Про провальне голосування за недовіру Азарову: все і відразу просто не буває
Вчора у всіх випусках новин голосування за відставку Азарова було подане народу, як однозначна поразка опозиції. Але ж це - примітивна маніпуляція. Давайте рахувати. У трьох опозиційних фракціях за списком нараховується 173 нардепи. Якби "за" проголосували 100% фракції КПУ, то результат би був 205 голосів із необхідних 226-ти. Тобто Азаров і ПР просто підрахували, що в принципі нічим не ризикують.
По-друге, я б просив колег, які тривалий час акредитовані у парламенті, пригадати, кого з прем'єрів відправляли у відставку з першого разу, без згоди Банкової та й ще у п'ятницю, тобто в останній день пленарного тижня? Наскільки я пам'ятаю парламенти, сформовані за змішаною системою, таких прецедентів просто не було. Бо "золота акція" - однозначно в руках позафракційних нардепів. Але питання до колег: яка різниця в тому, що проголосувало 190 чи 205 "за" відставку? Все одно - немає шансів результативного голосування. Чи у вас, шановні колеги, в компах немає калькуляторів?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Слайди від опозиції, які заборонив Рибак
По-третє. Фракція КПУ практично завжди голосує синхронно з фракцією ПР. Це очевидний спільний інтерес. І хоча Петро Симоненко вчора на "Інтері" запевняв, що всі його нардепи були відсутні з поважних причин, проте, особисто в мене великі сумніви. У вас - напевно також.
То що, опозиції не варто було взагалі ставити питання про відставку? Я думаю, що такий висновок також свідчить про політичне, вибачаюсь, невігластво. Бо, як показала практика попередніх парламентів часів Кучми, третя чи четверта спроба - таки була результативною. Бо попередні створювали певну й однозначну громадську думку.
Все і одразу просто не буває, шановні колеги. Будь ласка, не плутайте парламентсько-президентську республіку з президентсько-парламентською. Особливо в нашій, українській ситуації.
