Коли справа стосується Росії та енергетики ми, зазвичай, програємо навіть якщо наші партнери на Сході самі не мають козирів і трясуться від страху.
Операція за пропозицією проекту "перемички" і газопроводу "Ямал-Європа-2" показала, наскільки зневірився "Газпром". Могутній концерн втрачає сили. Якщо не вдаватися в подробиці, він втрачає європейські ринки. Перспективи для росіян вимальовуються не райдужні. Вони поступово втрачатимуть роль монополіста.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вдарити Ямалом по Києву
З великих геополітичних проектів на даний момент вдалим можна назвати тільки "Північний потік". Однак "Газпром" стає все слабшим навіть на внутрішньому ринку. У Росії розгорнулася війна енергетичних гігантів: у конкурента "Газпрому" перетворюється державний концерн "Роснефть" (яким керує друга за впливовістю людина після Путіна Ігор Сєчин), який раніше займався в основному нафтою, або, наприклад, приватна компанія "Новатек", яка належить другові російського президента Геннадію Тимченку.
Нові постачальники обіграють "Газпром" на російському ринку, з'являються навіть прецеденти, коли інші компанії починають продавати газ за кордон, зокрема, до Німеччини.
Для Польщі ця ситуація виглядає привабливо: ми можемо вибирати і вести гру з російськими концернами. Кожен з них - це не просто фірма, а потужна група впливу, яка веде боротьбу з іншими конкурентами, або, висловлюючись прямо, сурогат політичної партії в умовах олігархічно-бюрократичного капіталізму.
Міколай Будзановський. Фото: msp.gov.pl
До цього додається ще відчай "Газпрому", який намагається блефувати, і граючи поганими картами, демонструвати, що він залишається головним роздавальником на газовому столі Європи. Але насправді він все менше ним є і слабшає. Тому з'явилася історія з Ямальським газопроводом
Уміло продумана пропагандистська кампанія з пропозицією прокласти через Польщу нову трубу виходила не з бажання обійти Україну, а, швидше, була спробою прозондувати грунт або втягнути польський концерн PGNiG в тісні відносини з "Газпромом", доки на газовому ринку не стало надто тісно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поранений російський велет
Все могло б піти за нашим сценарієм. Якби ми вели цю гру холоднокровно, з вигідної позиції покупця, користуючись своєю географічною перевагою, ми могли б вередувати і затягнути переговори з "Газпромом" на довгі роки. У нас був шанс отримати в цій грі керівну позицію. Але в справу вступив фактор нашої політичної плутанини. І на цьому полі ми виразно програємо росіянам. Чи чув хто-небудь, щоб Володимир Путін відчитав і відправив у відставку голову "Газпрому" Олексія Міллера за те, що той не домовився з Польщею з приводу "Ямалу"? Навіть якщо Путін і був розсерджений, ніхто крім нього і Міллера про це не дізнається.
Олексій Міллер. Фото: gazprom.ru
А що у нас? Відставка міністра держказначейства була найменшою ціною, яку можна було заплатити за програш. Якби вона не відбулася, в Кремлі (за поширеним у російських владних колах стереотипом) продовжували б вірити, що в Польщі панує політична анархія, а у Варшаві немає головного "начальника". Російські ЗМІ відреагували на цю відставку уїдливими коментарями, що в Польщі політика є важливішою від бізнесу. Популярний портал gazeta.ru назвав свою статтю "У відставку за Газпром", проілюструвавши її фотографією Міколая Будзановського.
Росіяни правильно інтерпретували цей, можливо, поспішний, але правильний у цій ситуації крок. Вони зрозуміли, що мова тут йде про політику, і що залагодити газові питання, задобривши керівників великих компаній дрібними подарунками, не вдасться.
Рахунок у цій грі зрівнявся: 1:1. Але ми забили гол у власні ворота. Втім, росіяни теж. Вони розкрилися, показали, яке важливе місце займає Польща (яку раніше демонстративно ігнорували) в їх енергетичних планах, як вони поспішають. У цьому бізнесі такі помилки неприпустимі. Тому гра триває. М'яч зараз у нас, а росіянам доведеться постаратися.
Оригінал: Newsweek Polska
Переклад: iPress.ua
