Справа Тимошенко: чи варто вірити обіцянкам Януковича
Інститут Брукінгса, американський неурядовий аналітичний центр, у своєму блозі припускає, що Віктор Янукович готовий піти на поступки ЄС у справі Тимошенко, щоб розблокувати підписання угоди про асоціацію восени цього року. Лише не слід забувати, що у вересні 2011 року на конференції у Ялті Янукович вже обіцяв вирішити справу Тимошенко, але цього так і не сталося.
У Стівена Пайфера, експерта Інституту Брукінгса, що був у Києві 5-8 червня, склалося враження, що Віктор Янукович розмірковує над прийняттям рішення у питанні Тимошенко. Його співрозмовники оцінювали перспективу звільнення Тимошенко для лікування у Німеччині більш оптимістично, ніж у квітні.
Водночас, деякі українські посадовці почали вважати, як пише Пайфер, що ЄС погодиться на підписання угоди і без розв’язання проблеми Тимошенко. Але він з цим не погоджується, і тим паче, більшість країн-членів ЄС, зокрема впливові Німеччина та Франція, наполягають на якому-небудь рішенні.
Американський експерт зауважує, що Віктор Янукович надалі публічно наголошує на європейському векторі своєї зовнішньої політики і надає вагомого значення угоді про асоціацію, хоча й нові звинувачення проти Тимошенко аж ніяк не сприяють підписанню угоди. Він робить висновок, що Янукович зацікавився підписанням угоди, оскільки це може підняти його шанси на переобрання у 2015 році, як "людини, що привела Україну до – або принаймні дуже близько до – Європейського Союзу".
Пайфер ставить запитання: "Чи Янукович готовий зробити у питанні Тимошенко щось таке, що розблокує дорогу до підписання угоди про асоціацію?". І відповідає: "Можливо, але перш ніж ставати надмірними оптимістами, слід згадати, що таку гру ми вже бачили раніше".
Йдеться про слова, сказані Януковичем у Ялті, у вересні 2011 року, що він не відкидає можливості внесення змін до Кримінального кодексу – виключення з кодексу статті, що передбачала кримінальну відповідальність за дії Тимошенко у газовій справі. Тоді він залишив міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта та єврокомісара Штефана Фюле під враженням, що він може підтримати відповідне голосування у парламенті. Але Партія Регіонів нічого не зробила для виключення цієї статті.
Європа і Росія: Київ має зробити вибір
Яцек Саріуш-Вольскі. Фото: eurodialogue.org
Яцек Саріуш-Вольскі, голова комітету у закордонних справах Європейського Парламенту, висловлює у колективному блозі The Financial Times – beyondbrics – сподівання, що Україна схилиться до економічної інтеграції з ЄС, яку уможливить угода про асоціацію, оскільки їй це буде вигідніше, ніж участь у Митному Союзі.
Польський політик не вірить у те, що Україна справді захоче стати членом Митного Союзу, отримавши нещодавно статус спостерігача. На його думку, інтересам України відповідає зближення та економічна інтеграція з ЄС. Вільна торгівля з Європейським Союзом сприятиме модернізації економіки України, сприятиме впровадженню технологічних інновацій, покращенню транскордонної інфраструктури між Україною та західними країнами-сусідами. Асоціація України з ЄС полегшить також досягнення мети Європейського Союзу, якою є перетворення України на європейський газовий хаб.
Саріуш-Вольскі вважає, що від поглиблення економічних зв’язків, природно, виграють найбільші торговельні партнери України у Європі – Німеччина, Польща та Італія, але водночас і бізнес з інших країн Європи, оскільки діловий клімат внаслідок проведення реформ мав би поліпшитися для усіх. Тому, на думку польського політика, європейські підприємці, які розуміють переваги інтеграції з Україною, мали б "переконати Київ зробити правильне рішення".
"Якщо Києву не пощастить, він сам пальне собі у голову"
Малюнок: moygorod.sumy.ua
Заступник головного редактора Rzeczypospolitej Анджей Таляґа занепокоєний пунктом у підписаному у Мінську меморандумі, у якому Україна дає обіцянку поважати принципи існування Митного Союзу та утримуватися від дій, що суперечать його інтересам.
На його думку, з боку Києва - це шантаж ЄС, розрахований на те, щоб примусити його пом’якшити умови підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка в очевидний спосіб суперечитиме інтересам Митного Союзу. Проте, ця "гра в геополітичну російську рулетку" може погано закінчитися, адже якщо Києву не пощастить, він сам пальне собі у голову. У ЄС таку гру сприймають з роздратуванням, і фактично лише Литва та Польща підтримують Україну, хоча й навіть терпіння Польщі невдовзі вичерпається.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виталий Портников. Последний вагон в Европу
Таляґа переконаний, що Київ не зможе у довгостроковій перспективі проводити політику балансування між Сходом (Росією) та Заходом, властиву для президента Леоніда Кучми. Теперішня Росія, на його думку, є значно сильнішою, і має інструменти та гроші для реалізації ефективної політики на пострадянському просторі.
ЄвразЕС, як він вважає, у майбутньому зможе стати відповідником Європейського Союзу на Сході Європи. Якби Україна вступила до Митного Союзу та ЄвразЕС, то, напевно, від цього не втратила, але це закрило б їй шлях до асоціації з Європейським Союзом. Тому для неї це геополітичний, а не економічний вибір.
Польський публіцист вважає, що шанс на підписання угоди про асоціацію існує лише до саміту у Вільнюсі восени, оскільки потім вікно можливостей може закритися назавжди. Більшість країн-членів ЄС скептично ставляться до втягування Києва на європейську орбіту. Якщо угода не буде підписана через обструкцію з боку України, то Росія отримає усі карти для того, щоб втягнути Україну до ЄвразЕС та Митного Союзу.
Волинь важливіша, ніж нам це здається
Відзначення 65-ї річниці Волинської трагедії у Варшаві. Фото: rp.pl
Головний редактор Rzeczypospolitej Боґуслав Хработа дивується, чому польський та український історичні нарративи про Волинь настільки відрізняються, і пропонує польським та українським історикам розпочати роботу над узгодженням фактів, щоб потім на їх підставі прагнути до зближення нарративів та національних версій історичної політики.
Хработа зазначає, що в Україні існує фундаментальний поділ на тих, кого Волинська трагедія мало цікавить (Східна та Центральна Україна) і тих, для кого польська позиція (Волинська трагедія як геноцид) звучить мало не як образа (Західна Україна). Спираючись на те, що у Західній Україні польську позицію послідовно ставлять під сумнів прибічники "Свободи", а також загалом люди, що симпатизують традиціям українського націоналізму, Хработа робить висновок, що думка політичних еліт Польщі та України про легку досяжність примирення у справі Волині є сильним перебільшенням:
"Ця справа надалі ділить обидва народи, а парадоксом є те, що лінія поділу пролягає не через Київ, на думку якого, проблема врегулювання провини за Волинську різню має бути якомога швидше розв’язана, а через найбільш проєвропейську та прозахідну Галичину. Саме там діяли ОУН та УПА, і там культ Бандери і Шухевича є донині дуже сильним".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Москва відкрила браму до пекла на Волині
Геополітика, за словами Хработи, прирікає Польщу та Україну на тісну співпрацю. Варшава, як один з головних адвокатів європейської інтеграції Києва має особливий титул, але й також обов’язок нормалізувати відносини з Україною.
"Волинь є важливішою проблемою, ніж нам здається, – вважає головний редактор Rzeczypospolitej. – Це одна з найбільш емоційних проблем між обома народами. Через неї неможливо перейти до реалізації порядку денного". Без зближення історичних нарративів та національних версії історичної політики Польщі та України Волинь, на думку Хработи, завжди ділитиме обидва народи.
Підготував Сергій Брикса
