Франція і Німеччина: найкращі вороги
Ангелі Меркель не подобається виглядати ізольованою напередодні європейського саміту. І незважаючи на її почуття, Франсуа Олланд намагався зробити саме це у своєму інтерв'ю нашій газеті і п'ятьом іншим виданням.
Він вважає, що Меркель занадто турбується проблемами внутрішньої політики своєї країни, щоб дати Європі ту відповідь, яка необхідна їй в період економічної кризи. Олланд зажадав, щоб Берлін змінив свою опозицію щодо рішень, прийнятих на останньому саміті, і надав позитивну підтримку намаганням німців запровадити федералізацію єврозони.
Сказати, що французькому президенту-соціалісту бракує наснаги, яка необхідна, щоб стати лідером, означає недооцінювати рішучість, яку він проявляє, намагаючись донести до інших свої переконання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пенсійне безробіття Європи
Довкола його переконань об’єднуються все більше країн і установ єврозони. Маріо Драгі, президент Європейського центрального банку, хоче купувати іспанські державні облігації за умови, що Іспанія активує один з двох фондів порятунку.
Більшість членів єврозони хочуть, щоб Німеччина дотримувалася угоди, яку, як вони думали, Меркель підписала в червні. Суть угоди полягає в тому, щоб використати Європейський механізм стабільності, аби розірвати порочне коло між слабкими банками і суверенними боргами. І зробити все це потрібно до кінця року, незважаючи на майбутні вибори в Німеччині. Більшість лідерів країн (на наш погляд, із запізненням) також погоджуються з одним з основних тверджень Олланда про те, що рецесія становить більшу загрозу, ніж дефіцит бюджету.
Франсуа Олланд. Фото: AFP
І тим не менше, на даний момент нічого цього не відбувається. Збитки, які завдає Європі зволікання Меркель, підповзають все ближче до кордонів її власної країни. Темпи зростання економіки Німеччини навесні будуть трохи вищі, ніж прогнозувалося, але в наступному році вони будуть зменшені вдвічі - до 1%.
Якщо вже найсильніша економіка в єврозоні починає рухатися зі швидкістю равлика – то це вже багато про що говорить. На жаль, Меркель може спокуситися на поточну крихку рівновагу на грошовому ринку, щоб продовжувати грати, знову ж таки, на час. Наразі очікування того, що буде досягнуто на саміті цього тижня, вже намагаються применшувати. Замість цього на великі рішення очікують в листопаді. І можливо саме тому Олланд розпочав кампанію із нав'язування своїх переконань.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіщо Панама переходить на євро
Проте, достатньо лише почитати останню доповідь Bertelsmann Stiftung, яка оцінює економічний ефект доміно на інші країни через вихід Греції з єврозони, щоб зрозуміти глибину проблеми, в якій перебуває сьогодні ЄС.
За даними цієї доповіді, Grexit не тільки "висмокче" € 674 млрд з провідних економік світу, але якщо він також призведе до виходу Португалії, глобальні втрати сягнуть € 2.4 трлн, або € 2790 на кожного німця, якому більше восьми років.
Якщо ж вийде Іспанія, сукупні витрати на душу населення нечувано зростуть. Якщо за ними піде Італія, Франція втратить € 2.9 трлн, США - € 2.8 трлн, Китай - € 1.9 трлн і Німеччина - € 1.7 трлн до 2020 року. Глобальна міжнародна криза! Отже, коли Олланд у своєму інтерв’ю говорив, що ми "близько, дуже близько" до кінця кризи, зрозуміти його слова можна було, мабуть, і в переносному значенні.
Олланд і Монті. Фото: AFP
Олланд має обмежену кількість карт, щоб грати на зміцнення своїх позицій з Меркель, і він вже використав дві з них. Коли він вперше об’єднав свої інтереси з прем’єром Італії Маріо Монті та прем’єром Іспанії Маріано Рахой, уряду Німеччини стало менш весело, але з тих пір німці визнали необхідність колективного лідерства.
Другу карту Олланд зіграв, намагаючись дотримуватися суворих фінансових показників, які він успадкував від свого попередника. Хоча багато хто вважає, що дефіцит бюджету Франції в 3% ВВП малоймовірний в наступному році, намагання виконати цей показник додає Олланду довіри.
Третя карта - реформування структурного дефіциту економіки його країни,- завдання, яке не міг виконати жоден з його недавніх попередників - займе набагато більше часу, якщо її взагалі вдасться вирішити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому так важко ввести податок на багатих
Замість того, щоб очікувати на повне розгортання катастрофи, дії Олланда означають, що тепер Меркель повинна рухатися. Вона не буде змінювати своєї позиції по єврооблігаціях, або навіть швидкості, з якою їй доводиться діяти в цьому питанні, але вона може змінити свої принципи щодо рекапіталізації банків. Це буде в кращому випадку великий крок вперед.
Більшим питанням тут є політична ціна того, що відбувається. Банкрутства, розпродажі державних активів і зростання безробіття серед молоді по всій південній смузі Європи не приносять більше бажання слухати "Оду до радості" Бетховена. Сьогоднішнім настроям більше відповідає барабанний бій, що супроводжує сходження Вотана у Nibelheim.
Оригінал: The Guardian
Переклад: iPress.ua
