 1991 році, за яку проголосували більшість мешканців півострова. І протягом наступних десятиліть вони не прагнули возз'єднання з москвою. За місяць до вторгнення у 2014 році, стверджує журналіст, лише менше чверті кримчан хотіли возз'єднатися з росією. Такі реалії значною мірою пояснюють, чому москва тоді нав'язала кримчанам фіктивний "референдум" з підкиданням бюлетенів, замість того, аби запропонувати вільне і чесне голосування.
Кейсі Мішель також звертає увагу, що путін власними руками змінив унікальність Криму для росіян, анексувавши ще чотири українські області. Таким чином він прирівняв півострів до територій, які українці успішно відвойовують. Ці анексії, на думку автора, нівелюють погрози рф, мовляв, Крим є своєрідною "червоною лінією" для російської влади, за якою потенціал ядерної війни значно зростає. Як нещодавно написав у New York Times експерт з питань росії Найджел Гоулд-Дейвіс, у путіна "немає червоних ліній".
Як наголошує автор, уявлення про те, що Крим є якоюсь остаточною, формальною "червоною лінією", поступово зникає. Навіть держсекретар Блінкен, який нещодавно згадував, що Кримський півострів може стати нею, зазначив, що це вже не є настільки важливим, як колись. Натомість той самий Блінкен, нагадує автор, заявляв, що не буде "справедливого" чи "тривалого" миру, якщо не буде відновлено територіальну цілісність України. "Якщо ми ратифікуємо захоплення землі іншою країною і скажемо: це нормально, ви можете піти туди, забрати її силою і утримувати, – це відкриє скриньку Пандори по всьому світу для агресорів, які скажуть: "Що ж, ми зробимо те ж саме і нам це зійде з рук", – зазначав державний секретар Сполучених Штатів.
Таким чином, пише Кейсі Мішель, всі зазначені складові: військовий інтерес до повернення Криму; руйнування російських міфів про півострів; відстоювання принципу, що ядерним державам не можна дозволяти розчленовувати неядерних сусідів, почали поєднуватися, і формувати нову перспективу для західних країн щодо півострова. Дев'ять років тому, нагадує він, коли путін тільки розпочав своє вторгнення до Криму, півострів стояв осторонь, будучи нібито коронною перлиною путінського правління. Однак зараз Крим все частіше сприймається таким, як і раніш: земля українців, які ніколи не обирали російське правління.
Нарешті цю позицію починає розділяти все більше західних політиків, які надають зброю, фінансування та дипломатичну підтримку, необхідні, щоб Україна нарешті досягла своєї мети – відвоювала "кожен дюйм" окупованої росією території. "Незалежно від того, яке рішення українці ухвалять щодо Криму з точки зору того, де вони вирішать воювати... Україна не буде в безпеці, якщо Крим не буде, як мінімум, демілітаризований", – цитує автор нещодавню заяву заступниці держсекретаря США Вікторії Нуланд.
І завершує статтю іншою, ще січневою, цитатою речниці Пентагону Сабріни Сінгх: США підтримають зусилля України з повернення півострова, який вона втратила майже десять років тому. "Це включає в себе операцію в Криму, – сказала Сінгх. – Це суверенна частина їхньої країни, і Україна має повне право повернути її назад".
Джерело: Politico
