"Почавшись на низовому рівні, протести були активно використані росією для того, щоб посіяти розбрат і підірвати народну підтримку на захист України", – пише Ніколя Тензер у своїй колонці для європейського видання Politico.
Він нагадує, що 26 лютого європейські лідери зустрілися в Парижі, щоб продемонструвати громадську єдність і засвідчити свою незмінну солідарність з Києвом. Це був довгоочікуваний акт заспокоєння у той час, коли політики ЄС вагалися щодо подальшої військової допомоги Україні і намагалися поєднати свою постійну підтримку країни, яка перебуває в стані війни, з внутрішніми проблемами, а саме з масштабними фермерськими протестами, що відбуваються по всьому Євросоюзу.
Ніколя Тензер наголошує, що почавшись на низовому рівні, протести активно використовуються росією для дезінформації – кремль прагне посіяти розбрат і підірвати народну підтримку захисту України.
За його словами, в останні тижні проросійські акаунти у соціальних мережах поширили витончене, але цілком оманливе відео, на якому нібито показано, як французькі фермери скидають гній біля посольства України в Парижі, і яке відтоді стало вірусним. В іншому нещодавньому інциденті в Празі протест фермерів швидко захопили буйні прокремлівські активісти, що змусило одного з початкових організаторів нарікати на те, що демонстрацію "вкрали".
"Коротко кажучи, європейські фермерські протести виявляються благодатним ґрунтом для російської пропаганди, а кремль наполегливо намагається їх посилити, а в деяких випадках навіть захопити – і все це на шкоду як європейським політикам, так і фермерам. Настав час звернути на це увагу", – вважає Ніколя Тензер.
На його думку, намагання москви використати різноманітні протестні рухи у власних пропагандистських цілях не повинно бути несподіванкою – це перевірений часом спосіб дій росії. Та ж сама схема спрацьовувала в усіх випадках – від руху Black Lives Matter і повстання 6 січня у США до антимігрантського руху Pegida в Німеччині, "жовтих жилетів" у Франції та цілої низки антивакцинальних рухів між цими двома подіями.
Хоча кремль не стояв безпосередньо за виникненням жодного з цих рухів, він намагався зловмисно роздмухувати полум'я, посилюючи його через соціальні мережі та інші цифрові канали, часто поширюючи при цьому дезінформацію. І це саме те, переконаний французький професор, що відбувається з фермерськими протестами.
Звичайно, на думку автора, це не скасовує легітимність скарг фермерів. Однак дуже важливо розуміти, як москва використовує ці події у своїх цілях.
"Незалежно від того, про який протестний рух йдеться, перша мета кремля завжди однакова: розпалити заворушення, щоб посіяти тривогу і розбрат, а також підірвати національну згуртованість. Відволікаючи і послаблюючи у такий спосіб західні уряди, кремль переслідує подвійну мету: робить їх менш здатними протистояти російським загрозам і водночас посилює екстремістські партії, які, як правило, ставляться до москви більш спокійно і навіть з симпатією", – констатує експерт.
Він наголошує, що у випадку з протестами фермерів безпосередня мета Кремля полягає в тому, щоб послабити підтримку Києва з боку Заходу шляхом надмірного акцентування уваги на певних нішевих питаннях – зокрема, на імпорті української сільськогосподарської продукції, насамперед курятини та зерна, на європейський ринок.
Ніколя Тензер наводить яскравий приклад безпідставності звинувачень в засиллі української агропродукції на ринках окремих країн. Після того, як ЄС знизив тарифи на окремі українські товари на знак солідарності з розореною війною країною, європейські фермери гірко скаржилися, причому деякі французькі групи особливо націлилися на головного виробника м'яса птиці в Україні, МХП. Однак збільшення обсягів імпорту курятини з України не мало практичного впливу на французьких птахівників, особливо з огляду на те, що він становить менше 1% від загального обсягу імпорту на французькому ринку. Імпорт курятини з України забирає частку ринку у інших виробників-експортерів, а не у французьких фермерів (93% курятини, що експортується до Франції, походить з країн ЄС).
Але з огляду на роль МХП у "м'якій" обороні України, на думку автора, атаки на холдинг цілком можуть бути не випадковими. На початку війни та протягом 2022 року МХП був найбільшим постачальником продовольства для українських військових, виконуючи цю роль за собівартістю, а для населення – безкоштовно. Компанія також витратила 20 мільйонів євро на підтримку сімей своїх численних співробітників, які воюють в окопах з початку війни. Компанія стала одним із багатьох постачальників як фізичної, так і психологічної підтримки, що підкріплює стійкість України.
Тож, природно, Москва зацікавлена в тому, щоб і надалі посилювати занепокоєння фермерів щодо України, ховаючи факти під шквалом дезінформації.
Але цей сфабрикований скандал навколо курятини, за словами професора, вписується в ширшу схему критики української сільськогосподарської продукції в більш широкому сенсі. Фермери з Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії та Болгарії активно лобіюють у своїх урядах продовження двосторонніх заборон на імпорт зерна з України відтоді, як наприкінці 2023 року ЄС скасував загальноєвропейську заборону. І ці фермери не зупинилися, дійшовши до того, що "заблокували проходження гуманітарної допомоги, палива та продовольства" в країну, а також висипали українське зерно.
Хоча такі розбіжності всередині блоку, безумовно, допомогли росії посилити тертя між національним рівнем і рівнем ЄС, більш уважний погляд ще раз викриває поверховість цих залякувань.
Для переконливості своїх слів Ніколя Тензер звертається до євростату. Що стосується пшениці та кукурудзи – двох основних статей українського зернового експорту – існує мало статистичних доказів на підтримку тверджень про їхній масовий приплив до ЄС, оскільки обсяги їхнього імпорту "знижувалися з пікових значень у 4 кварталі 2022 року та 1 кварталі 2023 року вже до запровадження тимчасової заборони". Ці висновки не повинні дивувати, враховуючи, що українські сільськогосподарські товари здебільшого спрямовуються до третіх країн, а не залишаються в ЄС.
Ба більше, питання експорту – лише одне з багатьох питань, пов'язаних із сільським господарством та відносинами між Україною та ЄС. Наприклад, зауважує експерт, російські тролі добре вміють пов'язувати потенційний вступ України до Євросоюзу із занепокоєнням щодо його впливу на європейське сільське господарство в більш широкому сенсі, зосереджуючись на Спільній аграрній політиці (САП) та перебільшуючи поширені помилкові уявлення. Але правда полягає в тому, що Київ не може сподіватися приєднатися до блоку раніше 2030 року, а до того часу ЄС матиме новий режим САП. Переговорний процес напередодні закінчення терміну дії нинішньої САП у 2027 році був би слушним моментом для розгляду такого впливу, але не зараз.
"І не забуваймо, що Україні також знадобиться багато часу, щоб повернутися до колишніх рівнів видобутку. Країна зазнала екоциду, і значна частина її земель, замінованих москвою, не буде знову придатною для використання протягом десятиліть", – закликає автор.
Отже, на його думку, наратив про те, що Україна, яка наразі має екологічні та фітосанітарні стандарти, менш обмежувальні, ніж європейські, призведе до недобросовісної конкуренції, повинен бути переглянутий з точки зору перспективи. Крім того, цей аргумент є абсурдним, оскільки якщо Україна приєднається до європейського блоку, її сільськогосподарський сектор повинен буде застосовувати ті ж самі стандарти, що й інші члени. Те ж саме стосуватиметься і вартості робочої сили – Україні доведеться адаптуватися до стандартів ЄС, а історичні переваги, пов'язані з низькою заробітною платою, зменшаться.
Підтримка України виходить за рамки надання летальної допомоги і включає в себе зміцнення її критично важливого сільськогосподарського сектору. Дозвіл на імпорт курятини, зерна та інших продуктів – це не просто жест солідарності, а стратегічний крок для підтримки опору України.
"Європейці повинні бачити крізь павутиння брехні кремля. І якщо Європа хоче захистити інтереси як України, так і своїх фермерів, політики мають враховувати занепокоєння фермерів, одночасно захищаючись від кремлівської дезінформації", – завершує статтю Ніколя Тензер.
Ніколя Тензер – запрошений професор паризького університету Sciences-Po, старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики та власник блогу Tenzer Strategics ("Стратегія Тензера"). Його нова книга "Notre Guerre. Le crime et l'oubli" (Наша війна. Злочин і забуття).
Джерело: Politico
