Згідно із заявами політичного і військового керівництва України, тепер танки БМ "Оплот-М" будуть вироблятися для української армії. Щоб вирішити це завдання і переформатувати бронетанкову промисловість, Україна може відправити у "бій" і найбільш секретні розробки.
Останні з могікан
Завод ім. В. Малишева займає більше 300 гектарів. Це ціле окреме місто. За часів СРСР він мав випускати не менше 600 нових танків на рік. За всю новітню історію України замовлення на нові танки у "малишевців" було тільки тричі.
C 1996 по 1999 роки був успішно виконаний перший для України експортний контракт на поставку у Пакистан 320 танків Т-80УД за $640 млн. Роботу зробили і створили заділ для формування в країні замкнутого бронетанкового циклу - завдяки досвіду, запасам і координації проекту на рівні Президента країни.
Наступний ривок по виробництву нових танків відбувся аж через десять років. У 2009 році на озброєння ЗС України був прийнятий танк "БМ" Оплот-М" і тоді ж був підписаний контракт на закупівлю перших 10 машин для Міноборони України. При цьому "пакистанський" заділ по кадрам і запасам на заводі вже практично розтанув. Чисельність робітників з 13 тисяч скоротилася до 4 тисяч.
Танки потрібно було поставити в армію до 2017 року. Неспішний темп один танк на рік фактично означав, що це буде золотий "hand made". Але коштів для початку серійного виготовлення танків - йшлося про $15 млн - заводу теж не виділяли.
Новий "Оплот" фактично був врятований третім, експортним контрактом. Держкомпанія "Укрспецекспорт" у вересні 2011 року зуміла підписати з армією Таїланду контракт на $240 млн на поставку 49 нових танків у версії БМ "Оплот-Т" та двох важких БРЕМ "Атлет". Його потрібно було виконати до кінця 2014 року. Більшу частину авансу від тайців для виготовлення танків була використана Заводом ім. Малишева щоб догодити політичній кон'юнктурі. Кошти були витрачені для повного погашення заборгованості по заробітній платі на підприємстві напередодні парламентських виборів, які відбулися в жовтні 2012 року. До підготовки серійного виробництва кошти майже не "просочилися". При такому розкладі до лютого 2014 року в Таїланд були поставлені лише п'ять перших "Оплотів".
З початком війни з Росією контракт все одно повинен був виконуватися. Термін АТО в міжнародних документах обставиною форс-мажорною не є. Військове протистояння на сході України і захоплення Криму, де розташована частина підприємств, що беруть участь у виробництві "Цитаделі", змусило сформувати нові коопераційні ланцюжки для випуску вузлів і агрегатів, які були необхідні для тайських "Оплотів".
І те, що до 2018 року Україна завершила виробництво всіх 49 танків і двох нових БРЕМ - дійсно перемога. Хоча б з точки зору підтримки іміджу країни, яка здатна виробляти нові танки.
Особливу роль у "зшиванні" потреб, збалансуванні амбіцій і пошуку нестандартних рішень у критичних ситуаціях, яких було чимало, зіграла команда фахівців "Укрспецекспорту", включно з нинішнім Гендиректором "Укроборонпрому" Павлом Букіним. За три роки було зроблено те, що зробити було майже неможливо.
Стратегічна тактика
Після тайського контракту Завод ім. Малишева в альянсі з ХКБМ ім. Морозова повинен зайнятися виробництвом танків "Оплот" для Збройних Сил України. Йдеться про виробництво партії з десяти машин.
В середині 2017 року Президент Петро Порошенко заявив про те, що "ми внесли Зміни у державний бюджет, і Перші танки "Оплот" виробництва харківського заводу потраплять у Збройні Сили вже цього року. Це наша відповідь на побажання українських танкістів".
Але танків "Оплотів" в 2017 році бути просто не могло. До сьогоднішнього дня в бойовому складі армії - один танк у версії БМ "Оплот-М". Для закупівлі 10 "Оплотів" необхідно 1 млрд грн. Це майже одна десята від усіх коштів, виділених в рамках державного оборонного замовлення-2018 на закупівлю всіх нових і модернізованих зразків зброї і техніки для Збройних Сил України. До березня 2018 року контракт на закупівлю 10 нових "Оплотів" Міністерством оборони підписаний ще не був. При цьому, виробничий цикл виготовлення танка "Оплот" - 11 місяців. Плюс замовлення і постачання комплектуючих, таких як броньові деталі, - ще до 7 місяців. Разом 18 місяців. Значна частина комплектуючих, досить специфічних, розроблялась в Росії і зараз вони замінюються на інші. Кожна така заміна - окремий, часом тривалий процес проб і помилок. Більшість нових доробок буде виконувати ХКБМ ім. Морозова. При цьому, потреба армії в танкових дизелях 6ТД-2, прицілах навідника 1Г46 на порядок більша, ніж це потрібно для чисто "оплотівської" десятки.
При найбільш оптимістичному розвитку подій перші "Оплоти" з'являться в армії в 2019 році. Так стверджують виробники, відзначаючи, що бронесталь на десять машин заводом вже закуплена. Військові налаштовані песимістичніше. Визнаючи, що бойова ефективність танкової роти на "Оплотах" буде дещо перевищувати зазначену міць танкової роти на модернізованих Т-64, підготовлених для ведення бойових дій вночі. Але вартість яких - в п'ять разів менше. Правда, є один потенційний плюс - танкова рота на "Оплотах" стане першою, яка буде оснащена новою автоматизованою системою управління танковим підрозділом в тактичній ланці. Так як без цього в сучасних умовах застосування найбільш крутого танку - шлях у глухий кут. Такими системами планується оснащувати і штатні танкові роти і батальйони ЗС України.
Читайте також: Про двигуни до Т-72, категорійність та генерала
Танк - танком, а виробництво - виробництвом. Керівник заводу ім. Малишева стверджує: "На танки є попит. Але для їх створення потрібні фахівці, жива школа. А для цього потрібні, в першу чергу, кошти. Я переконаний, що отриманий прибуток від "Цитаделі", або від будь-якого іншого контракту, спочатку слід було інвестувати в розробки. А так весь прибуток за експортними контрактами було витрачено на зарплату, на підтримку заводу на плаву, по суті, в закритті банкрутства...". За своїм нинішнім фінансовим статутом головний танкоград - банкрут. Тому завдання створення нової бронетанкової галузі, де питання майбутнього ЗіМ - лише одне з важливих, потрібно вирішувати не тільки силами обмеженого у своїх повноваженнях і можливостях "Укроборонпрому". Тут потрібна вся урядова і президентська міць.
Зіграти по "нотах"
Українська школа танкобудування створила три революційні проекти. Танк Т-34 визнаний кращим танком Другої Світової війни. Танк Т-64 - з механізмом заряджання і екіпажем з трьох осіб - став родоначальником нового покоління радянських танків. Це був танк прориву, створений для швидкого пронизування залізними клинами дивізій оборони НАТО - аж до Ла-Маншу. Навіть при ядерній війні. Про третій революційний проект відомо набагато менше. В рамках завершальних робіт за радянським проектом в 1988-2001 роках в Харкові були розроблені і виготовлені кілька, як і раніше секретних прототипів і дослідних зразків танка нового покоління, один з крайніх варіантів мав позначення Об'єкт 477A1 "Нота".
Це танк, оснащений гарматою на 152 мм, яку можна замінити на натівську під новий боєприпас в 140 мм. Це танк, де екіпаж розмін у високо захищеному просторі. Це танк, в якому передбачалося все, що сьогодні є писком військової моди: від бойової керуючої системи до виходу на повністю роботизований танк. Реалізація цих рішень на новій елементній базі на танку, під який є вся конструкторська документація, виглядає вельми спокусливо. В "Оплоті" від "Ноти" втілена наймізерніша частина.
Один з ходових макетів танка "Нота" планувалося продемонструвати в 2017 році в Києві на День незалежності. Звичайно, проїзд найбільш секретного танка по Хрещатику викликав би набагато більший фурор, ніж показ російської "Армати" на Червоній площі. Але в останній момент від цієї драйвової затії відмовилися. При всій секретності про потенціал "Ноти" знають і китайці, і саудити - за принципом "ми за ціною не постоїмо". Нам же потрібно реорганізувати промисловість, розвивати конструкторську школу, підтягувати молодь, формувати ринки збуту під військову продукцію в більшому масштабі, ніж готова буде переварити наша рідна армія. Так, можна і далі імпровізувати з "Оплотами". А можна почати партію і по "Нотах".
