На війні ми побачили і відчули сенс життя
та змінили свої погляди на нього
До війни я багато чим займався. І в міліції працював, і майстром з ремонту взуття 12 років був, і охоронцем. Я звик завжди якісно виконувати роботу, дуже дрібну і акуратну.
Але на фронті отримав травми, контузії після підриву в танку, і це відобразилося на здоров’ї. Найгірше, що у мене почали тремтіти руки і я не міг вже так якісно виконувати роботу. Вирішив, варто припинити займатися тим, що наразі якісно робити не здатен, щоб не мучити себе та інших.
На війну я потрапив по мобілізації у 2014 році. Так вийшло, що і строкову службу служив в танковому підрозділі в "Десні", і мобілізували теж в танкові війська. Служив у Луганській області.
Про війну говорити не дуже хочу. Можу сказати лише, що вона всіх змінює. Дуже. Я повернувся точно не таким, яким йшов. Там ми побачили і відчули сенс життя та змінили свої погляди на нього.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Після повернення в мене тривав доволі довгий реабілітаційний період. Майже рік я провів у шпиталях та реабілітаційному центрі. А потім почав шукати роботу і себе. Намагався повернутися до спокійного життя. З пошуком роботи було складно.
У багатьох роботодавців стереотипи, мовляв, АТОшники отримували травми і невідомо чого від них очікувати. До того ж, не всі хочуть брати на роботу працівника, якому щопівроку потрібно проходити реабілітацію.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Коли займаюся розписом дрібних деталей,
занурююся в певну оболонку, яка заспокоює
Якось я познайомився з майстром-реборністом Варварою Лютік, яка запропонувала мені спробувати зробити прошивку волосся в реборна (лялька, дуже схожа на живу дитину від народження до одного року).
Таку роботу я можу назвати частково психологічною реабілітацією. Нам психологи давали малювати, ліпити, розписувати, для того, щоб прибрати тремор рук і відновити психологічну рівновагу. Це дійсно допомагає.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Прошивка волосся в ляльки для мене спочатку була як практика монотонної роботи і підробіток. Я спробував і в мене все вийшло. А потім Варвара запропонувала пройти майстер-клас по розпису ляльок.
В процесі, коли займаюся розписом дрібних деталей, відключаюся від світу, занурююся в певну оболонку, яка заспокоює. Навіть руки перестають тремтіти.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Протягом року я просто так робив таких ляльок, для задоволення. Вони сиділи вдома. Пам'ятаю першу ляльку-реборна. Ми її назвали Вікусею, Вікторією. Я її робив не на замовлення. А потім у Facebook написав, що "дитина шукає нову родину". В реборністів прийнято не продавати, а "віддавати в нову родину". Гроші отримуються, але дітей не продають… Зараз Вікуся - одеситка.
Протягом року почали з’являтися замовлення, перших зроблених ляльок віддали у нові родини, почав робити інших. І я зрозумів, що ця робота мені подобається. До того ж, вона почала приносити трохи дохід. Я вирішив повністю присвятити себе цій роботі, бо стало складно поєднувати з іншою діяльністю.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Ця робота вимагає, можливо навіть більшої точності, сконцентрованості і акуратності, ніж ремонт взуття, але вона мені подобається. В мене навіть руки перестають тремтіти. Реборнінг став не тільки моєю улюбленою справою, а й майже вилікував мене від наслідків контузії.
Коли починаєш все промальовувати,
лялька оживає, народжується
Зазвичай, замовники просять, наприклад, зробити дівчинку з рудим волоссям і блакитними очима. І я намагаюся виконати це замовлення. Буває, що люди просять зробити ляльку з фотографії власної дитини. Але це проблематично, тому, що всі ми різні, і підібрати 100% такого не можна. Схожим можна зробити колір очей, волосся, накласти шар фарби. Точну копію зробити не вийде. Навіть однакових ляльок зробити неможливо. Якщо навіть дати однакове замовлення двом різним майстрам, вони не зроблять однакових реборнів. Це картину можна перемалювати, а з ляльками так не вийде.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Матеріал, з якого виготовлений молд - ручки, ніжки, голівка, - називається силікон-вініл. Тільце – тканинне, м’яконабивне – ми або самі виготовляємо, або замовляємо. Для очей замовляємо справжні протези, які ставлять людям. Силікон-вініл виплавляється максимально по відбитку дитини. Як цей процес відбувається, не знаю. Всі матеріали замовляю в Америці. Ще такі матеріали роблять в Китаї, але вони значно гірші за якістю, ніж американські.
Насправді, реборни походять з Америки. Реборнінг народився в кінці 90-их років. В 2002 році найперша лялька-реборн була виставлена на продаж. І відтоді реборнінг почав розповсюджуватися.
Коли приходить вінілова заготовка, починаю наносити тон, промальовувати деталі, лялька оживає. Навіть трапляється таке, що можна запланувати, наприклад, що буде дівчинка, а в процесі роботи вимальовується хлопчик. Воно само, як хоче так і промальовується. Вони народжуються.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Я дуже люблю цей процес, коли лялька вимальовується. Деталізація і монотонність роботи мені теж до вподоби. Хоч це складні і довгі процеси. Найскладніша робота – це прошивка волосся. Якщо його просто пришити, воно не буде, як справжнє. Кожна волосина пришивається окремо. Щоправда, коли в реборна починають з’являтися риси, хочеться швидше завершити цей процес, щоб побачити кінцевий результат.
Для того, щоб максимально реалістично відтворити дитину в ляльці, я часто розглядаю діток на вулицях, в поліклініках. Вглядаюсь, який у них колір шкіри, які погляди, які емоції вони проявляють. Мами іноді дивляться на мене підозріло.
Робота над одним реборном триває по-різному довго. Як ляльці надумається "народитися". Буває і 3 дні, і 5, і два тижні. Сідаю за роботу, якщо все добре і є настрій, то працюється добре. А якщо щось не так, то робота відкладається. Значить, їй не хочеться, ще рано на світ.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Я до своїх ляльок насправді звикаю. Деякі так подобаються, що не хочу віддавати. Але я вже їх не називаю. Деяким самі замовники вигадують ім’я. Трапляється, що лялька ще не готова, а в новій родині вже дали ім‘я і чекають. Мені дуже приємно, коли замовники надсилають фото дівчат, які отримують таких ляльок – з величезними очима, повними щастя. Взагалі, я прошу людей надсилати мені відгуки і розповідати про реакції.
Та цими ляльками особливо не пограєшся, це не китайські пупси, з якими можна і в пісочницю, і у ванній покупатися, і фломастерами помалювати. В більшості це колекційні ляльки.
Їх і дорослі для себе замовляють. Реборн максимально по вазі і розміру відображає справжню дитину. Якщо я роблю трьохмісячне немовля, то і по зросту, і по вазі намагаюся максимально зробити схожим на живу дитину. На неї надягаються памперси, повзунки… Серед моїх замовників, є сім’ї, які просять зробити реборна для них і він в них як член родини. Кількох я робив на замовлення за кордон.
Фото: з особистого архіву Сергія Бондара
Я другий чоловік в світі, який займається цією справою
Насправді, майстрів-реборністів в Україні не дуже багато. Можливо, людей 15 на всю країну. Я сам у цій справі лише другий рік. Але, якщо не помиляюся, то я другий чоловік в світі, який займається цією справою.
Між собою ми не конкуренти, швидше – партнери, друзі. Ми радимося один з одним, підтримуємо один одного, ділимося матеріалами.
Для таких ляльок немає сталої ціни. Це не дешева іграшка, адже матеріали закордонні і ціна на них не в гривнях. Але все залежить саме від вартості матеріалу і курсу. Сьогодні така лялька може коштувати 4000 грн, а завтра 6000 грн.
Часом люди просять продати ляльку за кілька сотень гривень, але я так не можу – собівартість матеріалів і доставка самі по собі коштують кілька тисяч гривень. Я всіх попереджаю, що реборди – недешева іграшка.
Насправді, я не рахував, скільки ляльок зробив за цей час, боки займаюся реборнінгом. Може близько 20-25 за рік. Але в мене багато планів у своїй роботі. І є куди розвиватися. Адже, окрім реборнів існують ще ляльки реалборни і тоддлери. Ріалборни – це точні копії новонароджених немовлят. Їх дійсно складно відрізнити від справжніх, тому що скульптори відливають молди з живих діток. Тоддлери – це ляльки від 1 року до 5 років. Планую спробувати виготовити тодлера. Вже отримав матеріал, в найближчий час вже зроблю.
