Як знайти справедливий капіталізм і прибутковий соціалізм

Соціалізм - справжній, без приватної власності, контрольований державою, егалітарний соціалізм – зник з політичного порядку денного більшості держав, включаючи комуністичний Китай, на декілька десятиліть.

Суміш неефективності і різного ступеня репресивної дикості, що показали більшість таких систем, зробили світові щеплення проти соціалізму та обмежили його підтримку деякими представниками мистецтва та соціології окремих факультетів західних університетів. Але те, що було переможно вигнано через передні двері історії спокійнісінько стукає собі у задні двері сьогодення. Причина полягає у нерівності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 бульбашок, здатних знищити капіталізм

Нерівність сьогодні є привабливою політичною темою, а дуже доброю драматизацією цього питання буде порівняння між тим, що Тоні Блер, британський прем'єр-міністр, сказав про нерівність в 2001 році напередодні свого переобрання, і те, що лідер консерваторів Девід Кемерон розповів про неї у своїй промові в 2009 році, незадовго до виборів 2010 року, які зробили його прем'єр-міністром.

Блер, коли його запитали про зростання нерівності, відповів, що він був стурбований зростанням рівня бідності, а проте він зовсім не втрачає сон через те, що багаті є багатими. "Я не ставлю собі амбіцій домагатися, щоб Девід Бекхем заробляв менше грошей", - сказав він, посилаючись на одну із найпопулярніших спортивних постатей у Великобританії.

Девід Кемерон. Фото: itv.com

Кемерон, посилаючись на The Spirit Level, нещодавно опубліковану книгу Річарда Вілкінсона і Кейт Пікет – у якій докладно доводиться, що нерівність погана для всіх, навіть для багатих, - сказав, що у книзі показано, що "серед найбагатших країн світу ті, у яких найбільша нерівність, демонструють найгірші результати відповідно до майже кожного показника рівня життя".

Ця зміна лівих на правих знаменує собою зсув, який стався в останні десятиліття. Адже ми жили в суспільстві, де хвиля економічного зростання підняла усіх нас на той рівень, з якого більшість з нас побоюються тепер швидкого занурення (за умови, що воно ще не розпочалося).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому капіталізм хоче, щоб ми були самотніми?

Політичний дискурс в США вже давно вважає, що досягнення багатства потрібно схвалювати, виходячи з припущення, що кожен має рівні шанси зробити це. Але останнім часом це правило чомусь не діє, що робить Мітта Ромні та його президентську кампанію уразливими. Він дуже багатий, хоча він уміло дистанціювався від того Ромні, який розповів під час закритого засідання (яке стало публічним), що 47%  його співвітчизників американців не будуть голосувати за нього, тому що вони не платять ніяких податків.

Йому навіть вдалося розповісти жарт з цього приводу на меморіальній вечері в Алфреда Е. Сміта минулого тижня. Ромні сказав, що він радіє з того факту, що може нарешті носити свій звичний одяг, як той, що "Енн і я носимо вдома". Обама також пожартував, проте у гострішій формі, сказавши: "Сьогодні вранці я ходив за покупками в деякі магазини в центрі міста. Я розумію, що губернатор Ромні ходив скуповувати магазини в центрі міста".

Мітт Ромні.  Фото: usnews.com

Відкинувши жарти, потрібно сказати, що є занепокоєння в таборі Ромні, що його багатство справді створює проблеми для його кампанії. Крім того, є очевидний розрахунок у таборі Обами, що, хоча політична культура в США, як і раніше, не схвалює тотальну атаку проти багатих, постійне нагадування про скромність президента не завдасть шкоди його переобранню. (Ця "скромність" є відносною: сім'я Обами має активи на суму від $ 2,6 млн до $ 8,3 млн в порівнянні з Ромні, який багатий в діапазоні від $ 190 млн до $ 250 млн).

Соціалізм регулярно звинувачують у тому, що він є продуктом заздрості, і у цьому щось таки є. Російські, китайські, кубинські та інші революціонери змогли мобілізувати робітників, селян та інтелігенцію, вказуючи на розкіш, у якій жили кілька багатих людей. Після революцій "багатих селян" вбивали і репресували, навіть якщо справжнім багатіям вдавалося врятуватися - звідси велика кількість російських графів і графинь на початку ХХ століття в Парижі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому "милий" капіталізм наступив тільки в Скандинавії?

Однак вороги капіталізму регулярно звинувачують його у тому, що він грунтується на жадібності, і у цьому теж щось таки є. Мало хто бажає витрачати довгі, повні стресу години, працюючи у фінансовому секторі, або засновуючи власну компанію, якщо він насправді не вірить, що це зробить його багатим - і об’єктом заздрощів через його багатство.

Ексцеси 1920-х років були визнані більшістю аморальними. Але останнім часом, як розповів Пол Кругман ще десять років тому, ми вступили в "нове позолочене століття", з якого зник середній клас. З тих пір ці тенденції тільки поглибилися.

У Південній Африці, де рівень нерівності є одним з найвищих, до білих плутократів тепер приєдналася казково багата чорна еліта. У Росії 96 мільярдерів контролюють 18,6% багатства країни, в той час як 48 їх індійських товаришів контролюють 10,9% у своїй країні - хоча остання країна перебуває на нижніх щаблях поширення нерівності, приблизно на тому рівні, як Великобританія та Німеччина. Швеція - звичайно – перебуває серед найменш нерівних, хоча там, як і майже скрізь, нерівність зростає.

Найнижчий рівень нерівності у Швеції. Фото: kompas.uz

Ситуація вкрай несправедлива, і вона зовсім не має простого вирішення. Протестувальники учасники різних рухів Occupy, які стартували з Уолл-стріт в минулому році, заявляли, що "нас 99%". Але, як наголошує політолог Давид Рунсіман, "гасло доводить... що ми всі були обмануті ... і тепер коли ми знаємо про це, ми можемо це зупинити. Але як?".

Як саме - це питання. Основне обгрунтування соціалізму полягає в його назві: він турбується про соціальне. Моральна сила соціалізму в тому, що він задає питання: що ви робите для суспільства, яке дає вам право використовувати більше його ресурсів? З цього запитання випливає безліч аспектів, таких як: навіщо солдатові, чия країна посилає його на війну, заробляти соту частину грошей фінансиста, чия робота полягає лише у примноженні багатства? Як нам зважити користь і винагороду за працю підприємцеві, який бере на себе ризики і створює робочі місця, по відношенню до працівника, який опускається у каналізацію кожного дня до щурів для того, щоб забезпечити проходження стоків і аби ми не повернулися до рівнів захворюваності 19-го століття? "Ринок" був зобов'язаний вирішувати такі речі. Зростання нерівності - і в багатьох суспільствах корупції, що прив’язана до нерівності - тепер ставлять питання щодо мудрості ринкових механізмів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейський соціалізм - чи це не міф?

Центральний недолік соціалізму - його неефективність - і в руках революціонерів та їх нащадків вбивче застосування соціалізму. Соціал-демократія, навпаки, схильна до пацифізму і простого перерозподілу багатств. Але їй також забракло сил, щоб витримати шторм глобалізованої нерівності, яка повіяла через наші суспільства. Нам бракує ще однієї альтернативи.

Тим не менш, з нетрів постійної і глибокої кризи західної економіки може виникнути певна політична сила, яка намагатиметься вирішувати соціальні питання принаймні настільки ж успішно, як і особисті. Незабаром ми побачимо, як вона з'явиться і буде набирати обертів. Нашим завданням буде лише зробити її роботу сумісною зі свободами, якими ми звикли насолоджуватися.

Оригінал: Reuters

Переклад: iPress.ua