Хоча російські окупаційні війська в Україні перейшли до оборони протягом останніх кількох місяців, це не означає, що вони перебувають в обороні на всіх рівнях. Генерал Гєрасімов, який, як ми припускаємо, зберігає загальне командування російською спеціальною військовою операцією в Україні, реалізує оборонну стратегію. Але паралельно він проводить наступальні дії на тактичному і оперативному рівнях.
Ми всі повинні дуже чітко розуміти, максимально чітко, що російські війська на наших південних і східних землях докладають усіх зусиль, щоб зупинити наших воїнів. І кожна тисяча метрів просування, кожен успіх кожної нашої бойової бригади заслуговує на подяку.
Президент Зеленський, 14 липня 2023 року
Початкові стратегічні варіанти Гєрасімова. Вичікувати, вичікувати із обмежувальним наступом, переорієнтувати оборону
Перш ніж ми розглянемо оборонну стратегію Гєрасімова, давайте проаналізуємо ряд варіантів, які були доступні для нього, коли Україна почала свої наступальні дії у 2023 році. У статті, опублікованій минулого місяця, я дослідив три широкі напрямки дій, які були доступні начальнику Генштабу зсрф. Його стратегічні можливості були досить вузькими, оскільки путін бачить перевагу в затягуванні війни. Отже, утримання території, захопленої в України, мало бути центральним елементом будь-якої стратегії Гєрасімова.
Стаття Міка Раяна: Що робитиме тепер Гєрасімов? Наступний крок росії в Україні
У червні я визначив три широкі напрямки дій, які були відкриті для Гєрасімова:
Варіант 1: Жорстко тримати оборону. Перший варіант Гєрасімова полягав у тому, щоб поки що вичікувати і спостерігати за розвитком початкової фази українського наступу. Він, ймовірно, мав на меті почекати якомога довше, щоб побачити, де будуть зосереджені основні зусилля українців. Гєрасімов, можливо, пам'ятаючи минулорічний удар на лінії Херсон-Харків, спостерігав за операціями, які є фінтами, та за іншими українськими хитрощами. Очевидно, що він віддав перевагу варіанту утримання всієї нині окупованої української території, поглинання українських наступальних дій і демонстрації мінімальних успіхів України. Роблячи це, Гєрасімов, ймовірно, сподівався зберегти достатню бойову міць для проведення певних російських наступальних операцій пізніше цього року, коли українські досягнуть кульмінації.
Варіант 2: Жорстко тримати оборону (плюс). Наступний варіант Гєрасімова був варіацією варіанту 1, але з обмеженими наступальними ударами по слабких місцях України. Це складніший варіант, оскільки йому потрібно було зібрати бойові та допоміжні сили для наступальної операції з уже ослаблених сил. Це, ймовірно, швидко відобразиться в українському плані збору розвідувальної інформації і стане мішенню для удару. Хоча це може бути варіантом, росіяни цьогоріч не продемонстрували здатності досягати значних успіхів у своїх наступальних операціях.
Варіант 3: Переорієнтувати оборону. Можливо, найбільш політично складною, але військово ефективною була б переорієнтація російської оборони навколо Криму і Донбасу. Це означало б, що росіяни відмовилися б від значної частини (але не всієї) території, яку вони незаконно захопили з лютого 2022 року, та що вони зосередять свою оборону на трьох напрямках – Луганщині, Донеччині і Кримському півострові. Це значно скоротило б лінію фронту і дозволило б росіянам створити значні мобільні резерви. Однак це призвело б до знищення "сухопутного мосту" до Криму, що було б політично неможливим для путіна. Це може бути корисним запасним варіантом, якщо справи у росіян підуть погано в найближчі місяці, але за нинішніх умов навряд чи позитивно розглядатиметься як варіант.
Реакція Гєрасімова. Реалізується варіант 2
Стало очевидно, що Гєрасімов обрав варіант 2. Його головні зусилля, очевидно, спрямовані на утримання позицій на півдні України, від Донецька на захід до Херсона. Ця частина України є життєво важливою для її економічного майбутнього, і російська окупація цієї території позбавляє країну доступу до важливих гірничодобувних і сільськогосподарських земель. Вона також є важливим буфером для зменшення здатності України наносити удари на великі відстані по Криму або просуватися до позиції, з якої можна буде розпочати майбутню військову операцію проти окупованого росією півострова.
Гєрасімов докладає кілька допоміжних зусиль.
Одними з них є триваюча серія ударів з безпілотників і ракет по українських цивільних об'єктах. Нещодавно вони включали в себе удари по Одесі.
Читайте по темі: Ракетні атаки росіян на Одесу без жодного військового сенсу. Все для фронту, все для піару путіна – Том Купер
Іншим допоміжним заходом є оборонні зусилля на сході України навколо Бахмута. Українські сили на сході досягли успіхів навколо міста що ставить їх у дедалі вигіднішу тактичну позицію. Основна увага приділяється не поверненню Бахмута, а виснаженню більш елітних російських сил, які зараз перебувають там після відходу "Вагнера" у червні.
Зберігаючи загальну оборонну позицію, Гєрасімов також розпочав серію атак (назвати це наступом – занадто грандіозно) на північному сході України. російські війська провели наступальні операції вздовж осі Сватове-Кремінна, але, як показують дві наведені нижче карти від 4 червня і 23 липня, їхнє просування на цій осі було обмеженим.
Тим не менш, це свідчить про те, що російські війська зберігають певний наступальний потенціал. Гєрасімов не має наміру бути повністю пасивним у своїй загальній оборонній стратегії утримання окупованої території України.
Гєрасімов також розпочав атаки на Донеччині, а український Генеральний штаб повідомив, що протягом останнього місяця російські атаки були відбиті біля Авдіївки, Невельського, Красногорівки, Мар'їнки та Новомихайлівки.
Атаки на Луганщині та Донеччині не є великими наступальними операціями і навряд чи захоплять значну частину української території. Однак вони змусять українців оборонятися в цих районах і, можливо, навіть відволікатимуть резервні сили, які стримуються для використання будь-якого прориву на півдні. Нарешті, Гєрасімов намагатиметься досягти незначного успіху, щоб зберегти підтримку путіна.
Висновки, до яких треба бути готовими. Як Гєрасімов оцінює український контрнаступ
Хоча ми ще не бачили, щоб значна частина бойової потужності України була задіяна, Гєрасімов мав більше семи тижнів, щоб спостерігати за українськими збройними силами і вчитися у них, а також за веденням ними наступальних дій на півдні і сході України. Поки що результати діяльності Гєрасімова у цій війні, можливо, не надто вражають, але навіть він зможе винести певні уроки з останніх семи тижнів і використати їх для адаптації своєї диспозиції і тактики у найближчі місяці.
Отже, які висновки начальник російського Генштабу міг би зробити з перших тижнів українських наступальних операцій? Звичайно, в перервах між придушенням заколоту Прігожина, зміцненням власних позицій і проведенням мінічистки генералів, прихильних до "Вагнера".
По-перше, Гєрасімов буде впевнений, що зусилля з розбудови розгалужених оборонних позицій на півдні України приносять свої плоди. Розробивши доктринальну оборонну схему маневру, він, ймовірно, відчуває, що це дало йому певний простір для маневру, щоб зберегти свою боєздатність на півдні, поглинаючи українські атаки і послаблюючи українську боєздатність у середньостроковій перспективі.
Збройні сили України досягають прогресу на півдні, але, за словами президента Зеленського, повільніше, ніж хотілося б. Існують проблеми з проведенням загальновійськових операцій на рівні вище роти, а якість українських бригад, які беруть участь у них, була нерівномірною. Спостереження Франца-Штефана Гаді і Майкла Кофмана після їхнього нещодавнього візиту в Україну варті того, щоб прочитати і поміркувати над ними.
Водночас повільний прогрес України дає росіянам час для відволікання українських бойових і допоміжних сил. Українські проблеми на півдні також дозволяють росії проводити глобальну дезінформаційну кампанію з повідомленнями про "невдалий контрнаступ України" і "безглуздість підтримки України". Ці стратегічні меседжі були підкріплені самим путіним на засіданні Ради безпеки 21 липня, коли він описав це:
Сьогодні зрозуміло, що західні куратори київського режиму, безумовно, розчаровані результатами контрнаступу, який українська влада оголосила в попередні місяці. Результатів немає, принаймні поки що. Не допомагають колосальні ресурси, які були влиті в київський режим, постачання західного озброєння – танків, артилерії, бронетехніки і ракет, а також розгортання тисяч іноземних найманців і радників, які найактивніше використовувалися в спробах прорвати фронт нашої армії.
По-друге, Гєрасімов дуже уважно стежитиме за співвідношенням сил на півдні. Хоча російські сили у цьому районі відносно свіжі, українці завдають їм значних втрат.
Однією з областей, на яких зосереджені зусилля українців, є деградація російського розвідувально-ударного комплексу, зокрема артилерії. На початку війни росіяни мали значну перевагу в кількості артилерійських систем, а також у кількості артилерійських боєприпасів. Однак ця перевага була значно зменшена завдяки постачанню західних буксируваних, самохідних і реактивних артилерійських систем, а також високоточних боєприпасів і вдосконалених звичайних боєприпасів подвійного призначення (DPICM). Гєрасімов спостерігатиме за цією битвою артилерійських систем протягом наступних тижнів і сподівається, що не настане переломний момент, коли Україна отримає загальну перевагу в цій важливій для поля бою здатності.
Про те, як відбувається виснаження російської артилерії, свідчать наведені нижче діаграми її втрат з початку червня 2023 року.
По-третє, Гєрасимов шукатиме способи загострити і витягнути назовні проблеми, з якими можуть зіткнутися українські війська, повільно прокладаючи собі шлях через російську південну оборонну схему. Якщо він відчує, що досягає там успіху, може посилити цей "успіх", побудувавши ще більше оборонних споруд, включаючи мінні поля на півдні та інших територіях окупованої України.
Гєрасімов, ймовірно, оцінює, що за відсутності програми НАТО з розгортання великої кількості механізованих інженерних машин і, можливо, нових способів швидкого розмінування і проникнення на мінні поля, прогрес України у найближчі тижні залишатиметься складним. При цьому лише Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія мають понад 250 броньованих інженерних машин, майже 250 мостоукладальників і 500 броньованих ремонтно-евакуаційних машин (Джерело: The Military Balance, 2021). Але навіть якщо ця додаткова західна підтримка буде надана, вона все одно потребуватиме широкомасштабних колективних тренувань для вирішення деяких проблем у сфері загальновійськового бою на рівні бригад, які були виявлені на півдні України.
По-четверте, Гєрасімов, скоріш за все, обмірковуватиме варіанти російських операцій після того, як українські наступальні дії досягнуть своєї кульмінаційної точки. Він виходитиме з того, що Україна не здійснить значного прориву на півдні та сході. Якщо це припущення справдиться, Гєрасімов може розглянути можливість наступальних дій на інших ділянках лінії фронту пізніше цього року. І він буде говорити з Шойгу і путіним про те, чи буде пропозиція про припинення вогню життєздатною після невдалого (з російської точки зору) українського наступу.
Тим не менш, неефективні наступальні операції, розпочаті Гєрасімовим цьогоріч, поглинули величезну кількість боєприпасів і техніки його сил, а також призвели до загибелі і поранень солдатів. Це обмежить, але не повністю позбавить Гєрасімова можливості здійснювати будь-які наступальні дії зараз або пізніше у 2023 році.
Нарешті, начальник Генштабу зсрф, вірогідно, все ще поглинений наслідками заколоту Прігожина. Йому доводиться не лише долати наслідки для власної репутації, але він також, ймовірно, очолює зусилля, спрямовані на викорінення симпатиків "Вагнера". Це матиме вплив на довіру до нього в російській вертикалі комадування військами в Україні.
Сім тижнів і довгий шлях попереду. План Гєрасімова – виснажити до прориву оборони
Перед Гєрасімовим все ще стоять численні виклики. Він не лише має займатися військовою стратегією вищого рівня і координацією військових операцій рф, але й продовжувати забезпечувати військово-політичну взаємодію між російськими військовими і президентом путіним.
Генерал Гєрасімов, який чудово пережив останнє десятиліття військових реформ і поразок в Україні, швидше за все, продовжуватиме реалізовувати свою нинішню оборонну стратегію у цій війні. російський головнокомандувач в Україні сподівається, що його план призведе до того, що українці досягнуть кульмінації до того, як зможуть прорвати російську оборону на півдні.
І українці, і росіяни підготуються до тривалої кампанії на півночі влітку і восени. Стратегічні оцінки українських і російських генеральних штабів на початку 2023 року передбачали, що з огляду на довжину лінії фронту, чисельність відповідних сил на місцях і рішучість обох сторін у досягненні своїх цілей, ця кампанія буде тривалою. Так воно і вийшло.
Обидві сторони, після свого першого досвіду в цьому українському контрнаступі 2023 року, схоже, підбили підсумки, навчилися, адаптувалися і приготувалися до майбутніх тривалих військових операцій.
