Що ховається за "парадом мовних суверенітетів"
Впевнений, що ніхто з військових не стане сперечатися, що однією з головних проблем при веденні бойових дій загарбниками є незнання мови народу країни, де мають йти або йдуть бойові дії. Це заважає веденню розвідки, швидкому пересуванню по місцевості, контактам з населенням. Ще в гіршому стані опиняється загарбник, коли населення окуповуємої території вільно володіє мовою окупанта. Для полегшення ведення майбутніх бойових дій агресори заздалегідь ведуть підривну діяльність по відношенню до країни майбутньої окупації. З метою послаблення супротивника, проти нього ведуть тривалу інформаційну війну, під час якої зі зрадників та інших покидьків суспільства формують так звану "п'яту колону". Через "п'яту колону" створюють умови для послаблення боєздатності країни через диверсії і саботаж, у т.ч. економічні і політичні. Крім того, просувають на ключові посади в державі своїх агентів. Достовірність сказаного підтверджує весь досвід людства, наприклад - історія Другої світової війни, або хоча б її частини - війни фашистської Німеччини проти СРСР.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія допомагатиме Україні впроваджувати мовний закон
Порівнюючи причини та перебіг протистояння згаданих вище країн напередодні початку ведення бойових дій з сучасним протистоянням України і Росії знайдемо дуже багато спільного:
1. В обох випадках у агресора був інтерес до захоплення економічно розвинених територій, які здатні посилити його власний економічний і, як наслідок, військовий потенціал.
2. І тоді, і зараз агресори потребували дармової робочої сили, яку вони мали намір взяти з окупованої території.
3. Обидва агресори вели тривалу інформаційну війну, створювали на території країни, яка піддавалась агресії, п'яту колону.
4. І перший, і другий агресори займались економічними та політичними диверсіями, усуваючи в країні супротивника з ключових посад патріотичних висококваліфікованих фахівців.
5. Обидва агресори нав’язували власному населенню думку про другосортність країни, яка піддавалась агресії, та її населення.
6. Відносно обох агресорів існувала мовчазна змова третіх країн.
Список спільних ознак може бути продовжено, однак, вже наведеного вище достатньо для доказу загарбницьких намірів Росії. Далі звертаю увагу на конкретні прояви цих амбіцій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Москаль вимагає статусу регіональної для гуцульської мови
Не встигли висохнути чорнила на тексті "мовного" закону, як по теренах України прокотився "парад" мовних суверенітетів. Регіональною російська стала в Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Одеській областях та АР Крим. Ці території межують між собою, і при вдалому збігу обставин та спільних зусиллях Кремля з існуючою в них потужною п'ятою колоною можуть бути відокремлені від України. Для цього спочатку Кремль через свою "п'яту колону" профінансує парламентські вибори Партії регіонів та її сателітів для отримання ними більшості в парламенті. Потім, через кілька місяців, російська влада так само може профінансувати проведення в них місцевих "народних" референдумів або про федералізацію України, або, навіть, про вихід їх з під юрисдикції України з наступним приєднанням до Російської Федерації.
хожий сценарій ми вже спостерігали в Грузії. Сценарій може бути вдалим, а на згаданих територіях проживає понад 60% населення України. У всякому разі, російська влада робить для цього все від неї залежне – на випадок спротиву українського населення таким діям, на території України розташований значний військовий контингент російського Чорноморського Флоту, підсилений зараз російськими десантниками, які знаходиться в місці найбільш вірогідного потужного спротиву – на Львівщині і передають досвід (напевно – чеченський) своїм українським колегам.
Цей сценарій має і економічне підгрунтя. Воно базується на тому, що на згаданих територіях знаходиться вся українська металургія, всі Чорноморські порти, майже весь військово-промисловий комплекс України і кращі підприємства машинобудування, більше половини підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, більше половини потужностей енергогенеруючих компаній, включаючи 11 з 14 працюючих ергоблоків АЕС, понад 80% покладів вугілля та майже всі розвідані поклади нафти та газу, південна гілка української ГТС разом з потужними газосховищами. Такі "халявні" надбання значно посилили б Російську імперію і дозволили б їй забезпечити свої агресивні наміри по відношенню до інших регіонів сусідніх країн. Безумовно, що ризики для російської влади є. Однак, існуюча нині нікчемна українська опозиція, квола та неадекватна реакція на українське сьогодення та дії української влади з боку країн ЄС та США, які дуже нагадують Мюнхенську змову, дають Москві надію на успіх. Вони заохочують російську владу до активних дій по розколу України і загарбання спочатку значної економічно потужної частини її територій разом з понад як 60% її населення, а згодом – і решти.
Підводячи підсумок, варто звернути увагу на наступне:
1. Протягнутий нещодавно Партією регіонів та їх сателітами у Верховній Раді "мовний" закон має стратегічне значення для Росії, бо усуває одну з важливих перешкод для загарбання нею частини або навіть всієї території України. На цій підставі слід вважати народних депутатів, які за нього проголосували, народними зрадниками України. Так само варто вважати партії, представники яких голосували за його прийняття, партіями зрадників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Табачника думають над переходом ВНЗ на російську мову
2. Зважаючи на викладене в п.1 та оприлюднену 27 серпня в Інтернеті інформацію про наміри російської влади використати "мовний" закон в "повному обсязі" не підлягає сумніву, що саме вона була його замовником.
3. В унісон російській владі діє чинний "український" уряд, створюючи для населення економічні умови для унеможливлення його спротиву. Зважаючи на те, що за даними ООН 79% українців живуть на межі бідності або поза нею, підсилення тиску влади на малий та середній бізнес з одночасним розпродажем українських активів та енергетичних ресурсів проросійськи налаштованим олігархам створює умови, які суттєво зменшують для Росії ризики активного спротиву населення. Такі дії розраховані на тезу "Багаті не піднімуться - в них нема потреби, бідні не піднімуться - у них нема сил".
4. Врятувати Україну від чергового загарбання Російською імперією і поневолення її народу, у т.ч. мовного, може тільки швидке об’єднання всіх патріотів в національно-визвольний рух, який підніме на поверхню нових, поки що невідомих широкому загалу лідерів.
Оригінал: lelekanews.blogspot.com
