На вимогу чогось на кшталт "народного запиту" – ще одна сесія "запитання-відповіді"...
1. Мені важко повірити, що протягом останніх 40 років СРСР/росія мали можливість збивати американські літаки з великої відстані, а при цьому американські ВПС були не в змозі відповісти. І Пентагон якось спокійно ставився до цього і не турбувався про розробку контрзаходів.
На це питання складно відповісти, тому що є багато чинників, які мають відношення до цього...
У німецькій мові ми схильні говорити щось на кшталт того, що "риба смердить з голови". У збройних силах США щось схоже. У США ця історія починається з Білого дому, Капітолію і Пентагону..., але для простоти я почну з Пентагону.
Так само, як окремі американські політики вважають, що для оборони США буде краще, якщо певні системи озброєнь вироблятимуться в "їхніх" федеральних штатах, а кращі системи озброєнь, вироблені в інших федеральних штатах, "повинні бути скасовані"... У збройних силах США існує багато... "схильності мислити в термінах догм". Бачте, "військовослужбовці" (чи то солдати в армії, чи то морські піхотинці, чи то пілоти ВПС, ВМС або морської піхоти, чи то матроси на військових кораблях) "навчені мислити певним чином, і це все". Всі повинні слідувати прописаним контрольним спискам, думати і воювати однаково. Звичайно, є більш ніж достатньо офіцерів, достатньо розумних, щоб мислити "нестандартно", але така "діяльність" часто не заохочується, а подекуди й зовсім спиняється (принаймні допоки офіцери не доведуть свою правоту, що, як правило, відбувається занадто пізно і закінчується завершенням кар'єри цих офіцерів). В результаті, і загалом вплив таких офіцерів залишається дуже обмеженим.
(...дещо іронічно, але мій досвід показує, що більшість таких офіцерів можна знайти саме в тому виді збройних сил США, який зазвичай "проклинають" у голлівудських фільмах як "тупих релігійних фанатиків"; див. Морська піхота США...)
Деякі з цих "догм" з часом стали чимось на кшталт "знаменитих". Наприклад, про ракету дальнього радіусу дії класу "повітря-повітря" Hughes AIM-54 Phoenix завжди говорили, що вона була "спроєктована і розроблена для знищення російських бомбардувальників (тільки)", і тому до сьогодні маса людей вважає, що вона не може робити нічого іншого. Це зайшло так далеко, що такий же спосіб мислення був спроєктований на єдиний літак, коли-небудь оснащений AIM-54: Grumman F-14 Tomcat. Бачите, "добре вбивати тільки російські бомбардувальники"...
F-14A Tomcat ("той сексуальний літак" з фільму TOP GUN... оригінальний, 1986 року)... під час випуску ракети AIM-54 Phoenix (десь у 1980-х роках).
...Тепер трохи відволічемося... "Не дивно", що однією з пов'язаних з цим догм було те, що "іранці не вміють керувати своїми F-14 і тому використовували їх лише як міні-АВАКС" (ви можете почути це і донині, особливо від ветеранів екіпажів F-14 ВМС США). Так от, я є тим диваком, який прийшов до недогматичної ідеї "дослідити операції іранських F-14 під час війни з Іраком у різний спосіб" (див.: за допомогою неофіційних каналів) і, між іншим, ще 25 років тому зумів вказати, що всі ці догми є хибними, оскільки іранські F-14 регулярно збивали "маневрені іракські винищувачі". Не хвилюйтеся: це лише заробило мені репутацію "суперечливого"... тому що, знаєте, хтось там, хто не досліджував цю тему, але має акаунт у соціальних мережах 2010-2020-х років, набагато краще знає, як було досліджувати цю тему до появи інтернету... принаймні, було [регулярно] кумедно зустрічатися з ветеранами екіпажів F-14 ВМС США, а потім чути питання на кшталт: "Ох... а чи справді вони це робили?".
Під час ірано-іракської війни іранські екіпажі F-14 заявили про близько 160 збитих літаків, за винятком одного, всі вони були іракськими тактичними винищувачами (тобто "маленькими, маневреними літаками"). Лише один – надзвуковий бомбардувальник Ту-22. Близько 60 з цих заявлених збиттів можна вважати "підтвердженими" (в тому сенсі, що принаймні відомі імена іракських пілотів, збитих ракетами AIM-54).
Менш відомі, але пов'язані з цим догми ВМС США, такі як: "F-14 повинні триматися літаків, які вони мають захищати, а не зв'язуватися з ворожими перехоплювачами, що раптово з'являються, незалежно від того, що відбувається"... коштувало ВМС США кількох майже вірних жертв над Іраком в 1991 році... (а також кар'єри кількох пілотів F-14).
Цей спосіб мислення потім проєктується на супротивника. Нібито: "росіяни мали МіГ-31 і їхні Р-33 (ефективна дальність дії 100 км) вже на початку 1980-х років, але вони призначалися (читай: могли) знищувати лише бомбардувальники і крилаті ракети над Сибіром".
МіГ-31, озброєний (старими) ракетами дальнього радіусу дії "повітря-повітря" Р-33.
Отже, якщо ВМС США так догматично ставилися до системи озброєнь (літак F-14 + радар AWG-9 + ракета AIM-54), на яку вони витратили буквально мільярди, і яка приблизно на 40 років випереджала свій час (на момент прийняття її на озброєння, на початку 1970-х років)... Тоді... чому ВПС США – найзапекліший суперник ВМС США (якщо не найбільший ворог!) – дійшли думки, що F-14 (і його ракети AIM-54) можуть бути кращою ідеєю, ніж їхній власний, "золотий" F-15?
... або що Радянський Союз/росіяни можуть розгорнути свої МіГ-31 для знищення F-15 ВПС США над Центральною Європою?
Ой, та годі вам...! "Всі знали", що цього ніколи не станеться.
Відповідно, ВПС США витратили ще десять років на розробку AIM-120 і тим часом категорично відмовилися купувати F-14 навіть перед таким викликом, як захист континентальної частини США, ще в 1970-х роках.
...Зараз я збираюся "зарізати кількох священних корів", але дозвольте мені додати, що в Європі все не так вже й відрізняється. Візьмемо для прикладу британців: вони були настільки суперрозумні, що витратили всі 1970-ті й 1980-ті роки на дослідження і розробку свого перехоплювача Tornado F.Mk.2/F.Mk.3, який, будучи нарешті доведеним до чогось на кшталт "того, що ми спочатку хотіли мати" – стандарту, в 1990-х роках все одно виявився гіршим за F-14 1970-х років...
У кращому випадку (хоча і передбачувано) ВПС США "вирішили" цю проблему, розробивши наддорогий (і пізній) "стелс-перехоплювач" F-22, який потім був озброєний так само, як і F-15, приблизно в той час, коли він був прийнятий на озброєння (наприкінці 1970-х років): ракетами класу "повітря-повітря" (КР) занадто малої дальності: див. AIM-7F і AIM-9L...
На момент надходження на озброєння, наприкінці 1970-х років, F-15A все ще був озброєний застарілими ракетами класу "повітря-повітря" AIM-7F Sparrow (середньої дальності), які на цьому прикладі пофарбовані в білий колір...
Потім настали 1990-ті, Холодна війна закінчилася, всі роззброювалися (так, і США теж), а потім Захід витратив два десятиліття на марнування трильйонів на "поліцейські дії" по всьому світу. Тим часом, Дік Чейні знищив проєкт F-14, залишивши ВМС США без вибору, окрім як замінити свої F-14 на (повільні й малі для виконання завдань) F/A-18 Hornets. Тоді як ВПС США та їхні "F-15, які перемогли в Іраку в 1991 році і Сербії в 1999 році" були настільки супер-пупер-пупер-турбо, що... ну, навіщо витрачати ще більше грошей на F-22, коли F-15 такі хороші й немає жодної загрози, а?
Крім того, Boeing, Lockheed-Martin, Пентагон тощо знали краще (особливо про те, як розтринькати більше грошей платників податків) і розгорнули конкурс JSF, результатом якого став F-35..., який є малопомітним, так, але занадто повільним для перехоплювача, через що ВПС США "все ще" змушені тримати на озброєнні свої F-22, хоча вони вже застаріли і несумісні з рештою сил...
... і так далі. А коли росіяни розробили Р-37М і почали встановлювати її на свої Су-35С, теж десь у 2020 році.., що ж, це було "приємно бачити... в будь-якому випадку, ніби відбулося повернення до перегляду футбольного матчу по телевізору".
Кадр з відео, на якому Су-35 ПКС випускає Р-37М, знятого в 2019 році.
Власне, лише той факт, що китайці почали працювати над зброєю типу PL-11, а потім (і особливо) PL-15, спонукав принаймні декого в Пентагоні змінити думку і розглянути можливість замовити розробку "ракети збільшеної дальності AIM-120": AIM-120D. Вона має заявлену максимальну дальність стрільби 160 км, була прийнята на озброєння в 2019 році, але поки що продавалася лише кільком "особливим" членам НАТО (Наскільки мені відомо, Австралії, Канаді, Норвегії і Великій Британії), тобто здебільшого він є чимось на кшталт "залишається зарезервованим лише для американських збройних сил". І вона все ще (на жаль) має надто малу дальність у порівнянні з Р-37М.
Винищувач-невидимка J-20 китайських військово-повітряних сил, з відкритим центральним відсіком для зброї – для демонстрації чотирьох навчальних ракет PL-15. Зброя приблизно на третину більша за AIM-120.
Але не хвилюйтесь: AMRAAM-ER, AIM-260 і все інше, звичайно, "перебуває на стадії розробки"... як ніби це означає, що щось з них вже є нібито на озброєнні, особливо в сучасній Україні...?!?
2. Чи є докази того, що росія використовує Р-37М?
Так, є. Кілька днів тому я навіть бачив відео, як МіГ-31 випустив одну з них по українському літаку (і, судячи з усього, збив його). Інший приклад – відео збитого українського МіГ-29 (після того, як він випустив над лінією фронту ракети JDAM або HAMMER) на початку цього місяця.
3. На вашу думку, скільки батарей Patriot потрібно Україні, щоб зменшити активність ВКС уздовж лінії фронту (тільки фронту, а не для захисту міст)?
У таких випадках я завжди починаю з міст, тому що якщо їх не захистити, то, швидше за все, стане марним захищати лінію фронту – і навпаки. Відповідно, і "в ідеальному світі":
- в Україні близько 22 великих міста: для кожного з них потрібна одна батарея МІМ-104;
- на лінії фронту – ще 10-12.
Проте цього було б недостатньо, оскільки MIM-104 добре підходить для певних завдань, а для інших – ні. Таким чином, ще кращим рішенням було б поєднання 50-60 батарей МІМ-104, IRIS-T, NASAMS та подібного озброєння.
4. Чи буде комбінація Gripen-Meteor більш корисною, ніж F-16-AIM-120?
За умови, що ракета класу "повітря-повітря" "Метеор" виявиться настільки ж ефективною в бою, наскільки вона показала себе під час випробувань (і зауважте: багато з того, що вона показала під час випробувань, ніколи не публікувалося), так, без сумніву.
Залишається сподіватися, що Стокгольм і Київ завершать свої переговори "якнайшвидше", і ракети будуть доставлені в Україну якнайшвидше.
5. Чи краще почати розгортати F-16 в бою, як тільки вони опиняться в Україні, чи притримати їх, поки загальна кількість наявних літаків, пілотів і наземного персоналу не стане більшою?
Дуже гарне питання! Наскільки я знаю, існує щось на кшталт "двох шкіл думок" щодо цього питання. Одна з них полягає в тому, щоб завдати удару якомога швидше з тим, що є в наявності. Інша – утримувати будь-яку нову систему озброєнь допоки вона не стане доступною в такій кількості, щоб вона "мала значення" (тобто могла завдати серйозної шкоди противнику).
Саме тут я вважаю, що в Україні має значення... або матиме значення характер її уряду, тобто те, як Зеленський "веде цю війну" (про що я писав у нещодавній статті "Шоумени та авантюристи"). Він "потребує піару" і відповідно "командує", і тому я думаю, що ми повинні очікувати, що він віддасть наказ про введення в бій F-16 ПСУ, як тільки "принаймні два" будуть в наявності. І для зміцнення морального духу всередині країни, і для залучення ще більшої підтримки з боку Заходу. Ми вже бачили, як він діяв подібним чином кілька разів, див.:
- розгортання протикорабельних ракет для потоплення крейсера з керованою ракетною зброєю "Москва";
- розгортання військово-морських безпілотників для нанесення ударів по поодиноких військових кораблях Чорноморського флоту росії;
- розгортання БПЛА для нанесення ударів по нафтопереробних заводах в росії.
У кожному з цих випадків не було ніякого "стримування": нові види озброєнь розгорталися, як тільки вони ставали доступними. Результати, без сумніву, були "блискучими". Але подумайте ось про що:
чому б не дочекатися, коли буде доступна більша кількість протикорабельних ракет, а потім одночасно вразити (і потопити) кілька російських військових кораблів, а не "лише" один крейсер з керованими ракетами? Подумайте про піар-ефект у такому випадку...
чому б не почекати, поки з'явиться більша кількість морських безпілотників, щоб спробувати зробити те ж саме (тобто вразити кілька російських військових кораблів одночасно)?
чому б не дочекатися, коли буде достатньо БПЛА з радіусом дії 1000 км, щоб масово розгорнути їх проти російських нафтопереробних заводів – а потім "вдарити по 10 заводам одночасно", а не по одному?
З військової точки зору, в кожному випадку "вичікування, поки не з'являться цифри" було б набагато доречнішим. Момент несподіванки і, як наслідок, шок з російського боку був би набагато вищим. Та й відремонтувати "10 НПЗ одночасно" важче, ніж робити це по одному, протягом місяців... Крім того, у росіян не було б місяців (а, між тим, років) на адаптацію до нової загрози.
6. Окрім F-16, шведський JAS.39 також є варіантом. Як одна ескадрилья може вплинути на ситуацію хоча б на одній ділянці фронту?
Загалом, те, що справедливо для F-16, справедливо і для JAS.39. Бачите: поки в Україні не буде 20-30 таких літаків, мало що зміниться. У цьому випадку читач спробував спростити завдання, запитавши, що зміниться, якщо українські ВПС матимуть достатньо літаків JAS.39, щоб, наприклад, прикрити "лише" одну ділянку фронту.
Відповідь на це питання вимагає додаткових "визначень". Наприклад, кількість наявних літаків. Загальне правило полягає в тому, що:
a) військово-повітряні сили зазвичай організовані в ескадрильї по 12, 16 або 20 літаків;
б) так само вони закуповують літаки (тобто партіями по 12, 16 або 20); і,
в) у затяжних війнах, подібних до цієї, приблизно третина наявних літаків може постійно перебувати в бойовій готовності або здійснювати бойові вильоти; третина тим часом використовується для тренувань, а третина проходить технічне обслуговування (або подібні заходи).
Відповідно, наприклад, з 12 літаків (незалежно від типу) в середньому можна очікувати, що в наявності буде 4 (або, у випадку 16 – 5-6; і, у випадку 20 – 9-10).
Тепер, для цього прикладу і у випадку ескадрильї з 12 літаків: можна очікувати, що два з них будуть виконувати завдання з повітряних атак, а два – з наземних.
Що б це змінило? Якби вони були озброєні "Метеорами" (як JAS.39), а це теоретично можливо – два літаки класу "повітря-повітря" можна було б підняти на перехоплення будь-якого російського повітряного удару, що наближається. Тобто, вони будуть розгорнуті для того, щоб спробувати перешкодити російським Су-34 випустити свої бомби УМПК (що, з урахуванням дальності польоту ракет "Метеор" класу "повітря-повітря", можна буде зробити з більшої дальності, ніж у випадку з AIM-120C-7). Інші два літаки, озброєні ракетами класу "повітря-земля", могли б потім вражати обрані цілі за допомогою зброї на кшталт JDAM.
Звичайно, у випадку надзвичайної ситуації або подібних ситуацій, підрозділ, про який йде мова, повинен буде залучити до операцій додаткові літаки. Рідко буває так, що всі ці літаки будуть повністю придатні до виконання завдань: зазвичай цей показник коливається між 80 і 90%. Таким чином, у підрозділі з 12 літаків слід очікувати, що в будь-який момент часу 9-11 літаків будуть повністю придатні до виконання завдань.
7. США повинні поставити Україні винищувачі ближньої авіаційної підтримки A-10A Thunderbolt II: вони були б кращими...
Так, багато хто захоплюється A-10 Thunderbolt II, наприклад, через його велику і потужну гармату калібру 30 мм. І ця думка, здається, дуже популярна в соціальних мережах. Однак...
А-10А стріляє зі своєї (великої) шестиствольної гармати GAU-8 калібру 30 мм (вгорі, та GAU-8 стоїть поруч з Volkswagen Käfer/Bettle, просто для порівняння розмірів...
У повітряній війні, де домінують засоби протиповітряної оборони, як у цій, А-10 не будуть діяти краще, ніж наявні Су-25. Навпаки. Вирішальне значення для ефективності штурмовиків у цій війні мають живучість і точність. Живучість в першу чергу забезпечується швидкістю (див.: "швидкість – це життя"). А-10 може мати кращу броню, ніж Су-25, і бути більш маневреним, але він також набагато повільніший. Повільність означає, що, опинившись у зоні бойових дій, А-10 дає противнику більше часу на його виявлення і більше часу на розгортання контрзаходів (тобто більше часу на ведення бою і націлювання на нього різних видів зброї).
Далі, розгортання цієї "сексуальної" 30-мм гармати... мало того, що Су-25 також має 30-мм гармату, але для розгортання цієї гармати потрібно, щоб А-10 летів прямо і рівно. Неможливо ані навести гармату, ані влучити в ціль, якщо не летіти прямо і рівно. Але політ по прямій і рівній траєкторії значно полегшує роботу ворожих навідників ППО.
Інакше кажучи: за нинішніх обставин в Україні А-10 був би (навіть) менш корисним, ніж вже наявні Су-25. Україні потрібні дві речі з точки зору бойових літаків:
- перехоплювач, здатний розганятися до понад 1000 км/год (або швидше) під час польоту на висоті менше 100 м і оснащений ракетами з "ефективною" дальністю дії понад 200 км; і
- винищувач-бомбардувальник, здатний перевозити щонайменше 1000 кг (краще 3000 кг) боєприпасів на висоті менше 100 м і з ефективною дальністю польоту щонайменше 600 км.
Вибачте, але А-10 не відповідає жодному з цих критеріїв.
8. Як ви думаєте, коли українці отримають свої F-16, чи можуть вони почати робити щось подібне і використовувати планерні бомби для ударів по росіянах?
Вони вже це роблять. Дивіться: розгортання JDAM і (нещодавно) HAMMER французького виробництва з їхніх МіГ-29.
Проблема в тому, що і тих, і інших занадто мало: МіГ-29, модифікованих для розгортання JDAM і/або HAMMER, і JDAM і HAMMER.
Дійсно, судячи з доведеної недалекоглядності західних політиків і військових стратегів (див.: нездатність поставити "400+ основних бойових танків у 2023 році", а потім "нездатність забезпечити не тільки артилерійські боєприпаси, але й боєприпаси для 100+ танків, які вони поставили, а також запчастини і технічне обслуговування"), ситуація залишиться такою ж, навіть коли Україна отримає F-16.
За нинішнього стану речей, а також враховуючи, що такі, як "Макро", більше заклопотані вихвалянням "збільшення" виробництва снарядів до "3000 штук на місяць" (вау! Мабуть, вони справді зроблені від Картьє!), ми можемо дати ПСУ десь півроку, перш ніж літаки перестануть зупинятися через брак запчастин, технічного обслуговування та боєприпасів...
МіГ-29 ПСУ, озброєний двома керованими ракетами класу "повітря-земля" HAMMER (французького виробництва), на початку цього місяця.
9. Чому б США/НАТО/Заходу не організувати щось на кшталт ескадрильї "Летючих тигрів" з ветеранів-пілотів F-16, оснастити їх F-16 і відправити в Україну?
Тому що такі люди, як Джейк Салліван (радник з національної безпеки президента США Байдена), вважають, що це було б занадто агресивно по відношенню до Пуддінга і його росії, щоб робити те, що Пуддінг і його росія роблять постійно: наймати іноземних найманців, щоб воювати в Україні.
10. Чому росіяни не збивають українські Су-24, що атакують Крим, своїми ракетами дальнього радіусу дії "повітря-повітря"?
О, вони це зробили (збили кілька українських Су-24, які брали участь у таких операціях). Просто так сталося, що:
а) українці не особливо прагнуть "хвалитися" такими втратами;
б) "тупоголові московські командири" надто некомпетентні у своїй піар-війні з цього приводу, а тому ніколи чітко не вказують на такі збиття і не надають чітких доказів;
в) західні ЗМІ ігнорують всі пов'язані з цим російські повідомлення, і
г) тим часом такі випадки трапляються вкрай рідко, оскільки ПСУ вдосконалила свою тактику, а також використовує безпілотники та інші види приманок, щоб збити з пантелику і відволікти російську ППО.
Нарешті: згадайте українське "велике полювання на А-50" в грудні минулого року і в січні цього року: основною метою було саме дати можливість Су-24 наблизитися досить близько (і з потрібних напрямків) для запуску своїх Storm Shadow або SCALP-EG, і щоб російські перехоплювачі не були здатні перехопити їх.
11. Чому росіяни не атакують мости через Дніпро?
Не знаю. Насправді, я очікував, що вони це зроблять зранку 23 лютого 2022 року. Причина, принаймні для мене, "більш ніж логічна": виведення з ладу дніпровських мостів зробить завдання утримання підрозділів ЗСУ, дислокованих на схід від Дніпра, значно проблематичнішим. Зрештою, не варто забувати, що основна маса вантажів для них перевозиться українською залізницею. Отже, виведіть з ладу мости, і залізниця вийде з ладу, що, в свою чергу, означатиме: у масиву військ ЗСУ на схід від Дніпра виникнуть серйозні проблеми з постачанням.
Але вони цього не зробили (поки що). Тому, я можу припустити, що на початку, поки у них ще було багато ракет, росіяни не переймалися цим питанням, тому що були інші, "важливіші/терміновіші" цілі. Тим часом, найбільш ймовірною причиною є поєднання
а) брак відповідного озброєння (тобто зменшення кількості наявних балістичних і крилатих ракет), і
б) недостатня точність наявної зброї.
Звісно, нещодавній удар по Дніпровській ГЕС, схоже, говорить про інше: що вони мають достатньо зброї з достатньою точністю для такої атаки. І дійсно, вони перенаситили місцеві системи ППО, завдавши удару по кожному з двох блоків ГЕС кількома різними видами зброї (тобто вони не націлили по кожному з них лише одну балістичну або крилату ракету, а по кожному з них – кілька балістичних і кілька крилатих ракет: на відео ми бачимо лише одну крилату ракету). Справа в тому, що влучити у велику бетонну будівлю – це значно легша справа, ніж влучити в міст, так само як вивести з ладу електростанцію (принаймні "трохи") легше, ніж міст. Якщо є якісь сумніви, згадайте всі зусилля України з підриву Антонівського мосту через Дніпро у вересні-жовтні 2022 року.
Напрошується висновок, що "тупоголові командири" в Москві вважають більш корисним (для своїх цілей) підривати електростанції в Україні, а не мости на Дніпрі.
12. Я пропустив ваші коментарі щодо УМПК чи вони будуть в майбутньому?
Думаю, що так, пропустили. Принаймні, я пригадую, що коментував їх кілька разів. Востаннє близько тижня тому (див.: Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг). До цього, ще в грудні (див.: ФАБи, КАБи або МПК/УМПК, частина 2), а потім ще раніше... (плюс, див. серію статей "Це дальність, дурню").
Прочитати по темі:
Це дальність, дурню... Особливості повітряного бою і можливості F-16. Частина 2
Отже... сподіваюся, я не пропустив занадто багато... тобто, я впевнений, що пропустив ще кілька запитань: вибачте за це. Сподіваюся, я зможу відповісти на інші ваші запитання за іншої нагоди.
