Краще розділити Україну, ніж розривати її на частини
Юджин Румер, директор програми досліджень Росії та Євразії у Фонді Карнегі за міжнародний мир (Вашингтон), колишній співробітник Національної розвідувальної ради США, у статті в The Financial Times пропонує Заходу визнати неприємну правду: Україна може і не вийти з кризи цілісною державою.
Проблема полягає у тому, що Кремль не боїться ані репутаційного ризику, ані економічних проблем, які будуть викликані санкціями Заходу. Окрім того, в останнього зв’язані руки, оскільки світовій економіці потрібні російські нафта й газ. Близькість Росії до України дає їй важливу операційну перевагу. Україна для Москви є важливішою, ніж для США чи Європи. І на відміну від західних держав, Росія готова застосувати силу. Погрози з боку ЄС чи США не мали поки що ніякого впливу на Росію чи інших бажаних наслідків, як-от послаблення напруги у Східній Україні. Можливо, санкції стануть відчутними у довгостроковій перспективі, але поки що і Росія, і Захід йдуть курсом, який, як вважає Румер, може призвести до справжньої катастрофи в Україні.
Румер пропонує Україні радикальне переосмислення відносин між центром та регіонами: шляхом проведення загальнонаціонального референдуму або, можливо, навіть у крайньому випадку - поділу країни. Референдум міг би відбутися разом з президентськими виборами. Процес "примирення" не обов’язково мав би закінчитися розлученням. Можливо, сепаратисти у Східній Україні будуть задоволені переходом до федеративного устрою.
Україні також необхідні дострокові парламентські вибори. Можливо, Східна Україна змогла б отримати на них нове адекватне представництво у парламенті та у владі, і це допомогло б стабілізувати ситуацію. Румер вважає також, що регіону варто дати фіксовану квоту голосів у парламенті.
ЧИТАЙТЕ: Що Обама повинен сказати американцям про Україну
Іншими словами, Румер пропонує знайти рішення, яке дало б змогу будь-якою ціною уникнути "громадянської війни" в Україні. Цим рішенням може бути і відкладення президентських виборів 25 травня, і референдум щодо нової конституції з федеративним устроєм, і парламентські вибори, і навіть поділ України.
Європа повинна відіграти вирішальну роль в Україні
Корнеліус Адебар, науковий співробітник європейської програми Фонду Карнегі за міжнародний мир (Вашингтон), у своїй статті на веб-сайті Фонду переконує, що ЄС поводився правильно, коли вів з Україною переговори щодо укладення угоди про асоціацію. ЄС треба робити те саме, що він робив раніше – підтримувати реалізацію принципу верховенства права в Україні, її територіальну цілісність та проведення економічних реформ. На думку Адебара, Україна, безперечно, має "європейське майбутнє", і вона отримає обіцянку членства у ЄС, якщо справді захоче його.
Україна повинна проводити структурні реформи, необхідні для уникнення економічного краху, яких від неї вимагає МВФ. Україні потрібна нова конституція, що зміцнить місцеве самоврядування та поважатиме культурне різноманіття її регіонів.
ЄС, натомість, не повинен змиритися з анексією Криму – першою силовою зміною європейських кордонів з часів ІІ Світової війни. ЄС повинен також зробити усе можливе, щоб президентські вибори відбулися в Україні 25 травня, і щоб після них відбулися також парламентські вибори. ЄС повинен підтримати конституційну реформу в Україні та децентралізацію, якщо центральний уряд та представники регіонів погодяться на неї без втручань з боку Москви.
ЄС разом зі США та за підтримки МВФ повинні вжити кроки, необхідні для уникнення колапсу української економіки. Можливо, необхідні будуть нетрадиційні заходи: можна згодитися на задоволення вимог українських олігархів, якщо вони підтримають хоча б частково своїми коштами реформи та збалансування бюджетного дефіциту. Олігархів, навіть якщо це комусь неподобається, треба залучати до укладення будь-якої угоди про "національну єдність", якщо це буде необхідно для стабілізації України.
ЧИТАЙТЕ: Українська криза загрожує світовій економіці, - голова МВФ
Іншими словами, ЄС варто подвоїти сили та продовжувати свою політику сприяння реформам в Україні, не боючись при цьому на конфронтації з Росією чи старими елітами в Україні.
Не дайте себе обдурити: Кремль не передумає
Російський політолог Лілія Шевцова у статті в часописі The American Interest переконує західну аудиторію у тому, що Кремль (Путін) не змінив своїх агресивних намірів щодо України та має намір піти ще далі, змінюючи під тиском обставин лише тактику.
Перш за все, Кремль намагається переглянути підсумки Холодної війни, які він вважає несправедливими. Йдеться не лише про перегляд кордонів: йдеться про переоцінку традиційних поглядів щодо розпаду СРСР та переможців і переможених у Холодній війні. Виправлення "історичної несправедливості" у Криму – це лише перший крок у цьому напрямі. Зважаючи на те, що Путін сприймає Росію та Україну як "один народ", а уряд у Києві називає "хунтою", слід очікувати від нього чергових кроків задля "виправлення історичної несправедливості" в Україні. Можливо, він вирішив навіть увійти у підручники як "візіонер, що змінив хід історії". У такому разі, щойно він почав "відновлювати справедливість", він навряд чи зупиниться зараз в Україні.
Кремль періодично висуває ідею створення "колективного" органу управління, до якого входили б США, ЄС та Росія. Це, як нагадує Шевцова, одна з улюблених ідей міністра закордонних справ РФ Лаврова. Можливо, Москва навіть інтерпретувала зустріч у Женеві 17 квітня як перший крок у цьому напрямі. Тоді, фактично, Москва змогла змусити Вашинтон та європейські столиці розпочати обговорення конституційного устрою України, що означає колективне урізання її суверенітету. Цю ідею підтримують доволі багато західних прагматиків, що заявляють про необхідність "колективної допомоги" Україні, у якій, звісно, мала б брати участь і Росія. Остання мала б дістати роль одного з посередників у [внутрішньому] конфлікті, представляючи одну зі сторін.
ЧИТАЙТЕ: Чи хоче Путін війни?
Шевцова критично оцінює спроби Меркель взяти на себе роль миротворця в українському конфлікті – між Заходом та Росією. На її думку, у Кремлі сприйняли спробу Меркель дозволити Путіну відступити, рятуючи обличчя, як ознаку слабкості та запрошення натиснути ще більше на Захід. Мабуть, у Кремлі вважають, що обережна позиція Німеччини перешкодить Заходу застосувати справді неприємні санкції щодо Росії та дасть змогу Росії укласти нову "фаустівську угоду" щодо України із Заходом.
ЧИТАЙТЕ: Українцям треба змиритися з тим, що США та ЄС не готові воювати за Україну
Українська криза підняла також питання про існування "п’ятих колон" у Росії, в Україні та на Заході. Під ними Шевцова розуміє "меншини, інтереси яких відрізняються від інтересів держави, у якій вони живуть". "П’ята колона", що підтримує Росію, дійсно існує на Заході. До неї належать ті лідери ділової спільноти, правники, політики, журналісти та експерти, що обслуговують інтереси російської корумпованої "пральної машинки". Ці люди явно стурбовані. В них є інтерес довести, що кризу викликав Захід, який не розуміє Росію. Вони закликають Захід віддати Україну Москві, гарантувати, що вона ніколи не стане членом НАТО або ЄС. Є ймовірність того, що голоси цієї "п’ятої колони" дійсно почують, і це тому, що прагматичні західні політики, хоч вони і не пов’язані з російською корумпованою елітою, мають схожі погляди. Вони не хочуть вплутуватися у цей конфлікт, і тому вони конструюють такий режим санкцій, що не зашкодив би інтересам західних компаній у Росії та не розлютив Путіна настільки, щоб він припинив співпрацю з ними.
Україна – вихід є
Британський політолог Анатоль Лівен, професор кафедри військових досліджень у Кінгс-Коледжі (Лондон) та старший науковий співробітник фундації New America Foundation (Вашингтон), у дописі в колективному блозі NYRblog на веб-сайті часопису The New York Review of Books, пропонує Заходу зосередитися на кроках, що могли б допомогти "уникнути конфлікту, у який могли б вплутатися Росія та Захід", зберегти демократію та Україну цілою.
На думку Лівена, українські урядові сили не можуть зараз здобути перемогу у Східній Україні, оскільки їхні вороги добре організовані, мають значну підтримку місцевого населення і приховану підтримку російських військ, розміщених на кордоні. Для зосередження достатніх сил Україні потрібні будуть місяці, а, можливо, й роки. Захід повинен попередити Україну, що їй не слід формувати військові підрозділи з націоналістів-добровольців, оскільки, на його думку, їхня діяльність може потягнути за собою численні жертви серед цивільного населення і майже точно викличе вторгнення російських військ.
Якщо українські сили і далі атакуватимуть осередки повстанців у Східній Україні, то можливими є три варіанти наслідків, окремо або у різній послідовності:
1) наступ буде відбито завдяки російській зброї;
2) українські сили займуть кілька міст, але росіяни підсилять інші своїми замаскованими підрозділами спецназу, через що зайняти їх буде ще важче;
3) якщо українські сили вдадуться до застосування важких озброєнь, то Росія офіційно перейде кордон.
У третьому варіанті постає питання, де зупиниться російська армія – чи займе вона лише Донбас, чи половину України. Зрозуміло, що Захід не збирається воювати за Україну.
Лівен тут же пропонує очевидне рішення, що дасть змогу уникнути катастрофи: федеративний устрій України, з виборними урядами регіонів та сильними гарантіями їхніх інтересів. Він сподівається, що такий устрій влаштує і Донбас, і Львів (при цьому він вважає, що Львів та його мешканці самі є зацікавленими у такому устрої), і служитиме захисту їхньої ідентичності та інтересів.
ЧИТАЙТЕ: Путін веде в Україні гібридну війну
Політолог вважає, що Києву не слід продовжувати свою антитерористичну операцію, оскільки вона лише дає більшу легітимність діям проросійських бойовиків у Донбасі, "ультранаціоналітичного українського ополчення", сепаратистів та Володимира Путіна. Натомість, слід провести переговори за участю усіх регіонів, прийняти нову конституцію, затвердити її на референдумі та провести парламентські, президентські та місцеві вибори.
ЧИТАЙТЕ: Путін відступить там, де відчує опір, - Радослав Сікорський
Посилаючись на трагедію в Одесі 2 травня, Лівен стверджує, що українська криза криє у собі загрози з боку "ультранаціоналістичних угруповань", як проукраїнських, так і проросійських, і вважає, що "ультранаціоналісти" представлені у тимчасовому уряді у Києві.
Лівен вважає, що Україна не зможе стати ані членом ЄС, ані членом НАТО. Населення України має різні ідентичності, і країну, на його думку, не можна тягнути в одному геополітичному напрямку, оскільки це загрожує її розпадом. Прозахідна та антиросійська українська держава неможлива, оскільки багато українців з цим просто не змиряться. Росія та її союзники в Україні, на думку Лівена, вже заблокували рух України до НАТО та ЄС. Тому Захід повинен змусити усі сторони внутрішнього конфлікту повернутися до "легітимного демократичного процесу, який визнають більшість українців, та який дасть змогу провести економічні та політичні реформи демократичним засобами".
Переклад: iPress.ua
