Про ймовірне звільнення Луценка останнім часом говорили практично як про доконаний факт. Із застереженням: усе буде залежати особисто від Віктора Януковича.
Український президент послідовно роздавав своїм європейським партнерам обіцянки "вирішити питання з ув’язненими лідерами опозиції" – і точно так само послідовно забував про їх реалізацію. В результаті, коли відступати було нікуди, Луценко вийшов на волю. Однак, отримав не звільнення внаслідок судового рішення, яке б скасовувало попередній вирок, а президентське помилування. Це не знімає вини з екс-міністра за нібито скоєні злочини, зате повинно продемонструвати усім в Україні та за її межами милосердя президента і його прагнення рухатися у Європу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінець балансування між ЄС і Митним Союзом
Зрештою, те, що Віктор Янукович таки пішов на помилування Луценка свідчить, що президент таки розраховує на підписання угоди про Асоціацію з Євросоюзом восени на саміті у Вільнюсі.
Після виходу Луценка на волю опозиційні кола щедро обсипатимуть лаврами європолітиків, які дотиснули непохитного Януковича і добилися звільнення хоча б одного з політв’язнів. Однак, правда в тому, що, якби Янукович і Ко не були зацікавлені у підписанні асоціації, то жодні аргументи Кокса чи Кваснєвського, жодні ультиматуми Фюле чи Баррозу просто не допомогли б. А це свідчить лише про одне – олігархічні еліти, якими зусібіч обставлений Янукович, не рвуться до Митного союзу з Росією. І це по-справжньому хороша новина. Хоча б тому, що обравши західний вектор руху, Україна хоч-не-хоч змушена буде грати за правилами Брюсселю.
Європейські лідери продовжуватимуть тиск на Януковича. Фото: rferl.org
Путінські поблажки у вигляді дешевого газу та великий ринок для українських товарів, якими він заманює в Митний союз, виявилися для вітчизняних олігархів не настільки привабливими у поєднанні з загрозою опинитися у ролі молодших партнерів росіян. А сам Янукович менш за все хотів би опинитися у ролі одного з путінських губернаторів. Коронна фраза, яку приписують українському президентові і яку він нібито сказав своєму російському візаві – "Росія – ваш бізнес, а Україна – мій" – актуальності для Банкової не втратила. Бажаного ж зниження ціни на газ у Януковича планують досягти, погодившись на двосторонній консорціум по ГТС.
Водночас, реакція Європи відразу після звільнення Луценка говорить про те, що Януковичу не варто розслаблятись. Тиск Євросоюзу та опозиції, посиленої звільненим Луценком, продовжуватиметься. І якщо опозиція, ймовірно, вимагатиме звільнення Тимошенко, то Європа нагадуватиме і про інші зобов’язання – судову реформу, удосконалення виборчого законодавства і створення умов для ведення підприємництва. Що, знову ж таки, є доброю новиною.
Повернення польового командира
Як звільнення Луценка вплине на українську опозицію? Як було зазначено вище, Луценко може посилити так-сяк зібрану докупи, але розгублену опозицію. Останні дії опозиціонерів з їх кволими акціями і нездатністю завести народ на справжній протест показали, наскільки прісними і нецікавими вони є.
Лідери опозиції на мітингу в Києві 7 квітня. Фото: Арсеній Яценюк/facebook
Луценко та його соратники, як відомо, були одними з найактивніших "менеджерів" Помаранчевої революції, тому їм відомо принаймні, як загострити в народу почуття несправедливості, запалити іскру протесту і дати надію на зміни. Недарма на недільний мітинг опозиції у Києві прийшло значно більше людей, ніж очікувалося – новина про звільнення Луценка і його можливий виступ на мітингу мобілізувала людей і вони прийшли, аби почути харизматичного політика.
Водночас, Луценко може стати альтернативним центром впливу у "Батьківщині" – альтернативним насамперед Яценюкові. Прохолодне, м’яко кажучи, ставлення обох політиків один до одного – не секрет в опозиційному таборі. До того ж, під час останньої парламентської кампанії саме з подачі Яценюка ряд близьких соратників Луценка – попри його настійливі вимоги – не отримали ані прохідних місць у списку, ані статусу узгоджених кандидатів від опозиції, і як наслідок, опинилися поза Верховною Радою.
Разом з цим, у фракції "Батьківщини" знайдеться чимало депутатів, які не задоволені Яценюком і залюбки переорієнтувалися б на Луценка. Не варто відкидати й те, що до цього спонукатиме лояльних до себе депутатів і Юлія Тимошенко – для неї Луценко, на відміну від Яценюка, конкурентом не є.
Чи зможе Юрій Луценко у такій ситуації вибудувати таку конфігурацію стосунків у опозиційному таборі, аби не ослабити його? Певні сподівання на це є. Ще перебуваючи у в’язниці, Луценко заявив, що не плекає президентських амбіцій, тому потенційним претендентам на цю посаду не варто бачити у ньому конкурента, а тим, хто любить зловтішатися на дивані – торочити про появу четвертого гетьмана. Те саме екс-міністр повторив сьогодні, тільки-но вийшовши з колонії.
Луценко задекларував намір бути солідарним з опозицією стосовно підтримки Тимошенко і висунення єдиного кандидата у 2015 році. Зрештою, відчувши на собі усю жорстокість та ницість чинної влади, Луценко чудово розуміє, що роз’єднаність її опонентів через амбіції і недалекоглядність заженуть країну у ще глибшу прірву.
ДИВІТЬСЯ ВІДЕОКОМІКС від iPress.ua:
