Александр Радищев. "Путешествие из Петербурга в Москву".
Існує золоте організаційне правило знаного праксеолога Тадеуша Котарбінського: кожна добра справа, що задумується в межах порочної СИСТЕМИ, рано чи пізно нейтралізується цією СИСТЕМОЮ.
"Ми спробували піти проти СИСТЕМИ у вівторок у стінах Київського адміністративного апеляційного суду. Нами було оскаржено реєстрацію Валерія Хорошковського кандидатом у депутати, оскільки знаємо – він був відсутній в Україні протягом більше ніж року, виїхавши за межі держави 28 грудня 2012-го та не повертаючись, щонайменше допоки Янукович був президентом", – написали Сергій Лещенко і Мустафа Найем. – Надані документи вражали цинізмом не менше, ніж рішення суду, ухвалене на їх підставі. Завдяки поданому позову та відкритому судовому розгляду було викрито всю піднаготну махінацій, якими супроводжувалася реєстрація Хорошковського кандидатом у народні депутати".
ЧИТАЙТЕ: Порошенко буде "терти" з усіма, - Сергій Рахманін
Хай там як, але Вищий адміністративний суд таки дозволив екс-главі СБУ Валерію Хорошковському балотуватися до Верховної Ради. "Якщо на етапі реєстрації приймаються такі, очевидно протиправні рішення, то що буде в день виборів чи під час встановлення результатів?", – невесело розмірковує на цю ж тему Олесь Городецький у статті "Українське виборче правосуддя. Рівністю і не пахне?".
Чомусь згадалась суддя-привид Світлана Волкова, яку ще 2007 року було звільнено з посади судді Печерського райсуду Києва за порушення присяги судді і яка (як суддя!) в жовтні 2014-го винесла завідома неправосудну ухвалу, відпустивши з-під варти екс-командира "Беркуту"…
Уже після виграного суду колишній голова Служби безпеки України, кандидат у депутати Верховної Ради від партії "Сильна Україна" (№2 у виборчому списку партії) Валерій Хорошковський під час дебатів партій на телеканалі "Перший національний" заявив: "Вона (Росія. – О.Р.) на сьогоднішній день не є і не визнана агресором. Ви знаєте, що навіть Червоний Хрест, який має офіційне право визнавати той чи інший стан військових дій як зовнішнє або внутрішньо втручання, не визнав на сьогоднішній день цей стан як агресію з боку Росії".
Помовчимо? Міжнародний Червоний Хрест у конфіденційному порядку визначив, що Україна перебуває у стані війни. Про це повідомила аґенція Reuters з посиланням на західних дипломатів та чиновників.
ЧИТАЙТЕ: Я можу ввести декілька батальйонів в Київ і вирішити питання з владою, - Ярош
За повідомленням ІАЦ РНБОУ, Петро Порошенко зазначив, що проти України почалася пряма неприхована агресія з боку сусідньої держави.
"…ми не здамося агресору, але готові простягнути руку миру Росії та припинити все" (з виступу Петра Порошенка в Конгресі США.
Агресія Росії проти України – факт доконаний. Поняття агресії чітко зафіксоване в резолюції ХХІХ сесії Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року "Про визначення агресії" (пункт "g" статті 3). Серед дій, кваліфікованих як агресія (незалежно від того, чи оголошено війну, чи ні), актом агресії, є: "засилка державою чи від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил чи найманців, які застосовують збройну силу проти іншої держави...".
Ось що каже з цього приводу Голова Комітету з розвідки Ігор Смешко: "Украина ведет боевые действия. Значительная часть нашей территории оккупирована соседней страной. Не выходя за рамки закона о государственной тайне, я могу сказать: это не Украина обозначила, кто является ее основным противником, или как говорят в разведке, кто стал нашим стратегическим оппонентом, какая страна представляет собой угрозу национальной безопасности" (Зеркало недели. Украина, 17 октября 2014).
На території України за час конфлікту на південному сході загинуло до 4360 російських військових.Такі дані оприлюднила російська правозахисниця та засновниця інтернет-проекту "Груз 200 из Украины в Россию" Олена Васильєва.
Та ми про інше. Чотири роки тому один із працівників української контррозвідки розповів "Дзеркалу тижня. Україна" таке: "Логіка в діях СБУ відсутня тільки на перший погляд, <…> подивімося на зовнішньополітичні пріоритети керівництва країни, на зв’язки голови СБУ і його власний політичний статус <…> Валерій Іванович ходить на доповідь до президента через день — і щоразу приносить свідчення особистої лояльності. Кількість ворогів режиму збільшується, а отже, цінність Хорошковського як глави спецслужби зростає. <…> якщо Хорошковському поставлено стратегічне завдання продемонструвати максимальну інтеграцію й підтримку зовнішньої політики Росії в Україні, то Валерій Іванович чудово справляється з цією місією" (Юрій Бутусов. Служба безпеки когось від чогось // Дзеркало тижня, 18-24 вересня 2010).
19 травня 2010 р. очільник СБУ В. Хорошковський і директор ФСБ РФ О. Бортніков підписали угоду про повернення співробітників ФСБ до Криму. Цим самим фактично була легалізована діяльність російських спецслужб в Україні.
"Департамент контрразведки Службы безопасности Украины перестал следить за сотрудниками российских спецслужб. <…> Кроме того, СБУ и ФСБ подписали соглашение о возвращении сотрудников российских спецслужб на территорию Украины (в первую очередь — в Севастополь)", — відзвітували 31 травня 2010 року московські "Известия". У цьому ж виданні було вміщено інтерв’ю колишнього заступника голови СБУ з оперативних питань, депутата Верховної Ради Андрія Кожемякіна:
"У меня есть информация, что представители ФСБ никуда не уезжали. Просто произошла их легализация. Деятельность сотрудников ФСБ не ограничится только Севастополем. Ведь объекты Черноморского флота расположены и в Балаклаве, и под Евпаторией. Для нас даже не важно, сколько сотрудников ФСБ работало и работает на украинской территории. Даже один легально действующий представитель спецслужбы имеет возможность работать не только по контингенту российских моряков, но и без прикрытия выполнять другие задачи, поставленные руководством. Поэтому можно сказать, что Украина упростила работу Федеральной службе безопасности".
У листопаді 2011 року колишній віце-прем’єр та керівник секретаріату президента Ющенка Олег Рибачук в інтерв’ю журналу "Країна" висловив думку, що після приходу Хорошковського і зміни керівництва СБУ стало ФСБ (у): "Мені аж соромно, бо це не наше СБУ".
Мав рацію Олег Рибачук. За словами керівника центру військово-політичних досліджень і координатора групи "Информационное сопративление" Дмитра Тимчука, основні агентурні мережі ФСБ РФ і ГРУ ГШ ЗС РФ на українській території, зокрема на південному сході, були сформовані в період з 2010 по 2013 рр. після того, як з приходом до влади В. Януковича і з призначенням головою СБУ Валерія Хорошковського були змінені пріоритети в діяльності СБУ.
ЧИТАЙТЕ: Україна кожного дня втрачає можливість реформувати міліцію, - екс-міністр МВС Грузії
Спочатку В. Хорошковським, а потім останнім очільником СБУ Якименком фактично вся Служба безпеки України — як її центральний апарат, так і регіональні управління східних та південно-східних регіонів України — були віддані під цілковитий контроль ФСБ. Виконувач обов’язків генерального прокурора України О. Махніцький зазначив, що "протягом останніх чотирьох років колишня влада в Україні здавала національні інтереси, вона діяла виключно на наповнення власної скарбниці, особистих кишень і діяла в інтересах іноземної держави. У Службі безпеки України працювали не тільки громадяни іноземних держав, там також працювали представники ФСБ та інших спецслужб Росії".
Як зазначає директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії МЗС України Григорій Перепелиця, за прикладом центрального апарату під контроль ФСБ, ГРУ, Міноборони РФ були взяті обласні управління СБУ у східних та південно-східних регіонах шляхом вербування та підкупу керівного складу управлінь та його середньої ланки. Не випадково регіональне управління СБУ по Криму з початком окупації півострова російськими військовими майже в повному складі перейшло на бік окупантів.
Джерело, близьке до штабу Петра Порошенка, ще в травні повідомило iPress.ua про позицію Росії стосовно виборів в Україні. Мовляв, "український уряд має очолити зрозуміла для них, людина, яка може стати ефективним переговорником з Москвою. З боку росіян в якості такої людини був названий Валерій Хорошковський".
Співрозмовник iPress.ua наголосив, що це — лише пропозиція російської сторони, і жодної домовленості щодо кандидатури майбутнього глави уряду не ухвалено.
8 жовтня один із депутатів "Народного фронту" в неофіційній бесіді з INSIDER розповів, що Порошенко консультується з Сергієм Тигипко стосовно можливого союзу в новій Верховній Раді. За такого сценарію, мовляв, у крісло прем’єра може сісти або Тигипко, або Хорошковський.
ЧИТАЙТЕ: Піраміда закрита. Всі пішли у Раду
16 жовтня в розмові з журналісткою Тетяною Заровною німецький бізнесмен відзначив: "Путін через величезну кількість своїх людей в Україні хоче створити вогнище напруженості. Розглядають із цього погляду як варіант прем’єра Хорошковського (він має в Москві зв’язки)".
Цікавими є міркування Сергій Ружинський: "Союз із Тігіпком та Хорошковським Порошенкові важко буде пояснити своїм виборцях. Хоча, треба сказати, Петро Олексійович, ставши президентом не особливо переймається тим, щоб пояснювати свої рішення та наміри країні. З іншого боку, при бажанні можна буде сказати, що Валерій Хорошковський в якості прем’єра займатиметься нормалізацією стосунків з Москвою. Саме така, до речі, у нього була легенда, у 2012 році, коли Валерій Іванович йшов працювати в уряд Азарова. Тим більше, що у Хорошковського справді непогані стосунки з представниками великого російського бізнесу, тісно пов’язаного з Кремлем. За інформацією iPress.ua, про похід Валерія Хорошковського по списку Сергія Тігіпка з останнім домовлявся особисто Петро Порошенко.<…> А тому не варто дивуватися, якщо після парламентських виборів у листопаді цього року – менш ніж через рік після розстрілу Майдану – одну з найвищих державних посад посяде людина із обойми Януковича. На своє виправдання він, щоправда, може сказати, що порвав із своїм патроном за рік до Революції гідності. І навіть був змушений залишити країну. Втім, для Петра Порошенка, який разом з Валерієм Хорошковським працював в уряді Миколи Азарова, такі "дрібниці" не мають жодного значення".
Згадалось одкровення Валерія Хорошковського, висловлене в інтерв’ю Мустафі Найему та Сергію Лещенку: "Более государственного президента, чем сегодняшний (Віктор Янукович. – О. Р.), я не видел. Хотя я проработал определенное время с тремя. И то, как отстаивает украинский интерес президент Янукович, достойно подражания. <…> Президент – это Богом данная и народом избранная должность, и он всегда будет отстаивать национальные интересы".
Є питання? Так отож. Це лише один приклад анамнезу лише однієї складової системи виборчих перегонів. Нинішні вибори но Верховної Ради – це наївна спроба змінити СИСТЕМУ. Існуючий сьогодні процес (механізм) виборів до парламенту – також СИСТЕМА. На жаль, порочна. Борис Гуменюк, український поет і прозаїк, заступник командира "Батальйону ОУН" слушно констатує: "Рівень безсовісності суспільства – це найстрашніший ворог. Він, можливо, гірший, ніж зовнішній ворог".
ЧИТАЙТЕ: Забытая сотня Донбасса
Системний аналіз чи то партійних списків, чи самовисуванців підтверджує профанацію виборів до найвищого законодавчого органу. Проглядається неприховане бажання Президента сотворити у парламенті не пропрезидентську, а саме президентську більшість.
127 народних депутатів, які 16 січня 2014 року підтримали "закони про диктатуру", знову балотуються в Раду. Зі 148 депутатів Верховної Ради, які минулого року звернулися до сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу ("Це антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради", – заявив з цього приводу перший президент України Леонід Кравчук), значна частина знову, позичивши у Сірка очей, балотується до Верховної Ради. До українського парламенту прагнуть потрапити відверто прокремлівські "Опозиційний блок" і "Сильна Україна"…
Одне слово, говорити про радикальну зміну СИСТЕМИ після виборів до українського парламенту вельми проблематично. Логічніше вести мову про повзучу контрреволюцію, яка на проведення радикальних реформ аж ніяк не налаштована.
Тож професор Олександр Мотиль (Alexander J. Motyl) у своєму блозі слушно зазначає, що аби врятувати себе, Україна має реформуватися (Ukraine Must Reform to Save Itself): "Під час революції на Майдані, демонстранти скандували "Свобода або смерть". Сьогоднішня Україна повинна скандувати: "Радикальні економічні реформи або смерть". Фактично те саме радить українцям і Збігнєв Бжезінський: Україна має довести, що справді хоче стати частиною європейського світу.
Олег К. РОМАНЧУК,
публіцист, шеф-редактор журналу "Універсум"
