Захід повинен чинити опір "гуманітарному" вторгненню Росії в Україну
The Washington Post у своєму редакційному коментарі висловлює занепокоєння, що за російським конвоєм з гуманітарною допомогою для Сходу України може стояти вторгнення російських військ. Такий висновок видання робить, оцінюючи нещодавні заяви західних лідерів про неприпустимість "гуманітарного втручання" Росії, яке потягне за собою додаткові наслідки для останньої у вигляді санкцій.
Росія, очевидно, веде розмови про необхідність "гуманітарної місії" через велику ймовірність перемоги українських військових над бойовиками. Донецьк та Луганськ великою мірою вже оточені українськими силами. Путін побоюється небезпеки краху своїх маріонеткових сил на Сході України і наслідків, які може він мати не лише для його контролю над Україною, але й для його власного політичного рейтингу у Росії.
ЧИТАЙТЕ: Якщо Захід не зробить зараз більше для України, невдовзі може бути вже запізно
Добре хоч, що західні лідери, які ще кілька місяців тому вимагали від президента Петра Порошенка погодитися на перемир’я з бойовиками, яке влаштовувало Росію, не надто сильно намагаються зараз зупинити наступ українських сил. Схоже, що вони погоджуються з тезою Порошенка про те, що військова операція має на меті не завдати поразки Росії, а врятувати Україну. Якщо сили Путіна зможуть затриматися хоча б на частині території України, то російський президент буде в стані заблокувати стабілізацію України на невизначений час, так само як йому вдалося вже зробити це з іншими сусідами Росії, використовуючи "заморожені конфлікти".
Ангела Меркель, Петро Порошенко, Володимир Путін. Фото: AFP
Видання пропонує країнам Заходу та США сформулювати пакет санкцій, з якими може зіткнутися Росія, якщо вона вдасться до "гуманітарного" вторгнення, і повідомити про його зміст Кремль, щоб змусити його відмовитися від таких намірів. Військова операція України повинна тривати, а Захід повинен підтримати її матеріально.
Гаряче літо в Україні
Балаш Ярабік, запрошений дослідник Програми досліджень Росії та Євразії Фундації Карнегі за міжнародний мир, у блозі Eurasia Outlook на веб-сайті Фундації описує перешкоди для проведення реформ в Україні та висловлює жаль, що Захід замало підтримує Україну у цьому процесі. На його думку, нова команда у Києві ще повинна розпочати дуже необхідні реформи, і, схоже, забула про наслідки власної бездіяльності. Проведенню реформ неминуче перешкоджатиме і виборча кампанія, якщо дострокові парламентські вибори таки будуть призначені на 26 жовтня або трохи раніше. Політична боротьба та особисті амбіції беруть гору над потребою в ефективному управлінні, що засвідчили події навколо розпаду коаліції у парламенті. Попри це, вибори необхідні для завершення переходу країни від старого режиму.
Низький рівень довіри до нової еліти та уряду пов’язаний з тим, що вона дуже схожа на стару, принаймні, у ній немає найбільш одіозних особистостей. Підтримку уряду у суспільстві підриває також третя хвиля мобілізації, що виявилася доволі непопулярною.
Ярабік висловлює побоювання, що перемога уряду на Донбасі буде "кривавою" і відштовхне від нього велику частина населення у Луганську та Донецьку. Водночас, лояльність добровольців до уряду, що поки що воюють поруч з армією, не слід вважати вічною. Війна радикалізує громадську думку та зменшує підтримку ідеї загальнонаціонального примирення серед усіх сторін.
ЧИТАЙТЕ: Контрнаступ України став несподіванкою для Кремля
Важливою проблемою є поганий стан урядових фінансів – скорочення бюджетних доходів і проблеми з розміщенням урядових облігацій. Уряд планує радикально скоротити споживання газу та чисельність державних службовців (решті, можливо, скоротять зарплату). Як наслідок, підтримка уряду впаде ще більше, оскільки виживання стане головною проблемою для багатьох українців.
Ярабік звертає увагу на те, що для росіян "гуманітарне" вторгнення російських військ на український Донбас виглядатиме нормальним, а звинувачення Європи чи США на адресу Кремля у порушенні суверенітету України та міжнародного права вони вважатимуть черговим випадком застосування подвійних стандартів Заходу. Націоналістичний запал серед еліти та громадськості штовхає Кремль до сміливіших дій. Ніякими санкціями Захід не зможе змінити настрій російського суспільства. Санкції можуть лише створити додатковий тиск для Путіна, змушуючи його зберегти попередній курс. У Москві панує ментальність обложеної фортеці.
ЧИТАЙТЕ: Захід ввів проти Росії найжорсткіші санкції з часів холодної війни
Найважливіше те, що санкціями проти Росії Захід не зробив нічого, щоб допомогти Україні. Спроби "покарати Путіна", можливо, і принесли задоволення багатьом людям в Україні та на Заході. Ключовою вадою політики Заходу є ігнорування факту, що Україна потребує негайної допомоги для подолання дедалі гострішої загальнонаціональної економічної кризи, причини якої не обмежуються катастрофою у Східній Україні. Якщо у Києві гальмують реформи, то Захід повинен змусити український уряд виконати свої обіцянки. Якщо уряд не матиме реалістичного плану та не продемонструє відчутного для людей поступу, то криза лише загостриться.
Східна Європа – це Європа
Ендрю Мічта, професор міжнародних досліджень у Коледжі ім. Роудса (США), у своїй статті в часописі The American Interest пояснює, наскільки помиляються ті західні оглядачі, що закликають Захід задовольнити вимоги Росії щодо України (інакше вибухне Третя Світова війна, настане крах світової економіки або Росія впаде в обійми Китаю), проводять паралелі між Україною нині та Балканами у 1914 році (а тому Заходу не можна дозволити втягнути себе у серйозний конфлікт з Росією через якісь низьковартісні східноєвропейські землі). Більшість цих оглядачів приховано визнають слушність існування сфер впливу.
Фото: tsn.ua
Мічта нагадує, що Перша Світова війна почалася з вини не східноєвропейських держав, а столиць великих імперій та їхніх лідерів, хоча й почалося все саме у Східній Європі. Поява нових держав у регіоні теж стала наслідком Першої Світової війни, а не її причиною чи рушійною силою. Друга Світова війна так само почалася у Східній Європі, знову ж таки, не з вини тамтешніх держав. Місцеві націоналізми у Східній Європі аж ніяк не були рушійними силами подій Другої Світової війни. Вину за обидві війни слід покласти перш за всена імперіалізм великих держав. Обидві війни вибухнули тому, що Захід займався замиренням агресора.
Мічта вважає, що паралелі насамперед можна провести між небезпеками політики Путіна та замиренням агресорів у середині 1930-х та 1940-х років. У 1930-х роках Франція та Великобританія могли, порівняно невеликими силами, придушити у зародку проект нацистської імперії, коли Гітлер спробував ввести свої війська у Рейнську демілітаризовану зону. Натомість, Франклін Рузвельт зробив стратегічну помилку, оцінюючи наміри свого радянського союзника, яка після закінчення війни дала йому змогу не лише зберегти території, приєднані під час війни за згоди Гітлера, але й ігнорувати укладені угоди. Внаслідок цієї помилки СРСР встановив контроль над частиною Європи та розпалив Холодну війну.
Зараз Путін підриває у Східній Європі міжнародний лад, сформований відразу після закінчення Холодної війни. Це відбувається навіть швидше, ніж це передбачали ще десятиліття тому. Якщо Путіна не стримати, то він, врешті-решт, візьметься за балтійські держави, у випадку порушення суверенітету яких НАТО доведеться пройти через серйозне випробування, адже союзники будуть змушені за договором прийти їм на допомогу. Як вважає Мічта, краще все-таки не доводити ситуацію до цієї межі. Таким чином, війна в Україні радикально змінює умови всієї європейської безпеки. Україна бореться за свій суверенітет, але й також за щось більше. Вона зіткнулася з експансіоністською російською потугою у нерівній боротьбі, результат якої змінить європейську безпеку на десятиліття. У найбільш засадничому значення "Східна Європа теж є Європою".
ЧИТАЙТЕ: Гуманітарна феєрія Росії
Україна, продовжує Мічта, є власне брамою від Євразії до Європи. Якщо Росія контролюватиме Україну, то це гарантує Москві відновлення великоросійського імперського нарративу, у якому вона знову визначатиме себе у протистоянні із занепадницьким Заходом, полишаючи спроби збудувати сучасну національну державу.
Контроль Росії над Україною відкриє також широку тріщину вздовж північно-центральної периферії Європи, а нова гонитва озброєнь ризикує зруйнувати залишки західного консенсусу щодо оборони та безпеки. Для США кінець української незалежності означатиме поглиблення поділів у НАТО: отримавши російські ракети та літаки на своїх кордонах, Польща та балтійські держави ніколи не погодяться з поверненням до старих практик в альянсі. Натомість, Франція та Німеччина ніколи не визнають потреби у засадничому переписуванні стратегії НАТО та новому розміщенні сил.
Таким чином, Заходу зараз варто зробити правильні висновки не з уроків Першої Світової, а з уроків ІІ Світової та Холодної воєн. Від результатів війни в Україні залежить, чи вистоїть у Європі лад, сформований після закінчення Холодної війни – йдеться як про територію держав, так і про розподіл сили. Якщо Росії дозволять зруйнувати цей лад, то Європа вже ніколи не буде "єдиною, вільною та мирною", як мріяли у минулому десятилітті. З точки зору безпеки, Східна Європа є невід’ємною частиною Європи та тим місцем, у якому визначатиметься структура безпекового ладу Європи. Якщо Путін переможе у Східній Європі, то ціна його стримування у майбутньому буде суттєво вищою. Але зараз ця ціна поки що є невисокою: треба надати зброю, розвідувальні дані, інструкторів та економічну допомогу легітимному, демократично обраному уряду у Києві, що бореться за збереження суверенітету та територіальної цілісності України.
Нинішня політика Заходу, що зосередилася на економічних санкцій та дуже слабкій військовій підтримці України лише збільшує ймовірність формування нового «замороженого конфлікту». Це гарантуватиме не лише виникнення нової постійної лінії розколу у Європі – тріщини підуть також і по всій планеті.
Смілива та божевільна ідея задля уникнення російсько-української війни
Деніел Дрезнер, професор міжнародної політики в Університеті Тафтса, запрошений науковий співробітник Інституту Брукінгса, у статті в The Washington Post вважає, що США повинні запропонувати Раді Безпеки ООН ввести миротворчу місію у Східну Україну, що складалася б з військових з третіх країн.
У такий спосіб США щонайменше перехоплять ініціативу у Росії, яка погрожує під приводом "гуманітарної" чи "миротворчої місії" ввести свої війська у Східну Україну, рятуючи угрупування сепаратистів від поразки та знищення. Приводом для вторгнення буде, очевидно, погіршення гуманітарної ситуації в оточених Донецьку та Луганську. Зрештою, це є правдою, як розповідає ООН. Росія зможе стверджувати, що діє виключно задля усунення гуманітарної катастрофи.
Крім того, від того, що Росія погодиться з цією пропозицією, будуть значні переваги.
По-перше, у Східній Україні справді припиниться насильство, а для виїзду мешканців Донецька та Луганська будуть створені надійні гуманітарні коридори.
Фото: vse.rv.ua
По-друге, коли миротворці ООН прибудуть на місце, здатність Росії впливати на ситуації на місці буде серйозно обмежена. Вона не зможе ввести свої війська за присутності миротворців з третіх країн.
По-третє, усі, а особливо український уряд, виграють трохи часу. Що довше Україні не загрожувати війна з Росією, то більшого Київ може досягти у сфері будівництва держави та зміцнення збройних сил, щоб він був краще готовий до майбутнього конфлікту, якщо він вибухне.
ЧИТАЙТЕ: Значення військової кампанії Росії проти України
По-четверте, миротворча місія ООН дасть Путіну можливість вийти без втрати обличчя з неприємної ситуації. Якщо він зможе запобігти повній поразці сепаратистів, то його пропагандистська машина може перетворити це досягнення на велику дипломатичну перемогу – в очах росіян.
По-п’яте, президентові Порошенку не доведеться втрачати власний рейтинг через необхідність вести бойові дії у великих містах, через що неминучою буде велика кількість жертв серед простих мешканців.
Звісно, шанси на те, що ця ідея спрацює, не такі й великі. На розгортання миротворчої операції потрібні декілька тижнів, а Путін може спробувати змінити стан справ ще до прибуття миротворців.
Переклад iPress.ua.
