Рефлексії про шароварність

Про явище шароварщини розмірковує користувач ЖЖ kerbasi.

"Для мене, того, хто закінчив школу ще до початку перебудови, потанцював гопака на вечорах з дня утворення СРСР та УРСР, кому мама ночами з бозна чого вигадувала, як пошити імітацію національного костюму, бо класна керівничка сказала у понеділок, щоб на середу в усіх було, а купити ніде та й навіть матеріал ніде не дістанеш, писав бздури до стінгазети про замордованого панами Тарасика, який перебачив щастя українців разом з братніми народами під проводом єдино істинної сили, на тижні української мови та літератури, поняття шароварщина абсолютно самоочевидне і не потребує визначень. Впевнений, що й молодшим культурним людям також не важко.

Спробую пояснити на пальцях. Оскільки принаймні два читачі для ілюстрації мені моєї ворожості до українського реконструювали тему до рівня "українські шаровари проти джинсів у Техасі", я також на пальцях поясню свої думки на прикладі громадського харчування.

Якщо зайти у "Пузату хату", то побачите там недорогу народну їдальню в етнічному дизайні з українською їжею, яку дійсно готують та їдять в українських родинах. Про якість можна сперечатися, але решта цілком нормально. От ще на чернігівській трасі є майже непомітна харчевня, зроблена без дизайнерів: там готують і напевно прикрашали приміщення прості сільські тітки своїми вмілими сільськими руками на свій здоровий сільський розсуд. Там небагато суто етнічного – навіть не згадаю, хоча щось було напевно – але там ти розумієш, що ти знаходишся в українському закладі. І навіть такий зайда, як я, кому чимала частка читачів відмовляє в "справжності", там почувається своїм. Хоча офіціантки могли і вивчити мову далі побуту, бодай щось винести зі школи: в них мова автентична, от тільки слова "рахунок" в сільській хаті вони не чули ніколи, тому в них "шшьот". 

Це були позитивні приклади.

Втім, якщо завітати до ресторанів Поплавського, що на одеській трасі, то двох думок бути не може – квінт-есенція шароварництва. І ніякі теоретизування тут не потрібні. Це або відчуваєш, або ні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пекінський ресторан пенісів (фото)

Дивно, що багатьом читачам, як я бачу з дискусій, так важко відрізнити етнічні культурні форми від несмаку кон’юнктурного, політично забарвленого (лизнемо владі, якщо вона українофільська, продемонструємо, що ми "соціалістичні за змістом, національні за формою", якщо влада совітсько-реваншистська), з частим запопадливим спрощенням для панських чужинських голів.

Шароварщина була певною мірою навіть корисна за часів тотальної русифікації, принаймні, нагадувала нам, що ми у субстраті українці, але коли її перетягнули до незалежної доби, то вона стала гидкою отрутою, яка таки не дала українству відновитися у формі сучасної нації".

Оригінал: kerbasi.livejournal.com