Країни Перської затоки розглядають нові нафтопроводи в обхід Ормузу – FT
Країни Перської затоки розглядають можливість будівництва нових багатомільярдних нафтопроводів, які дозволять транспортувати нафту в обхід стратегічно важливої Ормузької протоки.
Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела в енергетичній галузі.
За словами співрозмовників видання, такі проєкти можуть стати ключовим способом зменшити залежність регіону від ситуації в протоці, яка залишається вразливою через геополітичну напруженість.
Водночас реалізація ініціатив буде складною, адже нові трубопроводи потребуватимуть значних інвестицій, тривалого часу та політичних домовленостей між країнами.
Останні події на Близькому Сході знову підкреслили стратегічне значення вже існуючої інфраструктури. Зокрема, саудівський нафтопровід "Схід–Захід" довжиною близько 1200 км, побудований ще у 1980-х роках, нині транспортує до 7 млн барелів нафти щодня до порту Янбу на Червоному морі, повністю оминаючи Ормузьку протоку.
Саудівська Аравія вже розглядає можливість збільшення експорту через трубопроводи, як шляхом розширення наявних маршрутів, так і через будівництво нових. Раніше подібні проєкти гальмувалися через високу вартість і складність, однак зараз дискусії переходять у практичну площину.
Експерти вважають, що найефективнішим, хоча й найскладнішим рішенням може стати створення розгалуженої мережі трубопроводів. У перспективі така інфраструктура може використовуватися не лише для транспортування енергоресурсів, а й для ширших торговельних маршрутів.
Серед можливих варіантів також обговорюється відновлення транспортного коридору між Індією, країнами Перської затоки та Європою, хоча цей проєкт стикається з політичними труднощами.
За даними джерел, частина маршрутів може пролягати до Середземного моря через Ізраїль або Єгипет. Водночас існують серйозні виклики: вартість будівництва оцінюється у 5–20 млрд доларів, а також залишаються ризики безпеки, зокрема в Іраку та інших нестабільних регіонах.
Альтернативні напрямки, наприклад до Оману, також ускладнені географічними умовами та недостатнім рівнем захисту портів.
Політичні фактори залишаються не менш важливими, адже йдеться про контроль над інфраструктурою та необхідність тіснішої співпраці між державами регіону.
У короткостроковій перспективі найбільш реалістичними кроками вважаються розширення існуючих трубопроводів у Саудівській Аравії та ОАЕ, а також розвиток експортних терміналів на Червоному морі.
Очікується, що остаточні рішення залежатимуть від майбутнього статусу Ормузької протоки. Водночас країни регіону вже дедалі чіткіше усвідомлюють потребу в нових підходах до енергетичної безпеки.
