Спеціальний радник Джек Сміт обвинуваченням Трампа озвучив заклик, але виборці повинні відповісти на нього, якщо вони хочуть зберегти американську демократію. Про це пише Том Ніколс у черговому випуску The Atlantic, переконуючи, що це саме та справа.
Протягом останнього року прокурори штатів і федеральні прокурори стверджували, що Дональд Трамп вдався до чогось на кшталт злочинної діяльності як кандидат у президенти, як чинний президент, а потім як приватна особа після своєї поразки. Звинувачення, висунуті від Мангеттена до Мар-а-Лаго, включають шахрайство в бізнесі, незаконне зберігання секретних матеріалів і знищення доказів.
Всі ці звинувачення, вважає Том Ніколс, бліднуть у порівнянні з обвинувальним актом, винесеним нещодавно.
Він нагадує, що Трампа звинувачують у численних змовах проти Сполучених Штатів, спрямованих на те, щоб утримати його при владі всупереч волі виборців і всупереч Конституції. Колишнього президента звинувачують у тому, що він знав, що програв вільні і чесні вибори, і замість того, щоб передати владу належним чином обраному наступнику, брав участь у злочинних змовах проти американської демократії, підбурюючи натовп, який згодом штурмував Капітолій. (Кампанія Трампа опублікувала плутану заяву, в якій назвала ці звинувачення "фейковими").
Том Ніколс переконаний, що американці мали б дійти висновку задовго до цього, з судом чи без, що Трамп є загрозою для Сполучених Штатів і отруйним для суспільства. Сенатор Дж. Д. Венс з Огайо якось назвав Трампа "культурним героїном", але це було до того, як він вирішив боротися за владу в Республіканській партії. Основа Республіканської партії, контрольована культом особи Трампа, припускає автор, швидше за все, ніколи не визнає своєї помилки. Але інші республіканці зараз, як ніколи, стоять перед моментом істини. Вони повинні вирішити, чи є вони партійцями чи патріотами. Вони більше не можуть претендувати на те, щоб бути і тими, й іншими.
На думку Ніколса, решта американців, як нація і як окремі особи, не можуть більше потурати ситуації, ніби Трамп – це просто ще один кандидат від Республіканської партії, що його підтримка – це просто ще один політичний вибір, і що згода з нападками експрезидента на демократію США – це просто різниця в думках. Професор закликає американців, які поділяють такі погляди про Трампа, негайно припинити обговорювати його так, ніби він є нормальним кандидатом або навіть нормальною людиною – особливо після нового обвинувального висновку.
Автор наголошує, що обвинувальний акт, винесений нещодавно, закликає кожного американця підставити плече і захистити свою республіку всіма можливими мирними, законними і цивілізованими способами. Згідно зі звинуваченнями, Трамп не лише намагався скасувати результати виборів, але й очолював групу змовників, які мали намір силою придушити будь-які виклики його подальшому правлінню. Згідно з обвинувальним висновком:
"Заступник юрисконсульта Білого дому повторив Співучаснику 4, що на виборах не було шахрайства, яке визначило б результат, і що якщо відповідач [Трамп] залишиться на посаді, то "в кожному великому місті Сполучених Штатів відбудуться заворушення". Співучасник 4 відповів [заступник юрисконсульта Білого дому]: "Ну, саме тому існує Закон про повстання".
Закон про повстання дозволяє президенту використовувати збройні сили США проти американських громадян. Змова у Білому домі мала на меті не лише визнати вибори недійсними, але й передбачала можливість використання американських військових проти власного народу.
Ось чому, вважає Ніколс, американці більше не можуть просто закочувати очі, коли "настирливий дядько" волає про вкрадені вибори. Тож не варто більше делікатно уникати розмов про Трампа і закликає бути готовими говорити друзям, родичам, сусідам правду: підтримувати Трампа – це підтримувати заколот і насильство.
Читайте по темі: Трамп як найбільша надія москви. Пропагандони путіна мріють випхати США з Євразії – Джулія Девіс
Трамп і його медіапособники, звісно, розгніваються, і назвуть це зневагою вибору, зробленого мільйонами, навіть коли вони самі зображують інших американських громадян як зрадників, які підтримують педофілів і збоченців. Том Ніколс стверджує, що Трамп зробив такі звинувачення і приховану загрозу насильства, що стоїть за цими заявами, частиною повсякденного американського політичного життя. Це брутальне знущання спрямоване на те, щоб змусити решту не висловлювати свою думку. Але тепер кожен американський громадянин, якому не байдужа Конституція, повинен без вагань заявити, що будь-яка форма асоціації з Трампом гідна осуду, що кожен зробить моральні висновки про всіх, хто продовжує його підтримувати, і що ці висновки будуть керувати як політичним, так і особистим вибором.
На думку Тома Ніколса, це болюча порада, яку треба давати і якої треба дотримуватися. Ніхто не хоче втрачати друзів або охолоджувати цінні стосунки через таку маленьку людину, як Трамп. Але американська демократія ось-ось вступить у правову та електоральну боротьбу за власне виживання. І якщо не говорити одне з одним, а також із медіа та обраними посадовцями, то Трамп переможе усіх, повернувшись до влади і висміявши демократію Сполучених Штатів. І тоді всі втратять набагато більше, ніж кілька дружніх стосунків.
Автор переконує, що Трамп – це відданий ворог Конституції, і якщо він повернеться до влади, його наступна "адміністрація" буде бандою злочинців, головорізів і ображених посередностей, які з радістю обслуговуватимуть соціопатичні потреби Трампа і жадібно ділитимуть владну здобич.
У фільмі "Вирок" 1982 року Пол Ньюман грає Френка Ґелвіна, адвоката з алкогольною залежністю, який береться за те, що, на його думку, буде звичайною справою про зловживання службовим становищем, але незабаром виявляється змушеним боротися за справедливість проти потужних інституцій, які вирішили його зупинити, нагадує Том Ніколс. Напередодні судового процесу все здається втраченим. Його наставник і колишній партнер намагається заспокоїти його. "Будуть інші справи", – каже його друг. Ґелвін знає краще. "Немає інших справ, – тихо каже він, заплющивши очі. – Це саме той випадок". Він повторює цю істину, промовляючи її пошепки, знову і знову: "Інших випадків не буває. Це саме та справа".
Джек Сміт звинуватив Дональда Трампа у спробі повалення американської системи правління. Немає жодних інших справ. Це саме та справа.
Читайте по темі: Трамп і путін у глибокій халепі. Тож вони потребують один одного більше, ніж будь-коли – Девід Роткопф
The Atlantic посилює враження іншою статтею в розвиток теми обвинувачення Трампа, яку написав Девід Фрум. Автор впевнений, що у разі переобрання колишній президент намагатиметься вирішити свої юридичні проблеми. І згоден, що тоді розпочнеться конституційний хаос і політичний бардак.
Девід Фрум переконаний, що думка як прихильників, так і опонентів про те, що юридична загроза для колишнього президента Дональда Трампа зникне, якщо він зможе перемогти на президентських виборах 2024 року, є великою помилкою. За словами Фрума, ця перемога нічого не вирішить, а тільки призведе до кризи президентської легітимності, яка струсить всю країну. Трамп у 2024 році означає хаос і майже напевно ще один імпічмент.
Автор наголошує, що кримінальні злочини Трампа сьогодні поширюються на дві різні федеральні юрисдикції – Флориду і округ Колумбія, і два різні штати – Нью-Йорк та Джорджія. Далі може бути ще більше.
На думку Фрума, у Трампа як президента не буде влади, щоб одноосібно скасувати ці звинувачення в кримінальних злочинах, хоча він і впевнений, що може застосувати самопомилування. Проте тільки Верховний суд здатен винести остаточний вердикт, а це становить значний ризик для Трампа, оскільки суд може сказати "ні". Самовільне помилування суперечить історії та логіці президентських повноважень щодо помилування. Автор запитує себе, чи піде Верховний суд, який сам бореться з проблемами легітимності, на такий серйозний ризик для своєї репутації, щоб захистити Трампа від правосуддя?
Девід Фрум описує схему, до якої може вдатися Трамп, щоб запобігти небезпеці винесення Верховним судом рішення проти нього. Він може наказати своєму генеральному прокурору наказати спеціальному раднику не порушувати справу проти його самопомилування, а потім доручити Міністерству юстиції довести в суді, що ніхто, крім спеціального радника, не має права порушувати справу проти нього.
В такому випадку, переконує Фрум, все ускладнюється. Чи зробить це генеральний прокурор? Чи підкориться спеціальний радник? Чи залишаться професіонали у Міністерстві юстиції на своїх робочих місцях? І що станеться в Конгресі і в країні? (Але ми знаємо, що для таких як Трамп, яких активно консультують у кремлі, немає нічого неможливого – iPress).
Ситуація стає ще складнішою, якщо припустити, що Трамп не зможе отримати більшість голосів виборців (враховуючи, що він вже двічі не зміг їх отримати). Якщо він повернеться на посаду, то, найімовірніше, зробить це завдяки випадковості у Колегії виборщиків (як це знайомо для пострадянських країн – iPress).
Девід Фрум чомусь переконаний, що Трамп як президент, якому висунуто кримінальне обвинувачення, змушений буде доводити, що він має право на самопомилування, а також, що має право заборонити прокурорам оскаржувати це в суді, і що може наказати своєму Міністерству юстиції боротися в суді проти будь-кого, хто намагатиметься подати позов замість прокурорів. Автор наївно вірить, що такі кроки для Трампа будуть проблематичними, бо він нібито не зможе посилатися на волю народу, оскільки, швидше за все, не отримає більшості голосів виборців.
Читайте по темі: Пропаганда і змова у справі Трампа і росії – Нейл Абрамс
Старший редактор The Atlantic вважає, що "вирішивши" проблему на федеральному рівні, Трамп зіткнеться з обвинувальними актами в судах штатів, де він не має повноважень щодо помилування. Отже, на думку автора, його наступним кроком буде доручення Міністерству юстиції довести, що суди штатів не мають кримінальної юрисдикції над чинним президентом. Він нібито може застрелити когось на П'ятій авеню в Нью-Йорку або на вулиці у будь-якому штаті, і ніхто не зможе нічого з цим вдіяти, доки не закінчиться його термін повноважень, якщо взагалі закінчиться.
Враховуючи абсурдність цієї ситуації, цілком ймовірно, що вже через кілька днів після спроби самопомилування у Трампа не буде Міністерства юстиції. Почалися б масові відставки, і, ймовірно, Сенат США не зміг би затвердити нових високопосадовців. Перша адміністрація Трампа неодноразово покладалася на виконувачів обов'язків, а не на затверджених Сенатом посадовців, але друга адміністрація, яка навмисно обходитиме Сенат, щоб закрити суди, сама спровокує конституційну кризу.
Девід Фрум переконує себе, що й інші шляхи Трампа до тієї ж мети стикатимуться з тими ж проблемами. Трамп може спробувати більш непрямий маневр, щоб завершити федеральні звинувачення: наказати спеціальному раднику Джеку Сміту піти у відставку і звільнити його, якщо той відмовиться. Такий підхід оминає суди, але він ще більше залежить від пошуку поступливого генерального прокурора, який скасує обвинувачення, і від згоди Конгресу на те, що виглядало б як повне зведення нанівець федеральних правоохоронних органів. Федеральний департамент юстиції був би розпущений. Але Фрум впевнений, що справи на рівні штатів продовжилися б, незважаючи на це. Скандали, пов'язані з Трампом, були б єдиним порядком денним у Конгресі.
Як зауважує автор, самого Трампа це може не хвилювати: його не засмутив і не зупинив навіть імпічмент. Але він очолює фракцію меншості в країні, і перманентна криза, яку породив би другий президентський термін, може призвести до того, що у 2026 році Демократична партія отримає в Конгресі перемогу, достатньо велику, щоб похитнути навіть очолювану Трампом Республіканську партію.
Трамп може уявити собі, що потрібно зробити лише одну справу: нанести сильний, швидкий удар, а потім відступити і насолоджуватися корумпованими привілеями беззаконної влади. Якщо це так, вважає Фрум, то він і його послідовники обманюють себе. Весь термін буде поглинутий битвою навколо проєкту Трампа і використання президентської влади, щоб захистити себе від наслідків своїх ймовірних злочинів.
iPress днями повернеться до тематики Трампа і його впливу на Європу в разі – борони Боже – обрання президентом.
Читайте по темі: путін, Трамп, Україна: як Тімоті Снайдер став головним тлумачем наших темних часів перша та друга частини
