владімір путін прийшов до влади на тлі масових вбивств – вибухи житлових будинків, і війни проти Чечні. Його режим звично вбиває суперників, критиків і перебіжчиків всередині країни і за кордоном. Проте вбивство Євгєнія Прігожина, чий приватний літак вибухнув у повітрі минулого тижня, відрізняється від інших. На відміну від інших жертв, засновник Wagner Group не був "колишнім" і не був наслідувачем. Він був квінтесенцією інсайдера, що ілюструє сучасний російський сплав бізнесу, влади, пропаганди і бандитизму.
Прігожин, як і його бізнес-імперія, був витвором путіна. Робота колишнього шеф-кухаря полягала в тому, щоб служити своєму господареві, а не кидати йому виклик. Після серйозного прорахунку червневого заколоту його кінець – смерть або ув'язнення – повинен був бути швидким і акуратним, а не зволіканням, а потім безладом. Двомісячна затримка, за якою послідувала авіакатастрофа, свідчить про те, що російський лідер прорахувався, передумав, а потім вдався до театральних трюків, щоб відновити свій престиж.
Ситуація не обмежується Прігожиним. Звільнення генерала Сєргєя Суровікіна з посади командувача повітряно-космічними силами є частиною більш широкої зачистки в армії від людей, які, можливо, симпатизували або співпрацювали з невдалим заколотом. На лінії вогню путіна також перебувають прихильники путчистів, ультрапатріоти, які вважають, що кремль веде війну занадто мляво. Минулого місяця був заарештований і звинувачений в "екстремізмі" крикливий колишній офіцер ФСБ Ігорь "Стрєлков" Гіркін. Ці репресії створюють ідеальне середовище для зведення рахунків і перекладання провини. Це серйозно відволікає увагу від війни в Україні. І це роз'їдає коріння влади путіна.
Найбільшим досягненням російського лідера є поєднання скромних особистих свобод і передбачуваності. росіянам можуть не подобатися правила, але вони їх знають. Підіграй їм, і сьогоднішній день буде схожий на вчорашній, завтрашній – такий же, і ти зможеш продовжувати жити далі. Це може здатися рутиною за мірками інших країн. У росії, з її історією абсолютизму і свавілля, ця буденність є рідкісною і дорогою. Дійсно, останні 25 років були найдовшим періодом "нормальності" – я підкреслюю, за похмурими російськими стандартами – в історії країни. Насильницькі потрясіння руйнують цю спадщину.
Вони також підривають уявлення про всезнання і всемогутність, які лежать в основі влади путіна. Як тільки ці ілюзії розвіюються, влада в росії опиниться під загрозою. Зараз путін виглядає нестабільним і відірваним від реальності.
Критичний момент настане на президентських виборах 2024 року, коли путіну потрібно буде набрати малоймовірні 80% голосів, щоб повторити свої попередні тріумфи. Це має бути формальністю. Наразі вона виглядає сповненою підводних каменів. Дедлайн також підвищує ставки в політичному маневруванні до цього часу. Якщо вам здається, що бос виглядає все більш хитким, чекати стає небезпечно. Ніхто не любить переможених, тому робіть ставки на інших, більш вірогідних переможців. Це означає більше параної, більше змов, більше приватних армій.
Коротше кажучи, вбивство Прігожина стало для путіна тактичним успіхом, але стратегічною поразкою. російський лідер показав, що він все ще може безжально використовувати владу. Але він зробив це таким чином, що завдав шкоди системі правил, покарань і відносин, які підтримують його владу. Колись насильство було політичною валютою на периферії російської влади – тепер воно знаходиться в центрі.
Отже, ласкаво просимо до наступної і, можливо, останньої фази путінізму. Він почався з обіцянки стабільності та модернізації, лише згодом еволюціонував у відверте антизахідництво, мілітаризм та неорадянський імперіалізм. Пряників було багато, а батогів менше. Загроза насильства була більш ефективною, ніж його застосування. На цьому новому етапі пихатість порожня, економіка стагнує, перемоги не видно, а друзі (особливо Китай) нетерплячі й скептично налаштовані. Сила – останній і, можливо, єдиний засіб, до якого вдається хворий лідер.
Джерело: CEPA
