Іслам і наука: дорога до оновлення
Цей сон був довгим і глибоким. У 2005 році Гарвардський університет надрукував більше наукових праць, ніж 17 арабських країн разом узятих.
1,6 млрд мусульман змогли дати світові тільки двох нобелівських лауреатів в галузі хімії та фізики. Обидва переїхали на Захід: єдиний з них, хто залишається живим сьогодні, хімік Ахмед Хассан Зевайла працює в Каліфорнійському технологічному інституті.
На відміну від мусульман, євреї, на кожного з яких припадає 100 мусульман, здобули 79 Нобелівських нагород. 57 країн, що входять в Організацію Ісламська конференція, витрачають нікчемні 0,81% від ВВП на дослідження та розробки, що становить приблизно третину від середньосвітових показників. Америка, яка виділяє найбільший в світі бюджет на науку, витрачає 2,9% від свого ВВП, Ізраїль - 4,4%.
Дехто звинувачує в цьому іслам та вроджену неприязнь цієї релігії до науки. Видається, що деякі арабські університети більше уваги приділяють молитвам, ніж дослідженням. Наприклад, університет Каїд-і-Азам в Ісламабаді має три мечеті на території власного кампусу, четверта наразі у планах, але не має жодного книжкового магазину.
Рутинне повторювання, а не критичне мислення, є характерною рисою вищої освіти у багатьох арабських країнах. Уряд Саудівської Аравії схвалює використання книг, які поширюють ісламську віру, наприклад, такі як "Незаперечні Дива Корану: факти, які не може заперечити наука". Така література передбачає загострення внутрішнього конфлікту між вірою і розумом людини.
Фото: islamdag.ru
Багато університетів бояться запроваджувати навчальні курси, які навіть дотично стосуються політики або розглядають релігію з пізнавальної точки зору. Первез Худбхой, відомий пакистанський вчений-ядерник, розпочав викладати в університеті менеджменту Лахору (одному із найпрогресивніших університетів країни) курс "Наука і світові відносини", у тому числі відносини ісламу та науки. Студентів цей курс зацікавив, проте, контракт професору не продовжили після його завершення у грудні. Худбхой каже, що йому не навели жодних поважних причин такої відмови. (Університет наполягає на тому, що їхнє рішення не має нічого спільного зі змістом навчального курсу).
Але, подивившись більш уважно на стан справ у вищій освіті арабського світу, помітимо дві очевидні речі. Наукове пробудження серед мусульман йде повним ходом. А причини цієї наукової відсталості залежать не від релігійних лідерів, а від світських правителів, які одночасно є дуже скупими щодо витрат на науку, а також бажають повністю контролювати незалежну накову думку.
Перспективи
"Канон лікарської науки" Авіценни століттями був медичним посібником у Європі. Фото: library.yale.edu
Карикатуру на ендемічну відсталість ісламу легко розсіяти. Між VIII і XIII століттям, у той час як Європа переживала свої темні середні віки, в мусульманських країнах процвітала наука.
Халіфи Аббасидів щедро посипали освіту грошима. Книга ХІ-го століття "Канон лікарської науки" Авіценни (зображений поруч із сучасним обладнанням, яке би мало припасти йому до смаку) була стандартним медичним посібником в Європі протягом сотень років.
У IX-му столітті Мухаммад аль-Хорезмі заклав принципи алгебри, власне саме слово походить від назви його книжки "Кітаб аль-Джабер".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що може нам запропонувати ісламська фінансова культура
Аль-Хасан Ібн аль-Хайтам змінив принципи вивчення світла та оптики. Перс Абу Райхан аль-Біруні розрахував окружність Землі з точністю до 1%. Крім того, мусульманські вчені багато зробили для збереження інтелектуальної спадщини Древньої Греції; через декілька століть ці знання допомогли розпалити наукову революцію в Європі.
У ті часи наука та іслам були сумісними, а інколи релігія сама могла стимулювати наукові інновації. Проблема точного обчислення початку Рамадану (розпочинається після появи нового місяця) мотивувала дослідження астрономів. Хадіси (вислови Мухаммеда) спонукають вірних вирушати на пошуки нових знань, "навіть до самого Китаю".
Ці досягнення вчених все частіше викликають визнання простих мусульман. Десятки тисяч поціновувачів відвідали пересувну виставку "1001 винахід", яка була присвячена золотому віку ісламської науки і відбувалася восени в катарській столиці Доха.
Король Саудівської Аравії не шкодує грошей на свій університет. Фото: presstv.ir
Однак, більш важливим є те, що правителі починають розуміти економічну цінність наукових досліджень і відповідно починають витрачати на це кошти. Університет науки і технології короля Саудівської Аравії Абдулли, який відкрився в 2009 році, має $20 мільярдів фінансування - цьому навіть багаті американські університети можуть позаздрити.
Вчені-іноземці починають вирушати на роботу до наукових центрів арабського світу. Жан Фреше, французький хімік та дослідник, є кандидатом на здобуття чергової Нобелівської премії у цій галузі. Новачок цього Саудівського вченого закладу може похвалитися зв’язками наукового співробітництва з університетами Оксфорда і Кембриджу, а також з Imperial College, Лондон. Правителі сусіднього Катару збільшують витрати на наукові дослідження із 0,8% до запланованих 2,8% від ВВП: в залежності від показників економічного зростання, які можуть досягти $ 5 млрд на рік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як зміна людського мислення може врятувати планету
Витрати на наукові дослідження в Туреччині зростали більш ніж на 10% щороку в період між 2005 і 2010 роками, в останній рік готівкові витрати перевищили вдвічі витрати на науку в Норвегії.
Приплив грошей приносить результати. У період між 2000 і 2009 роками кількість наукових статей в Туреччині збільшилася з майже 5 тис до 22 тис. Іран, який виділяє на науку менше грошей, отримав ріст наукових досліджень із 1300 до майже 15 тис. Кількість не означає якість, проте, наукові роботи стають також кращими. Наукові журнали, не лише ті кілька, які друкують в ісламському світі, все частіше посилаються на ці роботи.
Іран демонструє показники вище середнього в галузі математики. Фото: csmonitor.com
Дослідження, проведене в 2011 році інформаційною фірмою Thomson Reuters, показує, що на початку 1990-х видавці цитували наукові статті з Єгипту, Ірану, Йорданії, Саудівської Аравії та Туреччини (найбільш плідні мусульманські країни) в чотири рази рідше, ніж з інших наукових закладів світу. До 2009 року наукові дослідження з цих країн цитували вже вдвічі рідше.
У категорії найбільш цінних робіт з математики Іран наразі демонструє показники вище середнього. 1,7% найкращих робіт іранців перебувають серед 1% найбільш цитованих в світі. Єгипет та Саудівська Аравія також демонструють добру динаміку. Туреччина йде попереду найкращих робіт з інженерної справи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9 передбачених чудес, які досі не настали
Наука і техніка, які пов'язані з отриманням чіткої практичної вигоди, цінуються найбільше. Інженерна справа домінує, сільськогосподарська наука - зовсім поруч. Також популярними є медицина та хімія. Фазіл Махмуд Хана, який нещодавно повернувся в Пакистан після отримання PhD із астрофізики в Німеччині і зараз працює в Університетському коледжі уряду Пакистану в Лахорі, отримав зауваження від віце-канцлера свого нового університету із побажанням зупинити дослідження своїх диких ідей (Чорні діри, в його випадку) і починати робити щось більш корисне.
Наука починає навіть перетинати найбільшу глибоку прірву в регіоні. У міжнародній фізичній лабораторії 2000 SESAME в Йорданії було створено перший на Близькому Сході прискорювач елементарних частинок. Його зроблено за зразком CERN, Європейської фізичної лабораторії елементарних частинок, яку було створено з метою об'єднати вчених країн колишніх військових супротивників. У SESAME ізраїльські світила працюють разом із колегами з Ірану, і навіть з палестинських територій.
До книги
Харун Яхья засуджує ідеї Дарвіна. Фото: harunyahyaa9.blogspot.com
Наука подібного роду, яка практикується у SESAME, створює небагато проблем для мусульманської доктрини (а в багатьох випадках вона є такою складною, що релігійній цензурі буде просто важко її зрозуміти).
Інша річ - біологія, особливо її еволюційна теорія розвитку життя. Багато мусульман стурбовані тим твердженням, що люди поділяють спільного предка разом з мавпами. Дослідження, опубліковане в 2008 році Салманом Хамідом з Hampshire College в штаті Массачусетс (він є пакистанським астрономом, який зараз вивчає мусульманське ставлення до науки) показало, що менше 20% населення Індонезії, Малайзії і Пакистану вірять у теорію Дарвіна. У Єгипті таких виявилося лише 8%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому мусульман на Близькому Сході вчать ненавидіти євреїв
Ясір Кадхі, американський інженер-хімік, який вирішив стати священнослужителем (навчався в США і Саудівській Аравії), пояснював це питання на Лондонській конференції з ісламу та еволюції. Він не проти застосування теорії еволюції для інших форм життя. Але наполягає, що Адам і Єва не мали батьків і не могли походити від інших видів. Він каже, що будь-який альтернативний аргумент не може мати "підтверження у Писанні". Деякі члени діаспори об'єднують еволюцію людини з атеїзмом: відкидати це є визначальним елементом життя мусульманина. (Деякі християни застосовують аналогічний підхід до Біблії).
Хоча така недовіра може бути сформульована в релігійних термінах, культура та політика відіграють у цьому також велику роль, каже Хамід. Бідна шкільна освіта в багатьох країнах залишає уми відкритими для нерозуміння багатьох речей. Свій вплив також здійснює Ісламський рух креаціоністів. В його авангарді – контроверсійний турецький проповідник на ім’я Харун Яхья. Його веб-сайт поширює памфлети і книги із засудженням ідей Дарвіна. Тим не менш, на відміну від своїх американських колег, він визнає, що вік Всесвіту становить мільярди, а не 6000 років.
Коран не є науковим підручником, а пояснює людям, як вони повинні прожити своє життя, - Рана Дажані. Фото: islamicart.ucoz.com
Проте, цей бар'єр не є нездоланним. Багатьом мусульманським біологам вдалося примирити свою віру і роботу. Фатіма Джексон, біолог антропології, яка прийняла іслам, цитує Феодосія Добжанського, одного із засновників генетики, який говорив, що "ніщо в біології не має сенсу без врахування теорії еволюції". Вона каже, що наука описує, як все змінюється, а іслам в більш широкому сенсі пояснює, чому воно змінюється.
Інші починають дотримуватися аналогічної точки зору. "Коран не є науковим підручником, - стверджує Рана Дажані, молекулярний біолог з Йорданії. - Коран дає людям керівні принципи, як вони повинні прожити своє життя". Інтерпретації Корану, за її словами, можуть розвиватися у відповідності з новими науковими відкриттями. Наприклад, вірші Корану про створення людини тепер можна читати як такі, що підтримуть теорію еволюції людини.
Інші науки, що вивчають життя людини, і які часто мають тертя із світоглядом християн, виявляються менш проблемними для мусульман. В Америці вчені, які хочуть використовувати ембріональні стовбурові клітини (які, як випливає з їхньої назви, потрібно брати від людських ембріонів, що, як правило, залишилися після лікування безпліддя) повинні витримувати наступ християнських консерваторів і федеральних заборон на фінансування своєї галузі досліджень. Вчення Ісламу твердить, що душа входить у плід не раніше ніж від 40 до 120 днів після зачаття, тому вчені в інституті Royan в Ірані здатні виконувати дослідження стовбурових клітин без заборон чи обмежень.
Президент Єгипту пообіцяв виділяти більше грошей на науку. Фото: AFP
Проте, повна свобода, якої вимагає наука є наразі ще рідкісним явищем в мусульманському світі. Із появою політичного ісламу, в тому числі догматичних салафітів, які дотримуються радикальної версії ісламу, в таких важливих країнах, як Єгипет, деякі вчені побоюються, що розвиток науки на Сході може бути підірвано у майбутньому. Інші, однак, продовжують сподіватися.
Президент Єгипту Мохамед Мурсі є колишнім професором інженерної справи в університеті Заказік, неподалік від Каїра. Він має докторський ступінь у галузі матеріалознавства із Університету Південної Каліфорнії (його дисертація називалася "High-Temperature Electrical Conductivity and Defect Structure of Donor-Doped Al2O{-3}"). Він пообіцяв, що його уряд буде витрачати більше коштів на наукові дослідження.
Вчені арабських країн, які були нарешті звільнені від обмежень і диктатури колишніх режимів, бачать нові можливості для наукового прогресу. Науковці Тунісу кажуть, що вони вже бачать результати реформ, зокрема зміну процедур, за якими тепер заповнюються посади у місцевих університетах. Відтепер керівники обираються, а не призначаються режимом. Політичні протести на Близькому Сході можуть принести народам не тільки демократію, але також відродження наукового вільнодумства.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
