На Сході, ми – вороги, бо перейшли на бік "Київської хунти". У столиці – "зрадники", - працівник СБУ в окупованому Луганську
Коли відбулось захоплення обласного управління, виходили хто як. Хтось примудрився, дуже сильно ризикуючи, винести цілком таємні документи на собі, хтось прихопив спорядження.
Вище обласне керівництво ще під час штурму будівлі було зайняте своєю втечею та пакуванням, тож організовувались по відділах.
Наш чудовий гуртожиток зі спортзалом, їдальнею та новими меблями ми втратили, його заселили бойовиками. Пішло все, взагалі все.
Наступного ранку після подій з облуправлінням у Луганську були Парубій та Наливайченко. До них поїхав наш генерал Олександр Петрулевич з заступниками.
Голова управління написав Наливайченку рапорт про те, як він героїчно оборонявся, відстрілюючись у падінні через себе і на льоту вихоплюючи з сейфу секретні документи.
Зрештою, на особовий склад керівники понаписували, що ми там усі зрадники, завербовані Росією ще 2010 року, і все управління – агенти Кремля.
Якщо ж зі співробітників когось і можна було вважати завербованим тою стороною – то це хіба людей, завербованих Партією регіонів. Ті, хто був у хороших стосунках з ними.
Наша "Альфа", я так розумію, просто розбіглась. Втім, залишились, не втекли, люди, від яких я такого не очікував. От, прикладом, усі ЗМІ кричали про "луганську Альфу, яка розстріляла Майдан". І тим не менш, залишився їх командир, заступник та старший офіцер.
Решта ж, коли приїхав Наливайченко – хто захворів, хто відмовився приймати участь у штурмі, а дехто – навіть у охоронних заходах голови СБУ.
Там уже такі розмови пішли у деяких, що навіть на питання "Якому народу служиш?", відповідали "поки що народу України". На мій погляд, це від особистісною слабкості. Не для співробітника спецслужб така нестійка позиція.
Потім ще довгий час працівники, які лишились вірні Україні, знаходились у місті. Конспіративно зустрічались. Управління немає, а працювати треба.
У захопленому місті ми працювали ще два місяці. 17 червня після наказу про евакуацію вірні Україні співробітники почали прибувати на нову базу на території, що контролюється українськими військами.
Я також знаю, що такого наказу щодо співробітників по Донецькій області досі не було.
У Луганську за ці два місяці захоплювали інші будівлі.
У нашому управлінні після взяття зброярні сепаратисти побігли до серверної, де вся інформація зберігається.
В Росії їм підказали, що треба в першу чергу захоплювати зброярню, потім серверну, потім відкривати сейфи, шукати особові справи, кримінальні справи, на кого що велось.
Ми знали, що якщо захоплені особисті справи, то значить, нас будуть шукати. В особовій справі на співробітника є все. В тому числі абсолютно безцінна річ – психологічна характеристика. В Росію нам усім тепер краще не виїжджати.
Після захоплення управління ми ввімкнули принцип підводного човна із закритими відсіками – розбились по відділам, і зв’язок підтримували тільки з начальником своєї групи.
Якщо навіть когось захоплять, то під тортурами він зможе видати тільки обмежену групу людей, а не всіх.
Більшість співробітників, тим не менш, "відморозилась" від роботи в українській СБУ. Хтось написав заяву на звільнення, хтось захворів, дехто просто не виходив на зв’язок.
Петрулевич іще два тижні "керував" управлінням, але ми його не бачили. Після цього його зняли і він з полегшенням відбув до Донецька. Варто згадати, що при штурмі управи він чомусь забажав, аби всі найважливіші справи спакували в мішок і повантажили у його машину.
Щодо переходу на сторону противнику – я точно знаю про одного "альфівця", що він перейшов на службу в ЛНР, але я не знаю характер роботи, який він виконує – чи це ведення бойових дій, чи це просто охорона когось з їх ватажків.
Він час від часу пише смс на кшталт "ви всі ідіоти, вас всіх зіллють, а ми займемо Київ".
Нові охоронці порядку в Луганську
Про решту особового складу, які залишились у Луганську, достовірної інформації у мене немає. Однак відомо, що "ЛНР" допомагають люди з числа колишніх співробітників.
Спочатку, думаю, про нас дійсно вважали, що 100% наших перейшло на той бік. А потім, певно, вирішили – скільки вийде, стільки вийде. Погодились на евакуації щось близько половини.
Тим часом у місті відбувалось постановочне захоплення обласного телебачення. Просто ж так не можна почати вести про-сепаратистське мовлення, бо тоді на Мірошника відкриють справу. Тому потрібно зробити вигляд, що захопили. От його "захопили" швиденько і продовжили роботу в звичному для себе антиукраїнському ключі.
Також захопили міліцію, ОДА, компанію Ландика тощо.
Мене в обличчя ніхто не знав з того боку, тож я міг працювати. Навіть просив у них якесь відео. Косив під "сепара", мовляв, "Русь свята православна", все таке. Ходив документувати захоплення інших будівель.
При мені з ОДА витурили Нацгвардію Вінницьку, їм, як і нам, теж команди на утримання від керівництва так і не надійшло.
У обласному управлінні один з підрозділів почав було відстрілюватись, так головний міліціонер Гуславський наказав припинити стрілянину, його начебто змусили підписати відмову від посади і "призначили" народного начальника міліції - Анатолія Науменка.
Для розуміння – він очолював службу безпеки у "Смарт-Холдингу" Новинського. Казав потім "зрозумійте правильно, мені сказали, що треба". Я так розумію, що Новинський сказав йому, мовляв, "давай".
Він прізвище не називав, але було зрозуміло, хто у нього бос. "Тобі потрібно швиденько очолити управління, давай". І він очолив. І досі офіційно очолює МВС Луганщини, евакуйоване на українські території, і там керує міліцією.Казав він це громадянам, які прийшли знайомитись з новим начальником "народної" міліції. "У мене зарплата 10 штук баксів, у мене вже придбані були квитки в Італію на відпочинок з родиною, і тут мені бос дзвонить".
Його офіційно призначив заступник Авакова Євдокимов, як я розумію, це було зроблено для того, аби заспокоїти ситуацію. Ситуація не заспокоїлась, керує він досі.
Одного разу, коли ми ще лишались у Луганську, мій співробітник поїхав виявляти канали поставки зброї. Таксисти його здали міліції, а ті – сепаратистам. Останні його допитували. Міліція так вчинила, тому що вважають, що їх у Києві палили, принижували, і тому ми хочемо тут свою владу, а не київську. Таксисти, ж як відомо – міліцейська агентура здебільшого, а відтак перейшли у розпорядження сепаратистів. Співробітника потім випустили, але зі зламаною щелепою.
Визволяти його поїхало ще троє людей, і теж потрапили в полон. Станом на зараз усіх виміняли. Вони побиті, але нічого не зламано.
З нашим підрозділом же переважно все було добре. З місць реєстрації поз’їжджали хіба.
До евакуації я жив у Луганську, на квартирі у свого агента. Мені пощастило - там мене ніхто би не додумався шукати.
Один раз ледь не попався після того як фотографував військкомат. Однак після розпитування дядька, який ув’язався за мною, сказав, що я звісно "за владу народу", а сам ходу-ходу.
Фотографував я військкомат, оскільки тоді ми ще думали, що будуть штурми захоплених сепаратистами будівель, будемо їх відбивати.
В евакуації ми проходимо необхідні заходи безпеки. Нас опитують, серед нас є агентура внутрішньої безпеки, прослуховують телефони. Це правильно.
Внутрішня безпека вже вирахувала кількох, скажімо так, ненадійних осіб, їх відсунули від справ, тривають перевірки. Постійно допити, пишемо рапорти, поліграф.
Окрім того, ми проходимо перевірку дією. Хто не хоче працювати проти сепаратистів – з ними теж усе ясно.
Наша робота зараз полягає у виявленні та документуванні тих, хто організував референдум 11 травня, документування тих, хто брав участь у бойових діях з боку сепаратистів. Формуємо бази даних, виявляємо диверсійно-терористичні груп і боремось з ними.
Приклад одної з невдалих операцій сепаратистської групи – "підрив" мосту через річку Євсуг.
У хлопців закоритив детонатор раніше часу. Міст цілий, мінувальник - ні. Розкидало на 45 метрів. Однак, встановили особу – терористом виявився співробітник Старобільського відділку міліції…
Знайшли його групу, один загинув під час затримання. Так і працюємо.
Вважаю, головне в боротьбі з тероризмом – ліквідувати ватажків терористів.
Валерій Болотов - екс-лідер ЛНР
Ще у Сєвєродонецьку є кілька груп. Хлопці дзвонили, що приїжджав губернатор в частину, там була стрільба, військові ліквідували снайпера, який намагався убити губернатора, я так розумію.
Щодо забезпечення в евакуації – живемо на зарплату. На неї ж знімаємо житло. Нам не виплачують ніяких додаткових коштів на житло чи "підйомні" через те, що наші речі лишились на окупованій території.
Однак існують доплати за особливо успішну роботу. Також нам виплачують 900 грн відпускних на місяць.
Допомагають нам волонтери. Ніякого департаменту, який займається облаштуванням евакуйованих співробітників, у нас немає. Ти ж співробітник спецслужб, маєш терпіти усе.
Думаю, коли все закінчиться, багато кого звільнять. Але поки ми потрібні і у нас в управлінні купа вакантних місць – приходь і працюй.
Сказати, що в евакуації якось змінився стиль роботи, не можу. Хоча ми кажемо керівництву, що взагалі-то йде війна, і потрібно трохи по-іншому вже працювати.
До речі, у мене новий начальний, дуже хороша людина.
А замість Петрулевича призначили Михайла Грека, першого заступника начальника Львівського обласного управління, і я зрозумів, що все в "конторі" лишиться як і раніше. Під час Майдану Грек наказав своїм підлеглим залишити управління СБУ, аби "не провокувати людей". І не тому, що був прихильником Майдану, а тому, що не хотів нічого вирішувати, брати на себе будь-яку відповідальність.
Але, зрештою, йому теж нелегко – довірили керувати підрозділом "зрадників", так би мовити. Як у другу світову – хто побував у полоні – ті зрадники автоматично, ми все розуміємо.
Що важко: там, на Сході, ми – вороги, бо перейшли на бік "Київської хунти". Тут – "зрадники".
Щодня ми пишемо шифровки нагору про все, що відбувається у Луганську та області. Від нас центр отримує усю інформацію, яку запитує. Досьє на лідерів сепаратистського руху, місцезнаходження заручників.
Однак спеціально для нас за семінарами про місцевий політичний "бомонд" чи обстановку ніхто не приїжджав.
Я песимістично налаштований щодо керівництва АТО. Керівники, які ставлять нові батальйони на вже пристріляні позиції, де були знищені попередні…
Чи ці домовленості про "коридор", хоча вже були приклади того, чим закінчуються домовленості з сепаратистами.
Або це робиться від тугодумства військового керівництва, або вони мають за це гроші, або завербовані на нематеріальній основі ГРУ, ФСБ чи СЗР.
Або в них тісні політичні зв’язки, як у родини Литвинів. Коли розстрілювали Луганський прикордонний загін, Литвин так і не надіслав допомоги хоча б якоїсь – обороняйтесь як хочете. Хоча у прикордонній службі є мобільний загін, який на гвинтокрилах повинен вилетіти.
Якщо людина довго керує, значить, вважають, що так треба, - ось так про Литвина думали.
…У нас на керівних посадах люди досі бояться приймати рішення, потрібно усім це подолати якнайшвидше.
Джерело: theinsider.ua
