Нещодавні потоплення російських військово-морських кораблів українськими морськими безпілотниками викликають гострі питання щодо тактики і компетентності.
Після ймовірної втрати 5 березня ракетного сторожового корабля "Сєргєй Котов" у прибережних водах поблизу Феодосії в окупованому Криму, російський Чорноморський флот втратив вже три кораблі в результаті подібних атак роїв безпілотників (і набагато більше в результаті ударів крилатих ракет і повітряних дронів).
Хоча багато хто проголосив кампанію з використанням морських БПЛА революцією в морській війні, насправді дрони продовжують перевірену часом тактику, коли екіпажі малих бойових кораблів працюють як одна команда, щоб знищити одного, більшого і потужнішого супротивника.
Українці мають чим пишатися у своїй кампанії з використання безпілотників у надводних силах і відточили свою тактику рою БПЛА до вражаючого ефекту. З іншого боку, російський Чорноморський флот, схоже, мало чому навчився за рік, відколи українські безпілотні надводні ударні кораблі були вперше введені в бій.
Західні військово-морські сили спостерігають за цим з обережністю. Під час операцій у спірних прибережних районах військові кораблі США і НАТО тепер:
- виставляють додаткові спостережні пости;
- призначають додаткові групи озброєння з кулеметами для боротьби з малими суднами;
- забезпечують прикриття з повітря або за допомогою авіаційних безпілотників для виявлення нападників, що наближаються, і
- впроваджують плани маневрування для мінімізації загрози, яку становлять менші, спритні й добре озброєні супротивники.
Технологія безпілотників продемонструвала значний еволюційний розвиток. Але наразі, принаймні, західні військові кораблі здатні успішно боротися з подібними роями дронів і знищувати їх. Простіше кажучи, військово-морські сили США і НАТО більш спроможні і більш компетентні, ніж їхні російські колеги, як показують нещодавні бойові дії в Червоному морі.
Японський крейсер "Хагуро". Бойовий приклад
Хорошим історичним прикладом того, як зграя малих кораблів потопила більший корабель, стало потоплення в травні 1945 року японського важкого крейсера "Хагуро" п'ятьма кораблями 26-ї флотилії есмінців Королівських ВМС Великої Британії під час операції "Дюкедома".
"Хагуро" використовувався в останні дні Другої світової війни як судно постачання, що обслуговувало ізольовані японські гарнізони на Андаманських островах зі своєї бази в Сінгапурі. Японці планували використати крейсер для евакуації гарнізонів, коли він вийшов у море 14 травня.
За звичайних обставин, добре озброєний "Хагуро" мав би з легкістю захоплювати і знищувати кораблі Королівського флоту, але під час відплиття він був у поганому стані. Пошкоджені у попередньому бою гармати з однієї з башт були зняті з корабля, що послабило його вогневу міць. Напередодні він сів на мілину і був пошкоджений. Нарешті, щоб звільнити більше місця на борту для припасів, з нього зняли торпедні апарати, а також вивантажили частину боєприпасів для головних гармат. "Хагуро" не був готовий до бою.
Британська розвідка знала про місію "Хагуро" і розгорнула 26-ту флотилію есмінців і підводних човнів для перехоплення крейсера та його ескортного есмінця "Камікадзе".
Попри попередження про очікувану британську атаку, "Хагуро" був перехоплений вночі флотилією Королівського флоту, яка швидко оточила й атакувала ослаблений крейсер торпедами та гарматним вогнем.
Обманним маневром есмінці змусили "Хагуро" повернутися, щоб уникнути торпед. Натомість він попрямував просто в руки трьох інших есмінців, які випустили проти нього торпеди. "Хагуро" був підбитий і залишився нерухомим у воді, що зробило його легкою мішенню для інших британських кораблів, що замикали групу. Після шести торпед і численних влучень з гармат есмінців, зокрема одного, що пошкодив місток крейсера і вбив більшу частину його командного складу, "Хагуро" затонув з великими людськими втратами. Один британський есмінець зазнав легких пошкоджень.
Без підтримки. російський Чорноморський флот проти рою безпілотників
Найбільшою проблемою російського Чорноморського флоту є нездатність засвоїти уроки попередніх атак безпілотників, що не дозволяє його надводним кораблям краще реагувати на них. Така ж погана російська реакція мала місце у кожному з трьох нещодавніх потоплень: ракетного катера "Івановєц", десантного корабля "Цезарь Куніков", а тепер і ракетного патрульного корабля "Сєргєй Котов".
На оприлюднених відео з українських безпілотників не було зафіксовано всієї сутички, але в кожному випадку російські кораблі, схоже, діяли поодинці і без підтримки інших одиниць. Кораблі, вірогідно, не надто збільшують швидкість, щоб уникнути атак БПЛА.
Вогонь у відповідь проти безпілотників з російських кораблів виглядає спорадичним, а не сконцентрованим проти найближчої загрози. Вогонь по безпілотниках також припиняється після одного влучання, ніби деморалізовані російські моряки одразу відмовляються від бою.
Незважаючи на те, що загроза роїв безпілотників існує із серпня 2023 року, коли ще один десантний корабель "Олєнєгорский горняк" був серйозно пошкоджений безпілотниками у Новоросійську, в російських тактичних заходах реагування помітно небагато покращень. Під час останньої атаки на "Котов" корабель принаймні був належним чином затемнений для проведення нічних операцій, і на ньому не видно жодних вогнів, які могли б слугувати ціллю для БПЛА.
Що ж тоді робити західним флотам? Жоден захист не є досконалим, несподівані напади в морі завжди можливі, і будь-який корабель може бути знищений, якщо буде задіяна достатня кількість нападників.
Разом із тим, тактика, методи і процедури ВМС США, їхніх союзників і країн-партнерів з часом були добре розроблені для протидії зграям малих надводних кораблів, як з екіпажем, так і без екіпажу (Іран працював над цією тактикою протягом кількох років).
Розміщення додаткових спостережних постів з приладами нічного бачення, використання сучасних радарів і розміщення на кораблі додаткових секцій озброєння, що обслуговуються екіпажем, або автоматизованих систем озброєння в умовах підвищеної бойової готовності може допомогти виявити й уразити малі цілі аж до бортів корабля.
Військові кораблі можуть використовувати власні безпілотники і малі надводні кораблі для виявлення та знищення ворожих БПЛА до того, як вони встигнуть закрити ціль. Це не нова ідея – корабель типу есмінець спочатку був розроблений для захисту більших кораблів, таких як лінкори, від атак торпедних катерів. Сьогодні дружні дрони можуть бути використані в якості подібної флотилії для захисту більших надводних кораблів з екіпажем.
Очевидно, що росіяни не змогли належним чином відреагувати на атаки українських безпілотників, але з розвитком безпілотних технологій ВМС США і союзників повинні будуть продовжувати розробляти ефективні заходи реагування на них. Будь-яке затишшя може призвести до неприємних сюрпризів у бою.
В якийсь момент рій дронів перетвориться на скоординовану повітряну, надводну і підводну атаку, супроти якої будь-якому кораблю буде важко протистояти.
Самозаспокоєність не на часі, і з огляду на нинішні процедури й подальший розвиток оборонних дронів, США та їхні союзники можуть уникнути долі російського Чорноморського флоту, який став піддослідним щуром для цього засобу ведення війни, що розвивається, якого спіткала така ж доля.
Д-р Стівен Віллс наразі служить військово-морським спеціалістом у Центрі морської стратегії при Лізі ВМС США. Він є експертом з питань стратегії та політики ВМС США. Віллс мав 20-річну кар'єру офіцера американських Військово-морських сил, виконуючи завдання в Розвідувальному управлінні Міністерства оборони та НАТО.
Джерело: CEPA
