"Підтримка президентом Байденом українських військових зусиль продовжує залишатися достатньою для того, щоб Україна втрималася, але недостатньою для того, щоб перемогти, – знову констатують офіцер військової розвідки Джонатан Свит та економіст і підприємець Марк Тот на сторінках The Hill. – Для України це все одно, що йти по воді з 25-кілограмовим рятувальним кругом. Вся ваша енергія потрібна лише для того, щоб утриматися на плаву; нічого не залишається для того, щоб доплисти до берега".
Автори колонки запитують, коли президент почне прислухатися до своїх генералів – власних військових радників? Можна лише припустити, пишуть панове Свит та Тот, що поради, за якими він діє, надходять від радника з національної безпеки Джейка Саллівана, держсекретаря Ентоні Блінкена або експосолки США в ООН Сьюзан Райс.
Байден не раз не прислухався до порад своїх військових радників – міністра оборони і відставного чотиризіркового генерала армії Ллойда Остіна та голови Об'єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі. Його звинувачують у тому, що він "помилявся майже в кожному важливому питанні зовнішньої політики і національної безпеки протягом останніх чотирьох десятиліть".
Три найкращі американські генерали у відставці – колишні командири, які вели американських солдатів у бій – висловили свою позицію. Їхні послання є послідовним: дайте Україні зброю, якої вона потребує, і дозвольте українцям вести свою боротьбу. Вони не потребують більше "роз'яснень Заходу" від адміністрації Байдена.
Як заявив Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі, "я б довіряв судженням українських командирів, які безпосередньо беруть участь у бойових діях".
Джек Кін, чотиризірковий генерал у відставці і колишній заступник начальника штабу Сухопутних військ США, висловив думку у Wall Street Journal минулої неділі, що "Сполучені Штати повинні зосередитися на допомозі Україні вести війну так, як вона хоче, а не цвірінькати збоку".
Читайте докладніше: Пентагону слід визначитися. Дайте Україні самій керувати своїм контрнаступом – Джек Кін
У 43 з гаком мільярдах доларів американської допомоги Україні не вистачає зброї та боєприпасів, необхідних для перемоги у війні – винищувальної авіації для здобуття переваги в повітрі та забезпечення безпосередньої повітряної підтримки, високоточних засобів для глибоких ударів, для перехоплення цілей на протилежному боці кордону в росії, а також інженерних засобів, необхідних для розмінування мінних полів, окопів та перешкод.
Ціна їхньої відсутності може бути виміряна швидкістю контрнаступу, а також кількістю загиблих і поранених. Нещодавно газета New York Times процитувала американських чиновників, які оцінили українські втрати як "близько 70 000 вбитих і від 100 000 до 120 000 поранених". Ця цифра не включає втрати серед цивільного населення – результат цілеспрямованих обстрілів кремлем житлових кварталів, шкіл, лікарень і бомбосховищ за допомогою безпілотників, артилерії та ракетних ударів.
Для порівняння, Міністерство оборони України повідомляє, що 261 840 російських солдатів загинули під час бойових дій.
Жодна зі сторін не збирається вести переговори про мирне врегулювання, оскільки кожна сторона диктує свої умови, а це означає, що ця війна продовжуватиме свою повільну, смертоносну боротьбу. У вищезгаданій статті New York Times йдеться про те, що Україна має 500 000 військових, "включаючи, за оцінками аналітиків, військовослужбовців строкової служби, резервістів і воєнізованих формувань".
росія має майже втричі більше – 1,33 мільйона. Незважаючи на чисельну перевагу, Україна має перевагу в переважних системах озброєнь і передових технологіях, наданих США і НАТО. На сьогоднішньому полі бою технологія перемагає масу.
Генерал Міллі має рацію у своїй останній оцінці українського контрнаступу: "Отже, [Україна] просувається з боєм. Кілька місяців тому я казав, що цей наступ буде довгим, кривавим і повільним. Так воно і є. І це дуже, дуже важка боротьба".
Це є прямим наслідком того, наголошують автори публікації, що адміністрація Байдена відмовляє Україні в наданні інструментів, необхідних для ведення боротьби, як того вимагає доктрина США та НАТО.
Нерішучість Білого дому також ускладнює умови на полі бою. Генерал армії США у відставці і колишній директор ЦРУ Девід Петреус нещодавно прокоментував, що навіть американські військові не змогли б виграти цю битву ("правда в тому, що ми не змогли б цього зробити"), враховуючи ті ж обмеження, які Білий дім наклав на українську армію – а саме відсутність переваги в повітрі і можливості формувати поле бою для проведення загальновійськової операції.
Читайте докладніше: Контрнаступ України може ще здивувати критиків. Але від США вимагається зробити більше – Девід Петреус та Фредерік Каган
Петреус також зазначив у статті для Washington Post, яку він написав у співавторстві з Фредеріком Каганом, що "Україна не має жодної з тих переваг, які мали Сполучені Штати в операціях "Буря в пустелі" та "Іракська свобода". В обох випадках, пов'язаних з Іраком, коаліційні сили отримали перевагу в повітрі, в той час як українські літаки не можуть діяти над російськими лініями і не здатні перешкоджати російським літакам і гелікоптерам завдавати ударів по своїх власних військах, що наступають. До того ж, Україна отримала занадто мало броньованих систем для прориву оборони".
Петреус додав, що "Україні потрібні високоточні засоби для нанесення ударів на великі відстані, такі як ATACMS. Їй потрібні касетні боєприпаси для ракет, а не лише артилерійські снаряди. Їй потрібно більше боєприпасів для підтримки наступу. І вона потребує прискореної доставки літаків F-16. Правду кажучи, Україна потребувала цих можливостей ще кілька місяців тому".
Як можна очікувати, запитують автори, що Україна швидко просунеться крізь послідовні російські оборонні пояси без високоточних засобів глибокого удару і переваги в повітрі?
З додаванням американських високоточних боєприпасів для глибоких ударів, прискореного графіку введення в дію винищувачів, розвідувальних і інженерних засобів для швидкого розмінування мінних полів і перешкод, Україна може послабити здатність росії вести війну за допомогою заборони – глибокого бою, завдавати ударів у відповідь по місцях запуску безпілотників і ракет, націлених на цивільне населення, знищуючи систему озброєння в точці запуску, а не ракету в польоті, а також прискорити ближній бій і прориви російських оборонних поясів.
Україна знаходиться на правильному шляху до перемоги у цій війні, і Крим буде визначальним фактором. Це "вирішальна місцевість". Вони можуть витіснити російські війська з материкової частини України і Кримського півострова, але Байден повинен прислухатися до своїх військових експертів – своїх командирів, міністра оборони, начальника об'єднаних штабів і безлічі відставних генералів, які є в його розпорядженні.
Автори підкреслюють, що Байден повинен дати можливість Україні перемогти. Це означає отримання зброї, боєприпасів і розвідданих, яких вони потребують зараз, а не через 6-12 місяців. Ми розробили вакцину від вірусу COVID-19 за чотири місяці, але такі речі вимагають, щоб у них було серце. Наразі американський президент його не має.
Тому Байден має відмовитися від контролю над тим, що Ходжес назвав "8000-мильною викруткою від Пентагону до лінії фронту в Україні", і дозволити Зеленському та його генералам вести свою боротьбу. "Підтримуйте військові зусилля – не диктуйте з Овального кабінету і не відкладайте на потім", – закликають Джонатан Свит та Марк Тот.
Байден повинен припинити відступати перед "червоними лініями" путіна, подолати його "ескалаційний параліч" і просуватися вперед, щоб завдати вирішального нокаутуючого удару. Повторюючи слова Кіна, "Америка повинна припинити критикувати те, що робить Україна, і зосередитися на тому, щоб допомогти Україні якнайшвидше досягти наших спільних цілей. Це було б правильною стратегією", – завершують експерти свою статтю.
Про авторів: Полковник (у відставці) Джонатан Свит прослужив 30 років офіцером військової розвідки. З 2012 по 2014 рік він очолював Відділ взаємодії розвідки Європейського командування Збройних сил США. Марк Тот – економіст і підприємець, колишній член правління Центру світової торгівлі в Сент-Луїсі.
Джерело: The Hill
