Цей дефіцит робочих місць стимулював експертів замислитися над тим, чи не охопила нас серйозна "хвороба зайнятості". А звідси лише один короткий крок до питання, чи не є ця хвороба самою продуктивністю. Чи не механізували та автоматизували ми свою діяльність настільки, що стали непотрібними?
Чи загрожує нам небезпека програти "перегони з машиною", як стверджують вчені з Массачусетського технологічного інституту - Ерік Брінолфссон та Ендрю Макафі - у нещодавно виданій однойменній книжці? Невже ми стаємо рабами наших "повелителів-роботів", як застерігав журналіст Кевін Драм у часописі Mother Jones? Чи "розумні машини" загрожують нам "довгостроковими стражданнями", як пророкували на початку цього року економісти Джеффрі Сакс та Лоренс Котлікофф? Чи досягли ми "кінця праці", як нарікає Ноуа Сміт у The Atlantic?
Ерік Брінолфссон та Ендрю Макафі. Фото: sloan.mit.edu
Звичайно, занепокоєння і навіть істерія через негативні наслідки науково-технічного поступу для зайнятості мають вже поважну історію. На початку ХІХ століття група англійських ремісників з текстильної промисловості, що називали себе луддитами, влаштували повстання, ламаючи машини. Своєю зухвалістю вони заробили собі місце (навряд чи з позитивними конотаціями) у словнику, але в них були обґрунтовані підстави для занепокоєння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Криза професійної кваліфікації у США (частина 1)
Економісти вже давно заперечують хибне уявлення про незмінність доступного для найманих працівників обсягу роботи: ця теорія припускає, що підвищення продуктивності праці неминуче зменшує зайнятість, тому що обсяг роботи залишається фіксованим. Хоча й інтуїтивно приваблива, ця ідея є явно хибною. У 1900 році, наприклад, 41% робочої сили США був зайнятий у сільському господарстві. До 2000 року ця частка впала до 2%, після того, як Зелена революція радикально збільшила врожайність сільськогосподарських культур. Але частка зайнятих у загальній чисельності населення зростала усе ХХ століття, оскільки жінки виходили на ринок праці, а рівень безробіття коливався лише циклічно, не зростаючи суттєво у довгостроковій перспективі.
Фото: gamma7.m-l-m.info
Технологічні зміни, що дають змогу заощадити на витратах на працю, обов'язково усувають робітників, що виконують певні завдання - ось звідки береться зростання продуктивності праці - але у довгостроковій перспективі вони створюють нові продукти та послуги, що збільшують національний дохід та загальний попит на робочу силу. У 1900 році ніхто не міг передбачити, що через сторіччя в охороні здоров'я, фінансах, секторі інформаційних технологій, виробництві споживчої електроніки, сфері гостинності, відпочинку та розваг буде працювати набагато більше найманих працівників, ніж у сільському господарстві. Звичайно, разом із зростанням добробуту суспільства громадяни часто воліють працювати меншу кількість годин, брати довші відпустки та раніше виходити на пенсію - але це теж поступ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Криза професійної кваліфікації у США (Частина 2)
Тож якщо науково-технічний поступ не загрожує зайнятості, чи означає це, що працівникам нема чого боятися від "розумних машин"? Насправді, зовсім ні - і ось у чому луддити мали рацію. Хоча й багато британців ХІХ століття виграли від запровадження нових і кращих автоматизованих верстатів - низькокваліфікованих робітників наймали операторами ткацьких верстатів, і дедалі більший середній клас міг собі дозволити купувати тканини, отримані завдяки масовому виробництву - малоймовірно, що кваліфіковані робітники галузі виграли загалом від появи нових верстатів.
Фото: geografica.net.ua
Перенесемося у сьогодення. Радикальне зниження вартості обчислень з 1970-х років створило величезні стимули для працедавців замінити дедалі дешевшими та потужнішими комп'ютерами дорогу робочу силу. Цей швидкий поступ - з яким ми стикаємося щодня, як коли реєструємося в аеропортах, замовляємо книжки в інтернеті, сплачуємо рахунки на сайтах наших банків або шукаємо напрямок руху за допомогою своїх смартфонів - відродив побоювання, що найманих працівників замінять машини. Цього разу буде інакше?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Надворі XXI століття - чому ж ми працюємо так багато?
Відправною точкою для дискусії є спостереження, що хоча й комп'ютери є всюдисущими, вони не можуть робити усе. Здатність комп'ютера виконувати завдання швидко і дешево залежить від здатності людини-програміста написати процедури або правила, що наказують машині робити правильні кроки за кожної надзвичайної ситуації. Комп'ютери досягають чудових результатів у виконанні "рутинних" завдань: організації, зберіганні, пошуку та маніпулюванні інформацією, або виконанні точно визначених фізичних рухів у виробничих процесах. Ці завдання є найбільш поширеними у професіях, що потребують середньої кваліфікації, як-от бухгалтерському обліку, діловодстві, великосерійному виробництві та проведенні контролю якості.
Логічно, що комп'ютеризація скоротила ці робочі місця, але збільшила попит на працівників, які виконують "нестандартні" завдання, що собою доповнюють автоматизовані. Ці завдання, як виявляється, лежать на протилежних краях шкали розподілу завдань за типами професійних навичок.
Фото: todaysseniorsnetwork.com
На одному кінці шкали є так звані абстрактні завдання, які потребують таких компетенцій, як вміння розв'язувати проблеми, інтуїція, вміння переконувати та креативність. Ці завдання характерні для управлінських, технічних, творчих професій, а також професій, що вимагають тривалої підготовки, у таких галузях, як право, медицина, наука, машинобудування, реклама та дизайн. Люди цих професій, зазвичай, мають високий рівень освіти та аналітичних здібностей, і користуються комп'ютерами, які полегшують передачу, організацію та обробку інформації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 технологій, які змінять стиль роботи. Частина перша
На іншому кінці розташовані завдання, виконання яких потребує таких компетенцій, як ситуаційна адаптивність, вміння читати жести та знаки, розпізнавати мову, спілкуватися з людьми. Приготування їжі, керування вантажівкою під час руху по місту або прибирання готельного номеру є запаморочливо складними завданнями для комп'ютерів. Але вони є простими для людей і вимагають, насамперед, вроджених здібностей, як-от спритність, далекозорість та вміння розпізнавати мову, а також незначного навчання. Цих працівників не можуть замінити роботи, але їхні навички не є рідкісними, тож вони, зазвичай, заробляють небагато.
Тому комп'ютеризація сприяє поляризації зайнятості - нові робочі місця виникають одночасно для представників як високооплачуваних, так і низькооплачуваних професій, натомість, посередині, між ними, кількість робочих місць скорочується. Дивно, але загальний рівень зайнятості у тих державах та містах, що переживають цю швидку поляризацію, переважно не змінюється. Оскільки зайнятість серед представників професій з рутинними завданнями йде на спад, зростає зайнятість серед представників високооплачуваних управлінських, технічних професій, інших професій, що потребують високої кваліфікації та підготовки, а також серед представників низькооплачуваних професій у сфері обслуговування.
Фото: wikia.com
Тож комп'ютеризація не скорочує кількість робочих місць, а радше погіршує їхню якість для значної групи найманих працівників. Попит на високоосвічених працівників, які досягають добрих результатів у виконанні абстрактних завдань є стабільним, але середина ринку праці, яку займають представники професій з великою кількістю рутинних завдань, просідає. Тому працівники без вищої освіти зосереджуються на кінці шкали з переважанням робочих місць, що потребують виконання завдань за допомогою фізичної праці - у таких галузях, як громадське харчування, прибирання та охорона, що пропонують, у свою чергу, багато робочих місць, але низьку зарплату, нестабільні гарантії зайнятості і слабкі перспективи вертикальної мобільності. Таке роздвоєння перспектив зайнятості сприяє безпрецедентному зростанню нерівності за доходами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 технологій, які змінять стиль роботи. Частина друга
Як ми можемо допомогти найманим працівникам осідлати хвилю технологічних змін, а не опинитися під нею? Одна загальна рекомендація полягає у тому, що громадяни повинні більше інвестувати у свою освіту. Вигоди від наявності вищої освіти та проходження курсів професійної підготовки стрімко зростають, стимульовані зростанням попиту на працівників, що виконують абстрактні завдання; незважаючи на свою значну ціну, вища освіта, мабуть, ніколи не була кращою інвестицією. Але вона - зовсім не універсальне рішення проблем нашого ринку праці. Не усі випускники середньої школи - не кажучи вже про працівників, що втратили роботу та перебувають у середині або кінці своєї кар'єри - за своїм рівнем успішності або за своїм характером готові чотири роки провести у коледжі. Лише 40% американців вступають у коледжі з наміром отримати диплом бакалавра після закінчення середньої школи, і понад 30% вступників не отримають диплом і після восьми років навчання.
Лише 40% американців вступають у коледжі з наміром отримати диплом бакалавра після закінчення середньої школи. Фото: oa.edu.ua
Добра новина, проте, полягає у тому, що середньо-оплачувані робочі місця не приречені цілком зникнути. Хоча й багато робочих місць, що потребують працівників з середнім рівнем кваліфікації, можна скоротити завдяки автоматизації, інші передбачають виконання суміші завдань, користуючись перевагою людської гнучкості. Яскравим прикладом можуть бути медичні працівники з середньою освітою - рентген-лаборант, флеботоміст, інші лаборанти - і вони становлять цілу категорію відносно добре оплачуваних професій, що швидко зростає і потребує кваліфікації середнього рівня. Хоча й для роботи за цими професіями, зазвичай, не потрібна наявність диплому бакалавра, обов'язковою є певна професійна підготовка після середньої школи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роботи: три прийдешні революції
Ці робочі місця з середньою кваліфікацією працівників збережуться; є й потенціал до зростання їхньої кількості, оскільки вони передбачають виконання завдань, які неможливо легко розділити без істотної втрати якості виконання. Згадаймо, наприклад, розчарування, яке настає, коли ви дзвоните у компанію, що розробляє програмне забезпечення з проханням надати технічну підтримку, але виявляєте, що оператор не знає нічого більше, окрім стандартних відповідей, що з'являються на його чи її моніторі - тобто, оператор є просто живим гучномовцем, що читає з екрану, а не особою, що розв'язує проблеми. Взагалі, це не продуктивна форма організації праці, оскільки вона не використовує взаємодоповнюваності між технічними навичками та навичками міжособистісного спілкування. Простіше кажучи, якість обслуговування у будь-якій професії покращиться, якщо працівник поєднуватиме виконання рутинних (технічних) і нестандартних (гнучких) завдань.
Згідно з цією логікою ми прогнозуємо, що робочі місця, які потребуватимуть працівників з середнім рівнем кваліфікації і яким не загрожує зникнення, передбачатимуть виконання суміші технічних, абстрактних завдань та фізичної праці, у яких працівники мають порівняльну перевагу у вигляді навичок міжособистісної взаємодії, здатності до адаптації та вміння розв'язувати проблеми. Разом з цими медичними працівниками ця категорія включає чимало робочих місць для людей робітничих професій, що мають середній рівень кваліфікації: сантехніків, будівельників, електриків, інсталяторів систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, автомеханіків, cпівробітників служб обслуговування клієнтів, і навіть офісних працівників, які мають ширше коло обов'язків, ніж набір тексту та сортування документів. Навіть якщо професії з середнім рівнем кваліфікації зараз втрачають властиві собі рутинні технічні завдання (наприклад, професія біржового маклера), інші колись високооплачувані професії стають доступними для працівників зі слабшими технічними навичками (наприклад, робота фельдшера, який діагностує хвороби та виписує рецепти замість лікаря). Лоренс Кац, експерт з економіки праці у Гарвардському університеті, колись назвав тих людей, що плідно поєднують фундаментальні навички середньої освіти з особливими професійними навичками "новими ремісниками".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи заберуть роботи в нас усі робітничі професії?
Перспективи зайнятості для працівників, що не отримали вищу освіту, є невизначеними, але не позбавленими надії. У сегменті робочих місць із необхідним середнім рівнем кваліфікації ще будуть можливості для працевлаштування, але не на традиційному виробництві та в офісах, як це було у минулому. Ми радше очікуємо побачити зростання рівня зайнятості у середовищі "нових ремісників": ліцензованих фельдшерів та лаборантів, вчителів, наставників та помічників у навчанні на всіх освітніх рівнях, дизайнерів кухонь, виконробів та кваліфікованих робітників усіх типів, фахівців з ремонту та обслуговування, а також багатьох людей, що надають послуги індивідуального навчання та реабілітації - зокрема фізіотерапевтів, особистих тренерів, репетиторів та провідників. Ці працівники вміло поєднуватимуть технічні навички з навичками міжособистісної взаємодії, гнучкістю і здатність пристосовуватися, надаючи послуги, що будуть однозначно людськими.
Фото: mit.edu
Девід Отор [David Autor] є професором економіки у Массачусетському технологічному інституті. Девід Дорн [David Dorn] є асистентом професора економіки у Центрі монетарних та фінансових досліджень у Мадриді.
Джерело: The New York Times
Переклад: iPress.ua
